Рішення № 16283967, 15.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2011Справа №5002-24/1586-2011 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 1)

До відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (98612, м.Ялта, вул.Дзержинського, 4)

Про стягнення 1 428 181,13 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю №174/10 від 23.12.2010 р., паспорт НОМЕР_1, виданий 13.06.2001 р.

Від відповідача ОСОБА_2., представник за довіреністю б/н від 16.12.2010 р.

Обставини справи: до господарського суду звернулась Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом до Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" про стягнення 1 428 181,13 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 23.09.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та КП Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-739 ТЕ-19, згідно з яким позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня-грудня 2009р., січня-вересня 2010р. природний газ, а відповідач повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Відповідач розрахувався частково в розмірі 1930949,49 грн.

На момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 1153514,88 грн.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 1 428 181,13 грн., у тому числі: 1153514,88 грн. сума боргу, 89074,24 грн. пеня, 139144,38 грн. інфляційні втрати, 46447,63 грн. 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій на загальну суму 274666,25 грн. Вказане обґрунтовує тим, що 02.06.2011 р. було підписано договір №29/503 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якої сторонами було досягнуто згоду про виконання зобовязань в частині сплати основного боргу у розмірі 1153514 грн. Однак нарахування штрафних санкцій відповідач вважає неправомочним, оскільки затримка в сплаті основного боргу повязана з обєктивними економічними процесами, а саме: різницею в тарифах на газ і затримкою в отриманні відповідних субвенцій від держави, що, за думкою відповідача, є форс мажорними обставинами.

07.06.2011 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.06.2011 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.

Позивач проти доводів відповідача заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях на відзив відповідача від 10.06.2011 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

23.09.2009 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) та відповідачем по справі (Покупець ) був укладений договір №06/09 739 ТЕ-19 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання ( а. с. 11 17 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, встановленому у ст.. 2 вказаного договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі до 1215 тис. куб. м. в тому числі: жовтень 90,0 тис. куб. м.; листопад 405 тис. куб. м.; грудень 720 тис. куб. м.

Відповідно до п. 11.1 вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що 21.12.2009 р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору поставки природного газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.1 вказаного договору п. п. 2.1.1 у наступної редакції: «постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 р. по 30.04.2010 р. газ в обсязі до 3022 тис. куб. м., в тому числі: січень 930 тис. куб. м.; лютий - 790 тис. куб. м.; березень 930 тис. куб. м.; квітень 372 тис. куб. м.» ( а. с. 18 ).

Також вказаною Додатковою угодою №1 було вирішено п. 11.1 вказаного договору викласти у наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.04.2009 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Також 09.04.2009 р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода №2 до вказаного договору поставки природного газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.1 вказаного договору п. п. 2.1.2 у наступної редакції: «постачальник передає покупцю в період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. газ в обсязі до 1090 тис. куб. м., в тому числі: травень 218 тис. куб. м.; червень - 218 тис. куб. м.; липень 218 тис. куб. м.; серпень 218 тис. куб. м.; вересень 218 тис. куб. м.» ( а. с. 19 ).

Також вказаною Додатковою угодою №2 було вирішено п. 11.1 вказаного договору викласти у наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Відповідно до п. 4.4. вказаного договору поставки природного газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акту приймання передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копією технічних актів приймання передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 122 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 872,78 грн.

Судом встановлено, що 30.04.2010 р. між сторонами по справі була укладена Додаткова №3 до договору поставки газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.05.2010 р. викласти п. 5.1 вказаного договору у наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 565,997 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 150 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 872,78 грн.» ( а. с. 20 ).

Також 08.08.2010 р. між сторонами по справі була укладена Додаткова №4 до договору поставки газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.08.2010 р. викласти п. 5.1 вказаного договору у наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 234 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20 грн.» ( а. с. 21 ).

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору поставки природного газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, розподіл та постачання. Сторонами в обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими тарифами та цінами.

Відповідно до 5. 4 вказаного договору його загальна сума складається з сум вартості місячних поставок газу.

Судом встановлено, що у виконання вимог вказаного договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3084464,37 грн., що підтверджується наявними в матеріали справи актами приймання передачі природного газу від 31.10.2009 р. на суму 37486,94 грн. ( за жовтень 2009 р. ), від 30.11.2009 р. на суму 269835,13 грн. ( за листопад 2009 р. ); від 31.12.2009 р. на суму 399329,23 грн. ( за грудень 2009 р. ); від 31.01.2010 р. на суму 809640,70 грн. ( за січень 2010 р. ); від 28.02.2010 р. на суму 698056,14 грн. ( за лютий 2010 р. ); від 31.03.2010 р. на суму 582222,85 грн. ( за березень 2010 р. ); від 30.04.2010 р. на суму 85723,10 грн. ( за квітень 2010 р. ); від 31.05.2010 р. на суму 37008,66 грн. ( за травень 2010 р. ); від 30.06.2010 р. на суму 38455,74 грн. ( за червень 2010 р. ); від 31.07.2010 р. на суму 37781,08 грн. ( за липень 2010 р. ); від 31.08.2010 р. на суму 43733,83 грн. ( за серпень 2010 р. ); від 30.09.2010 р. на суму 45190,97 грн. ( за вересень 2010 р. ) ( а. с. 22 - 33 ).

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору поставки природного газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. сторони домовилися про те, що оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-Перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 ого числа поточного місяця;

-Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 ( 31 ) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак відповідач взяті на себе зобовязання виконав неналежним чином, сплативши за придбаний газ лише 1930949,49 грн.

Вказане привело до виникнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 1153514,88 грн.

