Рішення № 16285127, 28.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р. Справа № 5023/1017/11

вх. № 1017/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Харківгаз", м. Харків

до ТОВ НВФ "Сінтал, Д" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "Харківгаз" звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача - НВФ "Сінтал'Д" ТОВ 3711301,15 грн., 25500грн. витрат по оплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги підписаним актом приймання-передачі від 30.11.2010 року та поставленим на адресу відповідача природним газом в листопаді 2010 року в обсязі 1234,168 тис.куб.м.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що підписавши акт від 30.11.2010 року сторони засвідчили факт того, що позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв у власність від позивача у листопаді 2010 року природний газ у кількості 1234,168 тис.куб.м. Проте, проти позову заперечує та просить в позові відмовити оскільки сторони не визначили ціну природного газу, і відповідно не визначили вартість поставленого газу.

09.03.2011 року від позивача надійшло пояснення (вх. № 4421), в якому повідомив, що зазначений в акті приймання передачі договір на поставку природного газу №12П-343 ГК від 15.11.2010р. між сторонами по справі не був укладений, постачання природного газу у листопаді 2010 р. здійснювалося на бездоговірних підставах. У акті приймання-передачі природного газу від 30.11.2010р. номер договору вказано помилково.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, судом прийнято зазначену заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

09.03.2011 року за вх. № 4488 до канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить збільшити розмір позовних вимог на суму інфляції у розмірі 33401,71 грн.

04.04.11 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 3711301,15 грн. оновного боргу. 3 % річних-17692,23 грн, інфляційних-33401.71 грн.( т.1 а.с.146)

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, судом встановлено, що позивач в листопаді 2010 року передав у власність відповідача, а відповідач прийняв у власність від позивача природний газ у кількості 1234,168 тис. куб. м. з ресурсу НАК "Нафтогаз України", про що підписано акт приймання-передачі природного газу. Судом встановлено, що газ поставлявся без укладання договору між сторонами, акт не містить ціни на поставляємий газ.

Позивач надав пояснення (т.1 арк.с.32), де зазначає, що розрахунок заборгованості НВФ "Сінтал Д" перед ВАТ "Харківгаз" за спожитий природний газ у листопаді 2010 року за актом приймання-передачі від 30.11.2010 року (станом на 01.02.2010 року) складається таких даних: газ для промислових підприємств -1234,168 тис.куб.м по ціні 2187,20 грн. без ПДВ на суму 2699372,25 грн., тариф на постачання природного газу - 1234,168 тис. куб.м по ціні 41 грн. без ПДВ на суму 50600,89 грн., цільова надбавка до тарифу на газ (2%) -1234,168 тис.куб.м по ціні 43,74 грн. без ПДВ на суму 53982,51 грн., транспортування газу магістральними мережами ДК "Укртрансгаз" - 1234,168 тис.куб.м по ціні 5,50 грн. без ПДВ на суму 6787,92 грн., транспортування газу розподільними мережами ВАТ "Харківгаз" - 1234,168 тис.куб.м по ціні 228,50 грн. на суму 282007,39 грн., всього на суму 3092750,96 грн., ПДВ - 618550,19 грн., всього до сплати з ПДВ - 3711301,15 грн.

При цьому, позивач посилається на нормативні документи, які визначають тарифи на постачання газу: постанова НКРЕ України № 1456 від 01.11.2010 року, Порядок внесення до спеціального фонду Державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затверджений постановою КМУ № 442 від 11.06.2005 року, постанови НКРЕ України: № 1007 від 30.07.2010 року, № 991 від 30.07.2010 року.

Постановою НКРЕ № 1456 від 01.11.2010 року "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання" затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2187,20 грн. за 1000 куб.м.

Відповідно до Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 р. N 442 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 359) (зазначена постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ N 1236 від 27.12.2010 року) збір справляється на обсяги природного газу, що постачаються, зокрема, для промислових та інших суб'єкти господарювання та їх відокремлених підрозділів, що використовують природний газ (за винятком підприємств хімічної галузі, що використовують природний газ як сировину), - 2 відсотки.

Під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість.

Об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення-на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації та установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби. Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

За правильність обчислення та своєчасність його внесення до спеціального фонду державного бюджету несуть платники збору відповідно до законодавства, тобто позивач.

Згідно Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; споживач - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину; суб'єкт ринку природного газу - власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі договорів.

Відповідно до статті 9 цього ж Закону суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Цією ж статтею визначено, що відбір газу без укладання відповідного договору з постачальником вважається несанкціонованим (п.4 пп.3).

Стаття 19 Закону визначає, що споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу. Отримання природного газу споживачами можливе лише на підставі договорів, укладених з постачальниками

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з того, що за своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами підпадають під правовідносини, пов'язані з укладанням договору купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини 1 статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки, а в статті 614 Цивільного кодексу України закріплений принцип вини при порушенні зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою інфляційні та річні не є штрафними санкціями, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобовязань, нараховуються за весь період прострочення.

Між тим, суд вважає необхідним зазначити, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Враховуючи викладене позовні вимоги задовільняються частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 3 711301,15 грн. -задовільняється в повному обсязі, в частині стягнення 3 % річних- 17692,23 грн. та інфляційних- 33401.71 грн. - відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,державне мито у розмірі передбаченому ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 37113,01 грн. та згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати на інофрмаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 1,2,33,44, 49,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Науково-виробничої фірми "Сінтал Д" ТОВ ( м.Харків, вул.Чкалова,7 р/р 26000961052947 в ХФ ПАТ ПУМБ м.Харкова МФО 350385, код ЄДРПОУ 14073681) на користь ВАТ"Харківгаз" ( м.Харків, вул.Безлюдівська,1 п/р 26006011117102 в ПАТ "Альфа-Банк" МФО 300346, код ЄДРПОУ 03359500) суму основного боргу 3711301,15 грн, державне мито 37113,01 грн. ,236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 3 % річних-17692,23 грн ,інфляційних- 33401,71 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 04.05.11 року.