Рішення № 16284362, 15.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" червня 2011 р.Справа № 6/5007/39/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 05.11.10р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак України" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поли'с сакс" (м.Житомир)

про стягнення 34169,43 грн.

Справу розглянуто в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 34169,43грн. заборгованості за неналежне виконання договору поставки №4-006/2010 від 02.08.2010р., з яких: 30569,30 грн. - основний борг, 2107,94 грн. - пеня, 1069,92грн. - інфляційні, 422,27 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні, що відбулося 02.06.2011р., представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 01.06.2011р. за вих.№85/14 (а.с.36-37), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 34459,12грн., з яких: 30659,30грн. - основний борг, 2362,62грн. - пеня, 1069,92грн. - інфляційні, 457,28грн. - 3% річних. Враховуючи, що представником позивача не було надано доказів надіслання копії вказаної заяви відповідачу, вирішення питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог було відкладено.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.06.2011р. Надав докази направлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З врахуванням приписів ст.22 ГПК України заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 01.06.2011р. суд приймає до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та обставину, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сторсак України" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поли'с сакс" (Відповідач) було укладено договір поставки №4-006/2010 з додатковою угодою до нього (а.с.9-10).

Згідно п.1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити в строки, обумовлені даним договором, продукцію в асортименті згідно додаткових угод і специфікацій до даного договору, підписаних сторонами і які являються невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума продукції, що постачається по даному договору, на момент його укладення складає 600000,00грн., в т.ч. 20% ПДВ - 100000,00грн. (п.3.1 договору).

Ціна на продукцію залежить від ринкової вартості поліпропілену на даний момент і погоджується на кожне відвантаження з покупцем в додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору покупець зобов'язується провести 25% предоплату на основі виставленого постачальником рахунку, 50% від вартості продукції оплатити на момент відвантаження і залишок суми 25% - оплатити протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження продукції.

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 173469,20грн., що підтверджується видатковою накладною №1332 від 09.09.2010р. на суму 28619,20грн., видатковою накладною №1237 від 27.08.2010р. на суму 144850,00грн. (а.с.12-13) та довіреностями серії 12 ААА №176826 від 09.09.2010р. та серії 12 ААА №176830 від 27.08.2010р. (а.с.14-15).

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки №4-006/2010 від 02.08.2010р. щодо своєчасної оплати товару в повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 30569,30грн.

16.11.2010р. позивач направив відповідачу претензію за вих.№247/14 з вимогою сплати боргу (а.с.11), яка залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки заборгованість в сумі 30569,30грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач за захистом порушеного права звернувся з даним позовом до суду.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2362,62грн. - пені, 1069,92грн. - інфляційних та 457,28грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 30569,30грн.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків оплати по даному договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума пені складає 2362,62грн. (а.с.37).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума інфляційних становить 1069,92грн., сума 3% річних - 457,28грн. Поданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, умов договору, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в сумі 34459,12грн., з яких: 30659,30грн. - основний борг, 2362,62грн. - пеня, 1069,92грн. - інфляційні, 457,28грн. - 3% річних.

Судові витраті по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поли'с сакс" (10003, м.Житомир, вул.Щорса, 4-а, кв.1, код 36617821)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" (10025, м.Житомир, вул. Промислова, 1/154, а/с 55, код 20428705) - 34459,12грн., з яких: 30659,30грн. - основний борг, 2362,62грн. - пеня, 1069,92грн. - інфляційні, 457,28грн. - 3% річних, а також 344,59грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 17 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.з повід.про вруч.)