Відповідач у відзиві на позов та у судових засіданнях суму боргу у вказаному розмірі визнав, але посилається на те, що 02.06.2011 р. між Головним управлінням Державного казначейства України в АР Крим ( сторона №1 ), Міністерством фінансів АР Крим ( сторона №2 ), Управлінням фінансами Ялтинської міської ради ( сторона №3 ), Управлінням з питань житлово комунального господарства Ялтинської міської ради ( сторона №4 ), комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтинські теплові мережі» ( сторона №5 ), дочірнею компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( сторона шоста ) і національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» ( сторона остання ) було укладено договір №29/503 про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 1 вказаного договору предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 р.» та Постанови КМУ від 11.05.2011 р. №503 «про затвердження Порядку перерахування у 2011 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалися та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

Згідно з цим договором кошти в сумі 1153514 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів АР Крим перераховується Казначейством відповідній стороні. Після отримання коштів відповідачем він на підставі п. 8 вказаного договору перераховує на рахунок сторони №6 ( дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ) кошти в сумі 1153514 грн., в тому числі ПДВ 192252,33 грн., для погашення заборгованості за природний газ згідно до договору від 23.09.2009 р. № 06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. за 2010 р.

На підставі вказаного відповідач вважає, що договором від 02.06.2011 р. було змінено порядок розрахунку за поставлений природний газ, визначивши новий порядок розрахунку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Суд не може погодитися з вказаним в звязку з наступним.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалося порядок розрахунків відповідача за поставлений газ чітко визначений у п. 6.1 вказаного договору поставки природного газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., де вказано, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

За думкою суду договір №29/503 про організацію взаєморозрахунків від 02.06.2011 р. не вносить ніяких змін до договору №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. щодо порядку та строків розрахунків, оскільки відповідно до ст.. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 10.3 договору №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін, крім випадків, передбачених п. п. 3,11, 7.3, 7.5, 10.2 цього договору.

Відповідно до п. 10.4 вказаного договору всі зміни і доповнення до цього договору є невідємними частинами цього договору в разі якщо вони викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Однак суду не було надано доказів укладення між сторонами по справі додаткової угоди до вказаного договору поставки газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р., яка стосувалася би внесення яких - небудь змін до ст. 6 вказаного договору, а тому відповідач повинен здійснювати розрахунки у чіткої відповідності до п. 6.1 такого договору.

Також відповідач посилається на п. 12 вказаного договору 29/503 про організацію взаєморозрахунків відповідно до якого з метою виконання цього договору кожна сторона зобовязується, зокрема, до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

З положень ч. 1 ст 55 Конституції України вбачається те, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. І, вирішуючи спір, суд встановлює, чи не порушено право та охоронюваний законом інтерес особи, що звернулася до суду з позовом.

Таким чином, звернення до суду з позовом та розгляд судом вказаного позову не можно вважати дією, що направлена на погашення заборгованості. Само погашення заборгованості відбувається зовсім на іншої стадії стадії виконання рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Тільки в тому разі, якщо особа, яка отримала виконавчий документ після набрання судовим рішенням законної сили, надасть його до виконання, можно говорити про те, що нею вчиняються дії щодо погашення заборгованості.

При таких обставинах, суд не приймає вищевказані доводи відповідача до уваги.

Враховуючи те, що суду не було надано доказів погашення відповідачем заборгованості за поставлений газ у розмірі 1153514,88 грн., то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 89 074,24 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. сторони дійшли згоди про те, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобовязався ( крім суми заборгованості ) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому в п. 7.10 вищевказаного договору сторони передбачили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Доводи відповідача стосовно відсутності його вини у простроченні оплати з посиланням на ст. 8 договору поставки газу №06/09 739 ТЕ-19 від 23.09.2009 р. суд до уваги не приймає у звязку з наступним.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 договору поставки газу сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобовязань за цим договором. якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили ( форс мажорних обставин ), що виникли після укладення цього договору і які сторони не могли передбачити в момент їх укладання. Форс - мажорними обставинами є події, які обєктивно не залежать від волі і дій сторін і роблять неможливими для будь якої зі сторін виконання зобовязань за цим договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії, в тому числі на газопроводах, пожежі, землетруси, повені. Зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також суспільні безлади, страйки, інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобовязань за цим договором.

Однак суду не було надано доказів настання якої небудь з вищенаведених подій.

До того ж відповідно до п. 8.3 ст. 8 вказаного договору поставки достатнім доказом дії форс мажорних обставин є документ, виданий Торгово промисловою палатою країни, в якій виникли форс мажорні обставини.

Суду не було надано доказів складання Торгово промисловою палатою країни відповідних документів, що підтверджували би дію форс мажорних обставин.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погодився та дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня за період з 11.10.2010 р. по 10.04.2011 р. у розмірі 89074,24 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 139 144,38 грн. і 3% річних у розмірі 46 447,63 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з листопада 2009 р. по березень 2011 р. у розмірі 139144,38 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягає 3% річних за період з 11.11.2009 р. по 11.04.2011 р. у розмірі 46447,63 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 1428181,13 грн., а тому повинен був сплатити державне мито у розмірі 14281,81 грн.

Однак як вбачається з платіжнього доручення № 2392 від 11.04.2011 р. позивач сплатив державне мито у розмірі 14 283 грн.

Таким чином суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь позивача державне мито у розмірі 1,19 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 20.06.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.06.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (98612, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4, ЄДРПОУ 24406617 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 1153 514,88 грн.

3.Стягнути з комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (98612, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4, ЄДРПОУ 24406617 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) пеню у розмірі 89 074,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 139 144,38 грн., 3% річних у розмірі 46 447,63 грн., державне мито у розмірі 14281,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

4. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) державне мито у розмірі 1,19 грн., надмірно сплачене на підставі платіжнього доручення № 2392 від 11.04.2011 р.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.