Рішення № 16285157, 13.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5023/1662/11

вх. № 1662/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 08.02.11 р.;

1 відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 22.02.11 р.;

2 відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк

до 1) Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської Громадської Організації "Союз Організацій Інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району, м. Харків ,

2) Українсько-індійська комерційна фірма "Агенство Джаїна ЛТД", м. Харків

про стягнення коштів

та за зустрічною позовною заявою Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської Громадської Організації "Союз Організацій Інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк;

2) Українсько-індійська комерційна фірма "Агенство Джаїна ЛТД", м. Харків;

про визнання недійсним кредитного договору.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідачів:1) Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської Громадської Організації "Союз Організацій Інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району, м. Харків; 2) Українсько-індійська комерційна фірма "Агентство Джаїна ЛТД", м. Харків в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором 04-168 від 04.03.2008 р., який укладено між позивачем та 1 відповідачем, в загальному розмірі 3 492 970,98 грн. та 306 248,78 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України станом на 04.03.2011 року становить 5923667,55 грн., з яких відповідно: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1 886 475,00 грн. та 220 500,00 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованим станом на 25.02.2011 р. в розмірі 765 278,30 грн. та 85 748,78 доларів США; заборгованість зі сплати адміністративної комісії в розмірі 9 000,00 грн., заборгованість за пенею за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, нараховану станом на 25.02.2011 р., в розмірі 832 217,68 грн. Крім того позивач просить всі судові витрати покласти на рахунок відповідачів.

01 квітня 2011 року до господарського суду Харківської області надійшов зустрічний позов - Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської Громадської Організації "Союз Організацій Інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про визнання недійсним кредитного договору №04-168 від 04.03.2008 року, який укладено між позивачем та відповідачем. крім того позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року прийнято зустрічний позов Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської Громадської Організації "Союз Організацій Інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд справи відкладено на "13" квітня 2011 р. о 15:00.

Присутній представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні 13 квітня 2011 року підтримував в повному обсязі проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які ним надані 04 квітня 2011 року.

Присутній представник 1 відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні 13 квітня 2011 року проти задоволення первісного позову заперечував, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Представник 2 відповідача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку із надходженням у службовому відрядженні.

Присутній представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вирішення даного клопотання він залишає на розсуд суду.

Присутній представник 2 відповідача у судовому засіданні пояснив, що вирішення даного клопотання він залишає на розсуд суду.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Клопотання першого відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника першого відповідача у справі у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки директора УІКФ “Агентство Джаіна, ЛТД” ТОВ в судове засідання суду не повідомлені. Не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших його представників.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання другого відповідача у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача (за первісним позовом) та 1 відповідача (за первісним позовом) господарським судом встановлено наступне.

Між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі за текстом - Позивач - Банк) та НАУКОВО-ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЕВЕРІ-ФАРМ" ХАРКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ" - ТОВАРИСТВО ІНВАЛІДІВ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ (далі за текстом - Відповідач 1 - Боржник) був укладений кредитний договір № 04-168 від 04 березня 2008 року (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу 1 кредит у розмірі еквівалентному 3 000 000,00 (три мільйони гривень) (ліміт кредиту), а Відповідач 1, в свою чергу, зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити Позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором, але не пізніше 04 вересня 2009 року (п. 6.1. Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Позивачем за Кредитним договором між Позивачем та Українсько-індійською комерційною фірмою "Агентство Джаіна, Лтд", товариство з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - Відповідач 2) був укладений Договір поруки № 10-171 від 04 березня 2008 року (далі за текстом - Договір поруки). Відповідно до Договору поруки Відповідач 2 поручився перед Банком за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідач 1, згідно пунктів 1.1., 6.1., 7.1. Кредитного договору зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, своєчасно повернути в повному обсязі надану суму кредиту та сплатити відсотки за користування ним.

Якщо заборгованість Боржника по основній сумі кредиту на відповідну дату повернення, передбачену графіком, складається із сум, виражених в різних валютах, погашення має відбуватися у валютах, в яких кредит (його частина) було фактично отримано, але таким чином, щоб загальна сума всіх повернених Банку у відповідну дату кредитних коштів в різних валютах дорівнювала еквіваленту суми в гривнях, передбаченої графіком на відповідну дату. Перерахунок інших валют кредиту Кредитним договором в гривні здійснюється за правилами, визначеними п. 1.4. Кредитного договору, тобто за офіційним курсом української гривні до відповідної іноземної валюти, встановленим Національним Банком України на дату першого дебетування позичкового рахунку за Кредитним договором.

