Рішення № 16285159, 12.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 5023/1266/11

вх. № 1266/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. № 3 від 01.01.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 03-01 від 29.03.2011 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "Центральна транспортна компанія", м. Київ

до ТОВ "Інститут реабілітації захворювань нервової системи", м. Харків

про стягнення 22331,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про переведення боргу № 19 від 11.09.2009 року, відповідно до умов якого відповідач замінив первісного боржника як зобов*язану сторону у договорі № 233/Е, укладеному між ТОВ "Центральна транспортна компанія" (позивачем) та ТОВ "Басстрой" (первісний боржник). Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 22331,13 грн., з яких 19106,50 грн. сума основної заборгованості, 2421,03 грн. - сума зростання боргу з урахуванням індексу інфляції, 803,60 грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначені у договорі строки. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2011 року заявив усне клопотання про залучення до участі у справі у якості другого відповідача ТОВ "Басстрой". В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що саме ТОВ "Басстрой" був первісним боржником у зобов'язанні.

Суд, розглянувши зазначене клопотання представника відповідача, враховуючи положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та положення ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки воно не доведено належними доказами та позбавлено достатнього правового та фактичного обґрунтування.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлене усне клопотання щодо мирного урегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Представник позивача, надаючи пояснення щодо цього клопотання зазначає будь-яких звернень від відповідача щодо укладення мирової угоди не надходило.

Суд, вислухавши пояснення сторін, приймаючи до уваги, що правовий конфлікт між сторонами не усунений, сторони самостійно не врегулювали розбіжності на погоджених умовах, враховуючи, що нормами ст. 78 ГПК України не допускається укладення мирової угоди шляхом подання усної заяви, клопотання відповідача залишає без розгляду.

Позивач у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, зокрема зазначає, що позивачем не було дотримано досудовий порядок врегулювання спору, що позбавляє позивача права вимоги у судовому порядку. Також, заперечуючи проти позову посилається на той факт, що первісним боржником ТОВ "Басстрой" не виконано своїх зобов`язань, передбачених п. 4.1 договору про переведення боргу №19 від 11.09.2009 року щодо передачі новому боржнику оригіналів документів, що підтверджують дійсність вимог кредитора, про що відповідачем направлялись листи до ТОВ "Басстрой". Щодо платіжного доручення від 12.10.2010 року, яким перераховано 1000,00 грн. на адресу позивача, то на думку відповідача, його не слід приймати до уваги, оскільки ця оплата здійснена через Василько В.В.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07 серпня 2009 року між ТОВ "Центральна транспортна компанія" (позивачем) та ТОВ "Басстрой" було укладено договір № 233/Е на транспортно-експедиторське обслуговування (далі основний договір), відповідно до умов якого позивач (за договором Експедитор) прийняв на себе зобов'язання з організації транспортно-експедиторського обслуговування перевезень вантажів замовника (ТОВ "Басстрой") залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав, а замовник взяв на себе зобов'язання оплатити послуги і витрати Експедитора, а також плату (винагороду) відповідно до умов даного Договору (п.2.2.1 Основного договору).

Частина 1 статті 929 Цивільного кодексу України визначає договір транспортного експедирування, як договір за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, протягом серпня 2009 року позивачем було надано ТОВ "Басстрой" на виконання умов договору № 233/Е на транспортно-експедиторське обслуговування від 07.08.2009 року послуг на суму 20 106,50 грн., про що сторонами без зауважень підписано Акт виконаних робіт № 1 від 31 серпня 2009 року.

Пунктом 4.5 основного договору передбачено, що остаточний розрахунок між сторонами здійснюється за фактично надані послуги в кожному звітному місяці в строк, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Проте, 01 вересня 2009 року ТОВ "Басстрой" звернулося до позивача з листом № 37, щодо надання згоди позивача на переведення боргу в сумі 20106,50 грн. за договором № 233/Е від 07.08.2009 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут реабілітації захворювань нервової системи" (відповідач).

Позивачем 02 вересня 2009 року листом № 2230 надано письмову згоду на переведення боргу між ТОВ "Басстрой" та ТОВ "Інститут реабілітації захворювань нервової системи".

Статтею 520 ЦК України передбачена можливість заміни боржника у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою встановлено, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Так, на підставі ст. 520-523 ЦК України, 11.09.2009 року між ТОВ "Басстрой" та ТОВ "Інститут реабілітації захворювань нервової системи" було укладено договір про переведення боргу № 19, згідно з умовами якого, первісний боржник (ТОВ "Басстрой") переводить свій борг на нового боржника (ТОВ "Інститут реабілітації захворювань нервової системи"), внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у договорі № 233/Е від 07 серпня 2009, укладеного між первісним боржником та ТОВ "Центральна транспортна компанія".

