Рішення № 16285189, 11.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/1255/11

вх. № 1255/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №24 від 13.01.09р.

Відповідач - не з"явився;

Третя особа - ОСОБА_1, дов. від 30.03.11р.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Відкрите акціонерне товариство "Точприлад", м. Харків

до Приватного підприємства "Юридична фірма "Апріорі МГК", м. Харків

про стягнення 17250,00 грн. та виселення

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Приватного підприємства "Юридичної фірми "Апріорі МГК" на свою користь 17250,00 грн. боргу , виселення з нежитлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором суборенди від 01.09.2008 року щодо своєчасного внесення орендної плати. Також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2011 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Точприлад", розгляд справи відкладено на 04 квітня 2011 року о 12:00 год..

У призначеному судовому засіданні 11 квітня 2011 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представнки третьої особи підтримапозов та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення процесуальних документів за належною адресою, що підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача станом на 15 лютого 2011 року.

Ухвала від 24.02.2011 року, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в звязку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.09.2008 року між ФОП ОСОБА_2 (далі Позивач, орендодавець) та ПП «Юридична фірма «АПРІОРІ МГК» (далі Відповідач, орендар) укладено договір суборенди №7, у відповідності до умов якого, позивач передав відповідачу у термінове платне користування приміщення на 2-му поверху, кімната АДРЕСА_1, площею 24,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Право позивача передачі приміщення в суборенду підтверджується договором оренди № МА-1 від 01 вересня 2008 року, укладеного між позивачем та третьою особою- ВАТ «Точприлад», який є власником приміщення згідно витягу про реєстрацію права власності, (а.с 52) та позивачем.

Факт передачі майна в оренду від позивача до відповідача підтверджується актом прийомупередачі приміщення підписаним сторонами 01 вересня 2008 року.

У відповідності до п. 5.2 та Протоколу узгодження договірної ціни від 01.09.2008 року (додаток № 1 до договору) суборендна плата складає 1980,00 грн. в місяць., яка сплачується до 2-го числа поточного місяця.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2009 року до договору суборенди, сторони домовились, що з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року розмір орендної плати за суборенду приміщення по договору суборенди № 7 від 01.09.2008 року становитиме 2100, 00 грн., строк дії додаткової угоди складає з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Додатковою угодою №3 від 25.12.2009 року до договору суборенди, сторони домовились продовжити строк дії договору до 30 листопада 2010 року; а також, що з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року розмір орендної плати за суборенду приміщення по договору суборенди № 7 від 01.09.2008 року становитиме 2100, 00 грн., строк дії додаткової угоди складає з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року.

Додатковою угодою №4 від 25.12.2009 року до договору суборенди, сторони встановили строк дії договору до 31 липня 2011 року. Також сторони домовились, що суборендар не звільняється від сплати заборгованості по суборендній платі у сумі 15250,00 грн. та зобовязаний сплатити заборгованість у наступні строки: 7625,00 гри. до 31.12.2010 7025,00 гри. до 02.03.2011 р.

Як зазначає позивач, він свої вимоги за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу орендні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг, які підписаними з двох сторін та скріплені печатками сторін, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення внаслідок чого, станом на 31.01.2011 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17250,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Додатковою угодою № 4 до договору суборенди сторони передбачили, що у разі несплати частини заборгованості до 31.12.2010 р. договір суборенди та всі додатки до нього втрачають чинність. Суборендар повинен бути звільнити приміщення від свого майна та передати приміщення Орендарю за актом прийому-передачі.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вичиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 17250,00 грн., яка виникла станом на грудень 2010 року (включно) не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 7, який був укладений між сторонами по справі 01.09.2008 року.

Враховуючи, що додатковою угодою № 4 від 25.11.2010 року до договору, сторони передбачили настання скасувальної обставини - несплата частини заборгованості до 31.12.2010 р, при цьому відповідно до п. 2 цієї додаткової угоди сторони узгодили розмір заборгованості 15250,00 грн. та графік її погашення, частина якої станом на 31.12.2010 року залишилась не сплаченою, суд дійшов висновку, що договір суборенди № 7 від 01.09.2008 року є таким, що припинив свою дію 31 грудня 2010 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати в сумі 17250,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що договір суборенди № 7 від 01.09.2008 року припинив свою дію, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає позов позивача задовольнити повністю, оскільки він підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та його не спростовано відповідачем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Юридична компанія «Апріорі МГК» (61166, м. Харків, вул.. Серпова, буд. 4, кв. 209, код 35588685) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61096, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_1 в ХФ ВАТ «Кредпромбанк», МФО 350727) заборгованість з орендної плати в сумі 17250,00 грн., 257,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виселити Приватне підприємство "Юридична компанія «Апріорі МГК» (61166, м. Харків, вул.. Серпова, буд. 4, кв. 209, код 35588685) з займаного нежитлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1, яке знаходиться в оренді у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2011 року

справа № 5023/1255/11