Рішення № 16284352, 14.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2011 р.Справа № 6/5007/46/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 20.08.10р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 4862,48 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4862,48грн. за неналежне виконання договору №71384/71460 від 11.03.2010р., з яких: 3500,00грн. - основний борг, 875,00грн. - штраф, 277,20грн. - пеня, 53,65грн. - 3% річних, 156,62грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Повідомив про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 500,00грн., на підтвердження чого надав копію банківської виписки від 30.05.2011р. Згідно уточненого розрахунку суми боргу та довідки позивача від 14.06.20011р. заборгованість ФОП ОСОБА_2 на день розгляду справи становить 3559,92грн., з яких: 2200,00грн. - основний борг, 275,06грн. - пеня, 875,00грн. - штраф, 53,24грн. - 3% річних, 156,62грн. - інфляційні (а.с.27,42).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвала господарського суду від 24.05.2011р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи: 10014, АДРЕСА_1), повернута поштовим відділення з відміткою: "вибув".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка підтверджена витягом з ЄДРПОУ (а.с.37). На цю адресу господарським судом направлялись поштові відправлення.

В процесі розгляду справи суду стала відома інша адреса відповідача: 10020, АДРЕСА_3. На дану адресу судом була відправлена ухвала суду від 24.05.2011р., яка була отримана відповідачем особисто 30.05.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (Позивач) та ФОП ОСОБА_2 (Відповідач) було укладено договір №71384/71460 (а.с.8), за умовами якого постачальник (позивач), на умовах передбачених даним договором, зобов'язується передати, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями.

Асортимент та кількість кожної партії товару визначається в заявці на поставку товару, яка надається покупцем постачальнику і яка з ним узгоджується (п.1.2 договору).

Сумою цього договору є сума усіх накладних, по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору (п.1.5 договору).

Кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника (п.2.2 договору).

Покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 14 календарних днів з моменту прийомки товару (п.3.1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 4060,88грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0332600 від 22.09.2010р. на суму 1751,78грн. та №РН-0346036 від 01.10.2010р. на суму 2309,10грн. (а.с.10-12).

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки товару №71384/71460 від 11.03.2010р. щодо своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 3500,00грн.

Разом з тим, відповідач після пред'явлення позову до суду сплатив основну суму боргу в розмірі 1300,00грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 2200,00грн., що підтверджується довідкою ТОВ ТК "Полісся-Продукт" від 14.06.2011р.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 275,06грн. - пені, 875,00грн. - штрафу, 53,24грн. - 3% річних, 156,62грн. - інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 2200,00грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору від 11.03.2011р. сторони погодили, що при порушенні терміну оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, а також штраф у розмірі 25 % від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховується за весь період прострочення.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку пені, позивачем за невиконання відповідачем зобов'язань по проведенню оплати нараховано пеню в сумі 96,59грн. за період з 07.10.2010р. по 15.04.2011р. по накладній №РН-0332600 від 22.09.2010р.; 178,46грн. за період з 16.10.2010р. по 15.04.2011р. по накладній №РН-0346036 від 01.10.2010р.

Водночас, судом враховується, що згідно пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, правомірним є нарахування пені в сумі 270,50грн., а саме:

- 92,04грн. за період з 07.10.2010р. по 07.04.2011р. на суму заборгованості 1190,90грн. по накладній №РН-0332600 від 22.09.2010р.;

- 178,46грн. за період з 16.10.2010р. по 15.04.2011р. на суму заборгованості 2309,10грн. по накладній №РН-0346036 від 01.10.2010р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 270,50грн. У задоволенні позову в частині стягнення 4,56грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума 25% штрафу становить 875,00грн. Поданий позивачем розрахунок штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 53,24грн. та інфляційних в сумі 156,62грн. відповідає вимогам чинного законодавства. (а.с.27).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2200,00грн., пені в сумі 270,50грн., 875,00грн. - штрафу, 3% річних в сумі 53,24грн. та інфляційних в сумі 1563,62грн. В частині стягнення 1300,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, 12, код 32265298) - 3555,36грн. заборгованості, з яких: 2200,00грн. - основний борг, 270,50грн. - пеня, 875,00грн. - штраф, 53,24грн. - 3% річних, 156,62грн. - інфляційні, а також 102,00грн. сплаченого державного мита та 235,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1300,00грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 17 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.з повідом.про вруч.)