Рішення № 16284310, 09.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" червня 2011 р.Справа № 8/5007/25/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. від 27.04.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Житомир" (м.Житомир)

до Приватної агрофірми "ЛАН" (с.Бабушки Чуднівського району Житомирської області)

про стягнення 59308,12 грн.

Розгляд спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 74016,62 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №88-Н-К/10 від 05.08.10р., з яких 64264,60 грн. - сума основного боргу, 3907,58 грн. - пеня, 2567,11 грн. - інфляційні, 756,31 грн. - 3% річних та 2521,02 грн. - відсотки за користування чужими коштами.

В процесі судового розгляду справи позивач декілька раз уточнював позовні вимоги. Згідно останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 26.05.11р., позивач просить суд стягнути з відповідача 44264,60 грн. основного боргу, 5646,11 грн. пені, 4661,96 грн. інфляційних, 1092,80 грн. 3% річних та 3642,65 грн. відсотків за користування чужими коштами, а всього на суму 59308,12 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Надав довідку про стан заборгованості відповідача на час розгляду справи, згідно якої розмір основного боргу перед позивачем складає 44264,60 грн. Штрафні санкції залишились без змін. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області, а також підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №88-Н-К/10 від 05.08.10р., специфікації, розрахунки суми боргу, видаткові накладні, довіреність, заяви про уточнення розміру позовних вимог, акти звірки взаємних розрахунків, статут, витяг з ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.10р. між сторонами був укладений договір поставки №88-Н-К/10 від 05.08.10р. (а.с.9-13), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити у зумовлений строк відповідачеві (покупцю) продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач зобов'язаний прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору, загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, ціна, строк поставки, гривнева ціна товару, порядок та строк оплати, проценти за користування товарним кредитом, й інші умови визначаються специфікацією.

Відповідно до п.4.6 даного договору, строк оплати ціни товару та нарахованих процентів зазначаються у специфікації.

Покупець проводить оплату ціни товару та процентів за користування товарним кредитом шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.7 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 120588,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреністю, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.21-24).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 44264,60 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 44264,60 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5646,11 грн. пені, 4661,96 грн. інфляційних, 1092,80 грн. 3% річних та 3642,65 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та/або процентів за користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь позивача пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, а також сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошима в розмірі 10% річних з простроченої суми.

Слід зазначити, що пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що пеня за цим договором нараховується за весь час прострочення, що не суперечить вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних, інфляційні, пеня та відсотки за користування чужими коштами нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в засідання суду не з'явився, в акті звірки взаємних розрахунків суму основного боргу визнав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної агрофірми "ЛАН", 13225, Житомирська область, Чуднівський район, с. Бабушки, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 31624499

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Житомир", 10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 112, код ЄДРПОУ 36549123

- 44264,60 грн. - основного боргу;

- 1092,80 грн. - 3% річних;

- 3642,65 грн. - відсотків за користування чужими коштами;

- 4661,96 грн. - інфляційних;

- 5646,11 грн. - пені;

- 793,09 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання: 16/06/11/

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід. про вручення)