Рішення № 16283996, 15.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 червня 2011 р. Справа 13/76/2011/5003

за позовом:Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (вул.Ямська, 32, м.Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30518866)

до:Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (вул.Котовського,1, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область,24412)

про стягнення 21 937,50 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 21.04.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" про стягнення 21 937,50 грн., що включає в себе 14625,00 грн. - вартість насіння пшениці сорту "Смуглянка" першої репродукції, у кількості 5 тонн та 7312,50 грн. - штрафу, з призначенням до слухання на 25.05.2011 р., проте в зв'язку з перебуванням судді у відрядженні судове засідання ухвалою суду від 06.05.2011 р. було перенесено на 01.06.2011 р., однак через неявку представника відповідача судове засідання було відкладено на 15.06.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 02.06.2011 р. №5387р-5388р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

Відповідно до умов договору про надання послуг зі зберігання насіння від 21.08.2009 року № С - 31 позивач (поклажодавець) передав на зберігання, а відповідач (зберігач) одержав озиме насіння пшениці сорту «Смуглянка» першої репродукції урожаю 2009 року, у кількості 80 т. (вісімдесят тонн).

Одержання відповідачем (зберігачем) насіння у вищезазначених кількостях підтверджується актом прийому-передачі насіння від 21 серпня 2009 року № 1.

Якість насіння на момент його передачі відповідала вимогам державних стандартів і відповідач (зберігач) не мав жодних претензій до позивача (поклажодавця) стосовно переданого на зберігання насіння.

Відповідно до видаткової накладної від 14.09.2009 року № РН-0262, зі складу Зберігача СВК «Нива» було відпущено насіння пшениці сорту «Смуглянка» першої репродукції урожаю 2009 року, у кількості 50 тонн.

Відповідно до накладної від 17.09.2009 року № 5-21/1, ФГ «Довгалівка» було відпущено насіння пшениці сорту «Смуглянка» першої репродукції урожаю 2009 року, у кількості З0 тонн. Оскільки зі складу зберігача ФГ «Довгалівка» отримало лише 25 тонн насіння пшениці сорту «Смуглянка» першої репродукції, решта насіння, у кількості 5 тонн, залишилась на зберіганні (повернення насіння підтверджується накладною на повернення від 09.08.2010 року № ВН-024).

Відповідно до 2.2.4. договору про надання послуг зі зберігання від 21.08.2009 року С - 31, відповідач (зберігач) зобов'язується забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93.

З метою перевірки виконання п. 2.2.4 договору від 21.08.2009 року № С - 31, позивачем (поклажодавцем) було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (насіння), що знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача (зберігача). В результаті перевірки підтверджено наявність насіння пшениці сорту «Смуглянка» першої репродукції, урожаю 2009 року, у кількості 5 тонн, про що свідчить інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 20 травня 2010 року № 1, засвідчений підписами та печатками представників ДП «Держрезервнасінфонд» та директора ПСП «Еліта».

18.03.2011 року позивачем (поклажодавцем) було повторно проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (насіння), які є власністю останнього і знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача. В результаті перевірки встановлено відсутність насіння пшениці сорту «Смуглянка» першої репродукції, у кількості 5 тонн, про що свідчить інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 18.03.2011 року № 2, засвідчений підписами та печатками представників ДП «Держрезервнасінфонд» та ПСП «Еліта».

Відповідно до п. 6.3 договору про надання послуг зі зберігання насіння від 21.08.2009 року № С - 31, вартість насіння відшкодовується виходячи з рівня середньозважених цін, що складуються на біржових торгах за спотовими контрактами на момент розрахунку з урахуванням сортових надбавок.

Вартість однієї тонни насіння пшениці першої репродукції складається із середньозваженої біржової ціни за одну тонну товарного зерна пшениці другого класу та сортової надбавки, затвердженої Міністерством аграрної політики України від 26 березня 2007 року №212/29.

Остання ціна на товарне зерно пшениці другого класу становить 1 625,00 грн. за одну тонну (Всеукраїнський журнал «Біржовий вісник» № 30 (322) 2010 р.). Розмірами сортових надбавок, що застосовуються при визначенні ціни на насіння і садивний матеріал сільськогосподарських рослин на насіння пшениці першої репродукції встановлено сортову надбавку у розмірі 80 % (від ціни пшениці другого класу):

Отже, вартість 5 тонн насіння пшениці першої репродукції, згідно розрахунку позивача складає 14 625,00 грн.

Таким чином, розмір збитків, нанесених приватним сільськогосподарським підприємством «Еліта» державному підприємству «Державний резервний насіннєвий фонд України» по договору від 21.08. 2009 року № С - 31, становить: 14 625,00 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності речі. Відповідно до ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також: передавати її у користування іншій особі. Згідно статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідач усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем не виконав.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Порушення зобов'язання тягне за собою певні правові наслідки, визначені статтею 611 ЦК України, як-то - відшкодування збитків та сплата неустойки. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її повної вартості - передбачено ч. 1 ст. 951 ЦК України та п. 6.2.1 договору від 21 серпня 2009 року № С 31.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по передачі на зберігання відповідачу насіння та дії відповідача по його прийняттю на зберігання згідно умов договору, що підтверджується актом приймання-передачі насіння, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по зберіганню отриманої пшениці.

Відповідач доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 14625,00 грн. - вартість насіння пшениці сорту "Смуглянка" першої репродукції, у кількості 5 тонн, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 7312,50 грн. - штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 7312,50 грн. - штрафу, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п.6.5 договору укладеного між сторонами, де вказано, що у разі, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув насіння, поклажодавець вправі стягнути із зберігача штраф у розмірі 50% від вартості насіння.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (вул.Котовського,1, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область,24412, код ЄДРПОУ 31968683) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (вул.Ямська, 32, м.Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30518866) 14625,00 грн. - вартість насіння пшениці сорту "Смуглянка" першої репродукції, у кількості 5 тонн; 7312,50 грн. - штрафу; 220,00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул.Котовського,1, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область,24412)