Рішення № 16284241, 09.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.06.11 р. Справа № 11/8

за позовом Комунального підприємства „Тепломережа”, ЄДРПОУ 05473192, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш”, ЄДРПОУ 00176383, м.Донецьк

про стягнення 47 300 грн. 24 коп.

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: Глазков В.Л.- юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Тепломережа”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Рутченківський завод „Гормаш”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 47 300,24 грн., у тому числі основний борг в сумі 37057,38 грн., пеня в сумі 1165,30 грн., інфляція в сумі 7317,96 грн. та три проценти річних в сумі 1759,60 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання теплової енергії №252 від 01.09.2008р., акти на включення/відключення опалення, рахунки-фактури за періоди з жовтня 2008р. по квітень 2009р., з жовтня 2009р. по квітень 2010р., з жовтня 2010р. по лютий 2011р., розрахунок суми заборгованості.

09.06.20011р. на адресу суду надійшли пояснення позивача, згідно з якими зменшено розмір позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем 21.03.2011р. основного боргу в сумі 7000 грн. та заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №252 від 01.09.2008р. в сумі 37855,96 грн., у тому числі основний борг в сумі 30057,38 грн., пеня в сумі 813,18 грн., інфляція в сумі 5225,80 грн. та три проценти річних в сумі 1759,60 грн.

Відповідач в поясненнях від 14.04.2011р. №б/н, від 31.05.2011р. №721 позовні вимоги в частині основного боргу визнав частково в сумі 28129,50 грн., посилаючись на акт здійснення заліку зустрічних однорідних вимог від 04.09.2009р. Одночасно, проти стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних заперечив, в зв`язку з тим, що відсутній обгрунтований розрахунок та підстави їх нарахування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

01.09.2008р. між сторонами був підписаний договір №252 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач постачає відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону, на гаряче водопостачання – протягом року.

В свою чергу, відповідач прийняв на себе зобов’язання оплатити отриману енергію за встановленими тарифами в строки, визначені даним договором (п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 договору від 01.09.2008р. №252 сторонами визначено обсяги теплоспоживання: загальна опалювальна площа 167,0 кв.м., тариф на момент підписання договору становить 16,76 з ПДВ грн./кв.м. опалювальної площі, 396,44 грн./Гкал.

За змістом додатку №1 до договору від 01.09.2008р. №252 сторонами визначено дислокацію приміщень, що опалюються: приміщення УКК по вул.Бібліотечна,13 у м.Донецьку-25.

Згідно додаткової угоди №1 від 15.09.2008р. до договору від 01.09.2008р. №252 на постачання теплової енергії сторонами було збільшено оплювальну площу на 24 кв.м., внаслідок чого загальна опалювальна площа складає 191 кв.м.

Як встановлено судом, згідно з умовами вказаного вище договору позивачем за період з 01.11.2008р. по 01.03.2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 37057,38 грн. з урахуванням часткового погашення з боку відповідача.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується наданими до матеріалів справи актами на включення опалення від 15.10.2008р., 15.10.2009р., 05.10.2010р. та актами на виключення опалення від 15.04.2009р., 15.04.2010р., які підписані між сторонами, з боку відповідача не спростований.

За вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору від 01.09.2008р. №252 розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі згідно з діючими тарифами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до п.6.3 договору від 01.09.2008р. №252 оплату за послуги теплопостачання відповідач здійснює до 10 числа місяця, наступного за звітним згідно рахунку, виставленого позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури №№3012 від 30.10.2008р., від 18.11.2008р., від 15.12.2008р., від 15.01.2009р., від 17.02.2009р., 19.03.2009р., 27.04.2009р., 30.10.2009р., 18.11.2009р., 11.12.2009р., 21.01.2010р., 26.02.2010р., 31.03.2010р., 29.04.2010р., 31.10.2010р., 17.11.2010р., 13.12.2010р., 25.01.2011р. та 18.02.2011р.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 37057,38 грн., тобто, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного відповідачем права на отримання винагороди за надані послуги.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення №966 від 21.03.2011р., відповідачем було сплачено заборгованість перед позивачем в сумі 7000,00 грн., яка є предметом розгляду по цій справі.

Таким чином, на момент заявлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом вхідної кореспонденції №02-38/3361 від 12.04.2011р.) зобов’язання відповідача щодо сплати наданих позивачем за договором №474 від 01.11.2008р. послуг в сумі 7000,00 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання винагороди за надані послуги в сумі 7000,00 грн.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 7000,00 грн. є неправомірним, таким, що протирічить фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 7000,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 30057,38 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач в поясненнях від 14.04.2011р. №б/н, від 31.05.2011р. №721 позовні вимоги в частині основного боргу визнав частково в сумі 28129,50 грн., посилаючись на акт здійснення заліку зустрічних однорідних вимог від 04.09.2009р.

Суд вказані посилання позивача до уваги не приймає, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Частина 2 ст.601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

У поясненнях №б/н від 08.06.2011р. позивач заперечує проти здійснення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1927,88 грн., оскільки останній вчинений в односторонньому порядку та не підтверджений актами виконаних робіт.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, твердження відповідача про припинення зобов’язань сторін на суму 1927,88 грн. є безпідставними.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 11.12.2008р. по 10.03.2011р. нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 1759,60 грн. та інфляцію в сумі 5225,80 грн. за період з грудня 2008р. по лютий 2011р.

За висновками суду, розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Проте, заперечення відповідача щодо відсутності обгрунтованого розрахунку та підстави нарахування 3% річних та інфляційної складової судом до уваги не приймаються, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Згідно п.6.4 договору від 01.09.2008р. №252 позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 813,18 грн. за період з 11.04.2010р. по 10.04.2011р.

За вимогами п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За висновками суду, позовні вимоги про стягнення пені є частково неправомірними, приймаючи до уваги проведення позивачем розрахунку суми пені за квітень 2010р. без врахування вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, п.6 ст.232 Господарського кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає пеня у сумі 213,89 грн., виходячи з проведеного судом перерахунку суми пені із обмеженням її розміру шестимісячним строком нарахування.

Відповідно до п.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується про стягнення неустойки (штрафу,пені), за таких обставин, за березень 2010р. підлягає пеня у сумі 294 грн.00 коп.(з 12.04.2010р.).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені за період з 11.04.2010р. по 10.04.2011р. підлягають частковому задоволенню в сумі 803,13 грн.

Одночасно, враховуючи, що позов в решті вимог доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є неправомірними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 30057,38 грн., інфляції в сумі 5225,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 1759,60 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 7000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги Комунального підприємства „Тепломережа”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш”, м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш” (83025, м.Донецьк, вул.Петровського,74, рах.26001301000532 в Донецькій філії АКБ „Мрія”, МФО 335571, ЄДРПОУ 00176383) на користь Комунального підприємства „Тепломережа”, (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 109, рах.26008150303041 в Донецькій обласній філії ПАТ „Укрсоцбанк” у м.Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 05473192) основний борг в сумі 30057 грн. 38 коп., пеню в сумі 803 грн. 13 коп., інфляцію в сумі 5225 грн. 80 коп. та три проценти річних в сумі 1759 грн. 60 коп., всього заборгованість в сумі 37845 грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 378 грн. 46 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188 грн. 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 09.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.06.2011р.

Суддя Соболєва С.М.