Відповідач 1 своєчасно в передбачених Кредитним договором розмірах здійснював повернення кредиту і сплату відсотків за користування кредитом та інших платежів з 11.11.2008 р. по 10.12.2008 р., але ж 11.12.2008 року Відповідач 1 припинив виконання зобов'язань за Кредитним договором. Станом на 30.12.2008р. Банком надано Кредит Боржнику в розмірі 1 886 475,00 гривень і 220 500,00 доларів СІЛА.

Таким чином, у зв'язку з виникненням несприятливих подій, передбачених підпунктом 1 п. 5.1 ст. 5 Кредитного договору Позивач на підставі п. 5.4. ст. 5 Кредитного договору набув право вимагати від Боржника достроково повернути кредит, а Відповідач 1 зобов'язаний, незважаючи на положення п. 6.1. Кредитного договору (графік погашення кредиту), виконати таку вимогу Позивача і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Відповідачем 1 на користь Позивача згідно Кредитного договору, у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

На підставі вищевказаних пунктів Кредитного договору Банк направив Боржнику повідомлення Вих. № 1112/119 від 19.03.2009 р. про дострокове повернення кредиту. Вказане повідомлення було отримане Відповідачем 1 24.03.2009 р., про що свідчить повідомлення про врученні поштового відправлення.

Таким чином, передбачений Кредитним договором строк (3 банківські дні) на виконання вимоги Банку достроково повернути кредит закінчився 27.03.2009 р. Однак, в порушення вимог п. 5.4 ст. 5 Кредитного договору у вказаний вище строк Боржник не виконав законні вимоги Банку достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення з 30.03.2009 р. простроченої заборгованості за основною сумою кредиту в повному обсязі. В подальшому Відповідач 1 платежів в погашення кредитної заборгованості також не здійснював.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання відсотків за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитні правовідносини (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Так, статтею 7 Кредитного договору встановлені наступні умови нарахування і сплати відсотків: 1) Відсотки за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 14,4 % (чотирнадцять цілих чотири десятих відсотків) річних (із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік), якщо кредит надається в гривнях (пункт 7.2.1. Кредитного договору); відсотки за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 13,4 % (тринадцять цілих чотири десятих відсотка) річних (із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік), якщо кредит надається в доларах США (пункт 7.2.2. Кредитного договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав зобов'язань, встановлених п.п. 10.3.6.1.-10.3.6.4. Кредитного договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2 % (два) відсотки річних за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання зобов'язань і будуть нараховуватись за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли Банк визначить, що зазначені зобов'язання виконані належним чином (пункт 7.2.3. Кредитного договору).

У зв'язку з невиконанням Боржником п. 10.3.6.4 Кредитного договору (не надання Банку належним чином оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України документів (їх нотаріально посвідчені копії або копії, посвідчені підписом керівника та печаткою), які безспірно підтверджують право власності (користування) майнового поручителя Джаін Майанк на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що передається в іпотеку Банку відповідно до Іпотечного договору 2), починаючи з 04.09.2008р. (включно), відповідно до п. 7.2.3. Кредитного договору відсотки за користування кредитом починаючи з 04.09.2008р. нараховуються за ставкою 16,4% річних у гривнях та 15,4% річних у доларах США.

У зв'язку з невиконанням Боржником п. 10.3.6.3. Кредитного договору (не забезпечення усіх оборотних (банківських) операцій (дебет і кредит по рахунках) Боржника виключно через поточні рахунки Боржника, відкриті у Банку, та не проведення зазначених операцій через рахунки Боржника у інших банківських установах в повному обсязі, починаючи з 01.01.2009р. (включно), відповідно до п. 7.2.3. Кредитного договору відсотки за користування кредитом починаючи з 01.01.2009р. нараховуються за ставкою 18,4% річних у гривнях та 17,4% річних у доларах США.

Нараховані відсотки повинні сплачуватися Відповідачем 1 щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця (пункт 7.2.6. Кредитного договору);

Також, у пункті 7.2.5. Кредитного договору передбачено, що відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

З 11.12.2008 р. і по теперішній час Відповідач 1 не сплачує відсотки за користування кредитом, що є порушенням п. 7.1. Кредитного договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи на час подання позову вимоги Банку Позичальником не задоволено, заборгованість відповідача 1 сума заборгованості перед Позивачем: за основною сумою кредиту станом на 25.02.11р. складає 1 886 475,00 (один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять) гривень та 220 500,00 (двісті двадцять тисяч п'ятсот) доларів США, зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором склала 765 278,30 гривні (сімсот шістдесят п'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 30 копійок) та 85 748,78 доларів США (вісімдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім доларів 78 центів).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача 1 пеня у розмірі 832 217,68 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

В Господарському кодексі України наведений граничний строк для нарахування штрафних санкцій суб'єкту господарювання за прострочення виконання ним зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання.

