Рішення № 16285144, 12.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 5023/1268/11

вх. № 1268/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №13 від 06.01.11р.

Відповідач - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії ВАТ “Укртелеком”

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії ВАТ “Укртелеком” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ “Велтон. Телеком”, суми основного боргу 35399,24 грн., 1225,05 грн. пені, інфляційних збитків у сумі 1536,56 та 3% річних у сумі 337,73 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобовязань по договору оренди від 08 червня 2010 року № 737-598107 щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2011 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14 березня 2011 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 березня 2011 року відкладено розгляд справи на 22 березня 2011 року об 11:30 год.

22 березня 2011 року позивач через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 6498) надав додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

22 березня 2011 року відповідач через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 6497) надав додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22 березня 2011 року оголошено перерву до 29 березня 2011 року о 10:30 год.

29 березня 2011 року відповідач через канцелярію суду надав доповнення до відзиву (вх. № 7131) та додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

29 березня 2011 року позивач через канцелярію суду надав заперечення на відзив відповідача (вх. № 7132) надав додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29 березня 2011 року оголошено перерву до 31 березня 2011 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 31 березня 2011 року оголошено перерву до 12 квітня 2011 року о 10:00 год.

У призначеному судовому засіданні 12 квітня 2011 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 8505), з якої вбачається зменшення позовних вимог та позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 21047,95 грн., інфляційних збитків у сумі 2382,17 та 3% річних у сумі 406,77 грн.

Розглянувши зазначену заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 12 квітня 2011 року позов, з урахування наданих уточнень підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про наступне судове засідання (а.с. 148)

Присутній в судовому засіданні 12 квітня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляд справи по суті..

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

08 червня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди № 737-598107, відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване на першому поверсі 3-х поверхового будинку № 16 по вул. Воскресенська, загальною площею 28,2 кв.м (приміщення № 14 і № 21) виробничих та адміністративних приміщень для розміщення: кросу, СП (систем передач), RMLC (Si-2000) Anymedia (lucent).

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого сторони встановили , що дата приймання-передачі майна в користування 01.04.2009 року, даний акт підписаний та скріплений печатками сторін.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх - нормативних актів і перераховується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з розрахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в додатку 1 (акт прийому передачі майна).

Пункт 3.2. договору передбачає, що орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком 3 становить 3194,68 грн. Згідно п.3.2.1. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Пункт 3.4. договору передбачає, що відповідач оплачує витрати на утримання майна окремо в строк, зазначений у п.3.1. договору, згідно з розрахунками позивача, пропорційно обсягам орендованого майна.

Відповідно до п. 3.5 договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, зазначений у п.3.1. договору.

Пунктом 6.1.3. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладання, і діє з 01 квітня 2009 року до 01 березня 2012 року; умови цього договору поширюються на відносини між сторонами, які склались до його укладення.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, внаслідок чого, у відповідача за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року, виникла заборгованість в сумі 35426,77 грн. Як зазначив позивач у заяві про уточнення позовних вимог (вх. № 6064) відповідач 01.02.2011 року та 25.02.2011 року частково сплатив борг за оренду приміщення за листопад та грудень місяці 2010 року у розмірі 14378,81 грн., внаслідок чого, сума основного боргу склала 21047,96 грн., яка як зазначає позивач станом на момент розгляду справи залишилась несплаченою.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Як зазначає позивач у позовній заяві, з урахуванням її уточнень(вх. № 8505), заборгованість відповідача перед позивачем за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року з основного боргу склала 21047,96 грн. Проте, як свідчать надані відповідачем докази, 28 березня 2011 року, відповідач згідно рахунка позивача № 11/598107-5 від 31 січня 2011 року та платіжного доручення № 2757, сплатив 9171,80 грн., з яких за грудень 2010 року заборгованість з заявленого по даній справі основного боргу 29,38 грн.

Суд критично оцінює доводи позивача, викладені ним у заяві про уточнення позовних вимог (вх. № 7259 від 31.03.2011 року) щодо того, що сплачена відповідачем платіжним дорученням № 2757 від 28.03.2011 року сума у розмірі 9171,80 грн. була здійснена на підставі рахунка позивача № 11/598107-5 від 31 січня 2011 року який не є предметом спору, оскільки, як вбачається з рахунка позивача № 11/598107-5 від 31 січня 2011 року в ньому визначено к оплаті п.5- витрати на експлуатацію та обслуговування електромереж та електрообладнання в сумі 06,53 грн та п. 7 - оренда приміщення в сумі 22,85 грн. за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, тобто за заявлений по даній справі період.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що на момент прийняття рішення відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині 29,38 грн..

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат в сумі 21018,58 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Заявлена до стягнення заборгованість з основного боргу не спростовується присутнім у судових засіданнях представником відповідача та в підписаному двосторонньому акті звірки розрахунків (а.с 137), згідно з яким, за даними відповідача, сума заборгованості за договором № 737-598107 від 08.06.2010 року складає 35426,77 грн. Проте, враховуючи часткову сплату боргу 01.02.2011 року та 25.02.2011 року, 25.03.2011 року на загальну суму 14378,81 грн., сума основного боргу склала 21018,58 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди №737-598107, який був укладений між сторонами по справі 08 червня 2010 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 8505), суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованість з основного боргу у розмірі 21018,58 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що на момент розгляду справи відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 29,38 грн., суд вважає що провадження у справі в цій чистині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2382,17 грн. інфляційних збитків, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору, сторонами встановлено такий порядок нарахування орендної плати: пунктом 3.2 договору встановлений розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди -3194,68 грн.; після чого, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п.3.2.1. договору). З наданих у судовому засіданні пояснень сторін, розрахунків орендної плати, рахунків, які виставлялись відповідачеві, вбачається, що заявлена до стягнення сума орендної плати нараховувалась позивачем відповідно до умов договору, тобто коригувалась на індекс інфляції.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що суд визнав вимогу позивача щодо стягнення 21018,58 грн. орендної плати, в яку вже включені інфляційні нарахування, обґрунтованою, суд не вбачає правових підстав для стягнення 2382,17 грн. інфляційних збитків.

Таку правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 14 січня 2009 року у справі № 57/05-09.

Розглянувши вимогу про стягнення з відповідача 406,77 грн. 3% річних, суд перевіривши їх розрахунок, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам на позивача в частині відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55,61,124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнення позовних вимог (вх. № 8505).

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон. Телеком» (61002, м. Харків, вул.. Сумська, 50, код35074228, р/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” Сумської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”(40030, м. Суми, вул.. Іллінська,2, р/р 260063096 в СОД Райфайзен банк “Аваль”м. Суми, МФО 337483, код 23825401) 21018,58 грн. основного боргу, та 406,77 грн. 3% річних; 214,25 грн. державного мита та 212,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 29,38 грн. провадження у справі припинити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2011 року

справа № 5023/1268/11