Згідно з п. 2.1. договору про переведення боргу № 19 первісний боржник сплачує новому боржнику суму переведеного боргу у розмірі 20106,50 грн. з ПДВ.

А згідно з умовою п. 4.2.1 договору про переведення боргу № 19 від 11.09.2009 новий боржник зобов'язався виконати зобов'язання первісного боржника перед позивачем на умовах основного договору.

Таким чином, зобов'язання по сплаті заборгованості перед позивачем за основним договором перейшло у розмірі 20106,50 грн. від ТОВ "Басстрой" до ТОВ "Інститут реабілітації захворювань нервової системи".

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось, у п. 4.2.1 Договору про переведення боргу № 19 встановлено обов'язок відповідача виконати зобов'язання первісного боржника перед позивачем на умовах основного договору. Так, у п. 4.5 основного договору, передбачено, що остаточний розрахунок між сторонами здійснюється за фактично надані послуги в кожному звітному місяці в строк, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 3.1 та 4.1.1 договору про переведення боргу № 19, договору сторони визначили, що первісний боржник зобов'язаний передати відповідачу в момент підписання договору оригінали документів, що підтверджують дійсність вимог кредитора по виконанню зобов'язань, у тому числі й акт виконаних робіт № 1 від 31.08.2009 року. Тобто, зазначений акт був переданий відповідачу 11 вересня 2009 року під час укладання зазначеної угоди.

Судом також встановлено, що 12.09.2009 року сторонами договору про переведення боргу № 19 від 11.09.2009 була підписана угода про залік взаємних вимог, що є підтвердженням факту реального переведення боргу на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 12.09.2009 року прострочив виконання зобов'язання з оплати заборгованості позивачу.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що ним не були отримані від первісного боржника оригінали документів, що підтверджують дійсність вимог кредитора, про що відповідачем направлялись листи до ТОВ "Басстрой".

Суд вважає ці твердження позивача безпідставними, оскільки відповідно до п. 4.1.1. договору про переведення боргу № 19 сторони домовились, що такі документи повинні бути передані саме в момент підписання договору, тобто факт підписання обома сторонами вищезазначеного договору свідчить про виконання сторонами умов договору. Також, відповідно до ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач зазначає, що ним направлялись листи до ТОВ "Басстрой" з вимогою про надання оригіналів перелічених у п. 4.1.1 договору про переведення боргу № 19, проте відповідачем не надано жодного доказу свого письмового звернення до ТОВ "Басстрой".

Стосовно заперечень відповідача проти позову з тих підстав, що позивачем не було дотримано досудовий порядок врегулювання спору, суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка звертається до суду за захистом свого порушеного права.

За таких умов суд приходить до висновку про те, що пояснення відповідача в цій частині не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи та спрямовані виключно на уникнення відповідальності за невиконання умов договору переведення боргу № 19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжним дорученням № 1855 29.3 від 12 жовтня 2010 року перераховано на рахунок позивача 1000,00 грн. із зазначенням платежу: погашення кредиторської заборгованості. Зазначені грошові кошти були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості відповідача за договором № 233/Е на транспортно-експедиторське обслуговування від 07.08.2009 року.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. перераховані на адресу позивача помилково, оскільки інших правовідносин між сторонами на той час не існувало, що не заперечується сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору про переведення боргу № 19 від 11.09.2009 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 19106,50 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 2421,03 грн., та 3% річних, сума яких складає 803,60 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

З врахуванням вимог ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 223,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залучення у якості другого відповідача ТОВ "Басстрой" відмовити.

Клопотання представника відповідача про укладення мирової угоди залишити без розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут реабілітації захворювань нервової системи та опорно-рухового апарату" (юридична адреса: 61064, м. Харків, вул. Камська, 1, кв. 148; адреса для листування: 61050, м. Харків, вул.. Юр*ївська, 7 п/р 26002000204001 в філії «Харківська дирекція» АТ «Індекс-банк», МФО 350619; ідент. код 32948317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна транспортна компанія" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16; п/р 26002076164 в АБ "Експрес-Банк" м. Київ, МФО 322959; ідент. код 33052684) 19106,50 грн. основної заборгованості, 2421,03 грн. інфляційних втрат, 803,60 грн. - 3% річних, 223,31 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 18.04.2011 року.