Так, пунктом 6 статті 232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 IV (надалі за текстом - ГК) штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. (стаття 3) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В умовах Кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, чітко дотримані вищевказані вимоги пункту 6 статті 231 ГК України і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, пункт 12.1 Кредитного договору встановлює, що у разі порушення Відповідачем 1 строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань, Відповідач 1 зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Таким чином, Відповідач 1 повинен сплатити на користь Позивача пеню за порушення строків виконання своїх зобов'язань з повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до пункту 9.6. Кредитного договору пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим Договором розраховуються Банком у валюті кредиту та сплачуються у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

Суд, детально ознайомившись із розрахунком позивача, встановив, що сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2010 по 25.02.2011 становить: 832 217,68 (вісімсот тридцять дві тисячі двісті сімнадцять гривень 68 копійок), тому сума пені підлягає стягненню з відповідача 1.

Відповідно порушення Відповідачем 2 умов Договору поруки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до умов пп. 1.1, 1.2, ст. 2 Договору поруки Відповідач 2 зобов'язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов'язань, що випливають з Кредитного договору.

У разі порушення Відповідачем 1 зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, Відповідач 1 разом з Відповідачем 2 відповідають перед Позивачем як солідарні боржники, що означає право Позивача, як кредитора, вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі як від Відповідача 1 та Відповідача 2 разом, так і від кожного з них окремо.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем 1 зобов'язань у визначений кредитним договором строк, Позивач на підставі п. 3.1. Договору поруки 10.04.2009 року направив Відповідачу 2 вимогу (вих. № 1165/119 - копія додається) виконати зобов'язання, що забезпечене порукою, у повному обсязі. Вказана вимога була отримана Відповідачем 2 13.04.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, Відповідач 2 як поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену їм Позивачем вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги, тобто в строк не пізніше 16.04.2009 р. Проте, до сьогоднішнього дня Відповідач 2 не виконав своїх договірних зобов'язань перед Позивачем, тому позивач звернувся до господарського суду.

Таким чином, прострочена заборгованість Відповідача 2 перед Позивачем, що склалася на день подання позову до господарського суду за Договором поруки, становить 1 886 475,00 гривень (один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) та 220 500,00 дол. США (двісті двадцять тисяч п'ятсот дол. США 00 центів)

Відповідачем 1 був пред'явлений зустрічний позов про визнання недійсним Кредитного договору.

Суд, ретельно вивчивши зустрічний позов, вважає за необхідне залишити позовну заяву без задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

Оскільки укладення кредитних договорів в іноземній валюті регулюють норми спеціального законодавства, немає підстав застосовувати до кредитного договору в іноземній валюті загальних норм про зобов'язання (зокрема ч.1 ст.192, ч.1 та ч.2 ст.533, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 189, перше речення ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України, які є загальними нормами про зобов'язання).

Частиною 2 ст.192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також відповідно до частини З ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогоднішній день встановлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі -Декрет), який має силу та статус закону.

Згідно ст.2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції (в т.ч. операції, пов'язані з переходом права власності на іноземну валюту та зобов'язання, предметом яких є іноземна валюта) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Диспозиція норми частини другої статті 5 Декрету передбачає, що індивідуальної ліцензії потребують валютні операції, визначені частиною четвертою цієї статті, в той час як генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії. Тобто, валютна операція здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії або генеральної ліцензії у разі, якщо вона не підпадає під режим індивідуального ліцензування. При цьому індивідуальна ліцензія видається НБУ на разову валютну операцію, в той час як генеральна ліцензія дозволяє здійснювати окремі валютні операції, що не підпадають під режим індивідуального ліцензування, на регулярній основі протягом строку дії ліцензії.

Пунктом «в» частини четвертої статті 5 Декрету встановлена вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Імперативний характер даної норми обумовлений наявністю інших законодавчих або нормативно-правових актів, які б визначили терміни і суми кредитів в іноземній валюті, надання яких потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини шостої статті 5 Декрету порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій визначається НБУ. Однак станом на сьогоднішній день не існує будь-яких законодавчих чи нормативно-правових актів НБУ, які б встановили терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Дана обставина, з огляду на відсилочний характер норми пункту «в» частини четвертої статті 5 Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані із наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам України.

Крім того, ст. 11 Декрету передбачено, що Національний банк України у сфері валютного регулювання видає обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України. Також відповідно до ст.44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, до компетенції якої зокрема належить: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275, наданий банку Національним банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом.

