Рішення № 16285176, 11.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/998/11

вх. № 998/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув; відповідача - не прибув;

розглянувши справу за позовом Північно-Західного закритого акціонерного товариства "Вторкольормет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА" м. Харків

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Північно-західне закрите акціонерне товариство "Вторкольормет", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, ТОВ "Мета" заборгованість у розмірі 143 005,63 грн., пеню у розмірі 2140,00 грн., компенсацію від інфляції у розмірі 1 573,05 грн., 3% річних у розмірі 2 659,90 грн., з покладенням судових витрат на відповідача. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору.

16 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2011 р. на 10:45 год.

16 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 11.04.2011 р. на 10:10 год.

11 квітня 2011 року позивач по справі правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач по справі правом на участь в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

12 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 14-11/07 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов*язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити металобрухт кольорових металів.

31.12.09 р. додатковою угодою до договору дію договору було пролонговано до 31.12.2010 р. Відповідачем не було надано доказів в підтвердження того, що договір є недійсним або укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Договором сторони передбачили, що найменування металобрухту, строк поставки та умови поставки металобрухту зазначається сторонами в специфікаціях до договору, які є невід’ємною частиною.

Як передбачено специфікацією від 18.10.2010 р. і договором, а саме п.3.2., п.3.3. розрахунок за металобрухт становить на умовах попередньої передоплати, яка повинна бути перерахована протягом 3 банківських днів на підставі виставленого позивачем рахунку. Відповідач може сплачувати вартість металобрухту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу металобрухт на суму 158 005,63 грн. Факт отримання відповідачем металобрухту підтверджується фактурою № 102 від 19.10.2010 р. та актом приймання металобрухту та відходів кольорових металів № 112 від 20.10.2010 р.

Відповідач, сплатив за поставлений товар, але не в повному обсязі. У зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 143 005,63 грн.

03.12.2010 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про оплату суму боргу за поставлений металобрухт у сумі 143 005,63 грн., яка залишилась відповідачем без відповіді та виконання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідачем суму заборгованості в сумі 143 005,63 грн. не погашено.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у сумі 143005,63 грн., документів, що спростовували б викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунок 3% річних та індексу інфляції який відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, вимога позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 2659,90 грн. та індексу інфляції у сумі 1573,05 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.2. договору у випадку несвоєчасного проведення розрахунків за цим договором відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру не перерахованої своєчасно грошової суми, за кожен день прострочення виконання такого зобов"язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2 140,00 грн. суд дійшов висновку, що вона також підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Враховуючи, що ціна позову складає суму у розмірі 149 378,58 грн., а позивачем при поданні позову сплачено суму державного мита в розмірі 1467,19 грн., суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету України суму державного мита у розмірі 26,59 грн.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Північно-Західного закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" (03061, м. Київ, вул. Бакуніна, 3, п/р №26001300037280 в АКБ "Форум" м. Києва, МФО 322948, Код ЄДРПОУ 00195943) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) – 26,59 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 7, п/р 26003305268401 у ХФ АКБ "ТАС-Комерцбанк", м. Харків, МФО 350664, код ЄДРПОУ 14060626) на користь Північно-Західного закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" (03061, м. Київ, вул. Бакуніна, 3, п/р №26001300037280 в АКБ "Форум" м. Києва, МФО 322948, Код ЄДРПОУ 00195943) заборгованість у сумі 143005,63 грн., індекс інфляції у сумі 1573,05 грн., 3% річних у сумі 2 659,90 грн., пені у сумі 2 140,00 грн., 1 493,78 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 18 квітня 2011 року

/справа № 5023/998/11/