Згідно п.2.3. вказаного вище Положення за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Згідно ст. 339 Господарського кодексу України основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції. Перелік банківських операцій визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Кредитні операції банків полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (ст. 345 ГКУ).

Аналогічні норми містяться у статтях 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", згідно з якими розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик також віднесено до кредитної операції.

Під коштами в Законі України "Про банки і банківську діяльність" розуміються як гроші у національній валюті, та і у іноземній валюті чи їх еквівалент (ст. 2).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит -будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Підставою виникнення зобов'язання є, в т.ч. і договори (ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 208 та ст.1055 Цивільного кодексу України, ст.345 Господарського кодексу України та ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником в письмовій формі.

Тож, беручи до уваги викладене вище, у кредитному договорі в іноземній валюті зобов'язанню банку надати кредит кореспондують декілька зобов'язань позичальника, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші збори. Зазначені зобов'язання не можна розглядати окремо, так як тільки разом вони (у сукупності) складають зміст поняття "банківського кредиту".

Відповідно до ст.5 Декрету одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.

Крім того, у Положенні про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483, визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п.1.5. зазначеного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Також, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 поточні рахунки в іноземній валюті як юридичних, так і фізичних осіб використовуються без будь-яких обмежень для погашення кредитів в іноземній валюті (у тому числі процентів, комісійних, неустойки (п.5.4. та п.7.13.).

Крім того, Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, передбачено право фізичних та юридичних осіб купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі: заяви про купівлю іноземної валюти та оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання юридичною/фізичною особою зобов'язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), та його копії.

Національним банком України Закритому акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний банк" було надано Банківську ліцензію № 8 від 02.10.2006 р., якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст.47 Закону "Про банки і банківську діяльність", в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик та Дозвіл №8-1 від 02.10.2006 р., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті. Аналогічні ліцензія і дозвіл були видані і правонаступнику Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" - ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", які є чинними і на теперішній час.

Враховуючи вищенаведене, позивач - Банк мав та має достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (в валюті договору) та приймати таке виконання в іноземній валюті (валюті договору), як в сумі основного боргу (кредиту), так і процентів за користування кредитом, а Боржник зобов'язаний виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов кредитного договору (ст.526 Цивільного кодексу України).

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, тому відмовляє в його задоволенні повністю.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене та те, що перший та другий відповідачі не надали суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на першого та другого відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 590 Цивільного Кодексу України, 199 ГК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання 2 відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

2. Позов Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" задовольнити повністю.

3. Стягнути на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А; код ЄДРПОУ: 14282829) в солідарному порядку з НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕВЕРІ-ФАРМ" ХАРКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "СОЮЗ ОРГАНІЗАЦІЙ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ" - ТОВАРИСТВО ІНВАЛІДІВ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ (місцезнаходження: 61022, м. Харків, вул. Архангельська, 6, код ЄДРПОУ: 32337943, рахунок 2600496103113 у філії ЗАТ "ПУМБ" в м. Харкові, МФО 350385), Українсько-індійської комерційної фірми "Агентство Джаіна, Лтд, товариство з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 61022, м. Харків, вул. Сумська, 47, кв. 12, код ЄДРПОУ: 19341790), заборгованість за Кредитним договором 04-168 від 04.03.2008 р. в загальному розмірі 3 492 970,98 грн. (три мільйона чотириста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 98 копійок) та 306 248,78 дол. США (триста шість тисяч двісті сорок вісім доларів США 78 центів), що в перерахунку на національну валюту України станом на 04.03.2011 р. (793,70 гривень за 100 доларів США по курсу НБУ) в загальному розмірі становить 5 923 667,55 гривень, з яких відповідно: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1 886 475,00 гривень (один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять грн. 00 коп.) та 220 500,00 дол. США (двісті двадцять тисяч п'ятсот доларів США 00 центів), заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими станом на 25.02.2011 р. в розмірі 765 278,30 гривні (сімсот шістдесят п'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 30 копійок) та 85 748,78 доларів США (вісімдесят п'ять тисяч сімсот сорок вісім доларів 78 центів); заборгованість зі сплати адміністративної комісії в розмірі 9 000,00 гривень (дев'ять тисяч грн. 00 коп.), заборгованість за пенею за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, нараховану станом на 25.02.2011 р., в розмірі 832 217,68 (вісімсот тридцять дві тисячі двісті сімнадцять гривень 68 копійок), 25 500,00 грн. державне мито та 236,00 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення

4. У задоволенні зустрічного позову Науково-виробничого підприємства "Евері-Фарм" Харківського відділення Всеукраїнської Громадської Організації "Союз Організацій Інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" - відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/1662/11

Повне рішення складене 18 квітня 2011 року.