Постанова № 16283682, 26.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"26" квітня 2011 р. Справа № Б29/117-09-6 головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши

касаційні скаргиКомпанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) та фірми "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.)

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011, щодо скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 про визнання грошових вимог компанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) та щодо скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 про визнання грошових вимог фірми "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.)

у справі№ Б29/117-09 господарського суду Дніпропетровської області

за заявоювідкритого акціонерного товариства "Ізоляція"

додержавного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів"

провизнання банкрутом за участю представників: Максимов М.М. –представник компанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited); Максимов М.М. - представник фірми "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.); Титич В.М. - в.о. директора ДП "Придніпровський завод кольорових металів"; Галанський Д.П. - представник ВАТ "Ізоляція".

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року (колегія суддів Полєв Д.М., Бондарєв Е.М., Примак С.А.) у справі № Б29/117-09 визнані грошові вимоги Компанії "Транс Юропіан Лімітед" ("Trans Europian Limited), Великобританія до Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", м. Дніпродзержинськ в розмірі 125грн. (І черга), 20562104,39грн., що еквівалентно 2701487,82 доларів США (ІV черга), 933302грн. 26коп., що еквівалентно 122619 доларів США (VІ черга). В решті - грошові вимоги відхилено.

          Іншою ухвалою суду першої інстанції у даній справі, також, від 08.12.2010 року, визнано грошові вимоги Фірми "Ларос Консалтінг інк." (Laros Consulting Inc.), Чарльстоун, Сент-Кітс і Невіс до Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", м. Дніпродзержинськ в розмірі 125грн. (І черга), 1857060грн. 06коп., що еквівалентно 232016, 50 доларів США (ІV черга). В решті - грошові вимоги відхилено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року (колегія суддів: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Тищик І.В.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ізоляція" на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року про визнання грошових вимог фірми "Ларос Консалтінг інк." та компанії "Транс Юропіан Лімітед" у справі № Б 29/117-09 за заявою приватного акціонерного товариства "Ізоляція" до боржника державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів" про визнання банкрутом задоволено.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року про визнання грошових вимог фірми "Ларос Консалтінг інк." та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року про визнання грошових вимог компанії "Транс Юропіан Лімітед" скасовано.

В задоволенні грошових вимог фірми "Ларос Консалтінг інк." та компанії "Транс Юропіан Лімітед" до державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року, Компанія "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) та фірма "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.) звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року у справі № Б 29/117-09 скасувати, а ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування та порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Компанія "Транс Юропіан Лімітед" посилалась у скарзі на порушення судом другої інстанції вимог ст.ст.1,9 Конституції України , п.2 ст.2 ст.3 Конвенції ООН " Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" від 10.06.1958 року., ч.1,3 ст. 4 , ст. ст. 4-2, ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ч. 4 ст. 1, абз. 1 ч.1 ст. 2, п. 12 ч. 1 ст. 6, ч. 10 ст. 38 Закону України "Про третейські суди", ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Компанія "Регент" проти України (заява №773/03) ст. 3 Конвенції ООН "Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" від 10.06.1958 року.

Фірма " Ларос Консалтінг Інк." в касаційної скарзі посилалась на порушення судом апеляційної інстанції вимог ч.ч.1,2 ст. 1046, ст.ст. 1048,1054, 625,525,526,837, ч. 1 ст.853 Цивільного кодексу України , ч. 1 ст. 4,ст.ст.4-2, 32 ,33, ч. 1 ст. 43 ГПК України, ч.1 ст.81, ч.3,4 ст.86 Митного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

          Переглянувши в касаційному порядку прийняті у справі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 про визнання грошових вимог компанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 про визнання грошових вимог фірми "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.), а також постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 10.04.2009 року порушено провадження у справі № Б29/117-09 про банкрутство державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", м. Дніпродзержинськ за заявою відкритого акціонерного товариства "Ізоляція".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.09. у справі № Б29/117-09 за результатами підготовчого засідання визначено розмір вимог ВАТ "Ізоляція" до боржника –Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів" на суму 10711373,48 грн. , введена процедура розпорядження майном боржника –Державного підприємства " Придніпровський завод кольорових металів", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рудницького О.С., зобов'язано ініціюючого кредитора опублікувати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у офіційному друкованому органі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 червня 2009 року , ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року у справі № Б29/117-09 за результатами підготовчого засідання залишено без змін.

27 травня 2009 року в офіційному друкованому органі – газеті " Урядовий кур'єр" № 92 ( 3998) опубліковано оголошення про порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі № Б29/117-09 про визнання банкрутом Державного підприємства " Придніпровський завод кольорових металів".

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2009р. Компанією "Транс Юропіан Лімітед" подано заяву з грошовими вимогами до боржника в розмірі 3470320,68 доларів США (26413998,82грн.), в тому числі: основний борг в розмірі 2824103,82 доларів США (21495383,82 грн.), 3% річних в розмірі 137878,16 доларів США (1049445,83 грн.), проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 508338,70 доларів США (3869169,18грн.).

05.10.2009р. кредитором надано розрахунок грошових вимог до боржника виражених у гривні за офіційним курсом НБУ України станом на 01.10.2009р.. які складають 22604126,97грн. (2824103,82 доларів США), 3% річних від простроченої суми - 1103576,79грн. (137878,16 доларів США), проценти за користування чужими грошовими коштами - 4068742,95грн. (508338,70 доларів США).

Господарським судом Дніпропетровської області в оскаржуваної ухвалі встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) від 10.10.2007р. АС №157у/2007 зобов'язано боржника оплатити на користь кредитора 2680000 доларів США основного боргу, 122619 доларів США пені, 21487,82 доларів США витрат по оплаті арбітражного збору.

Ухвала господарського суду про визнання грошових вимог мотивована посиланням на ст. 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно якої арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону, а також на ст. 35 ГПК України згідно якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку, що грошові вимоги підтверджено вищезазначеним рішенням та вони підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в повному обсягу.

В частині визнання грошових вимог у вигляді 3 % річних суд дійшов висновку, що кредитором не подано доказів пред'явлення рішення МКАС до виконання у встановленому порядку, в зв'язку з чим, не вбачається прострочення виконання зобов'язання, тому в задоволенні 3% річних суд першої інстанції відмовив.

Також, судом першої інстанції відхилені заявлені грошові вимоги, в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 508338,70 доларів США, оскільки, кредитором не подано доказів укладення між сторонами договору, що передбачає стягнення з боржника заявлених процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, господарським судом Дніпропетровської області встановлено в ухвалі, що збільшення вимог заявлено кредитором з порушенням вимог ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після закінчення встановленого строку для їх подання, останні не підлягають розгляду, розмір грошових вимог в гривневому еквіваленті підлягає обчисленню за курсом НБУ станом на 15.06.2009р.

Таким чином, господарським судом ухвалою від 08.12.2010 визнані грошові вимоги компанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) в розмірі 125грн. судових витрат по справі (І черга), 20562104,39грн., що еквівалентно 2701487,82 доларам США (ІV черга), 933302грн. 26коп., що еквівалентно 122619 доларів США пені (VІ черга). В решті –грошові вимоги відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи , 23.06.2009р. Фірмою "Ларос Консалтінг інк." подано заяву з грошовими вимогами до боржника в розмірі 527399,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 4014245,43грн., в тому числі, 87865,17 доларів США (668776грн. 95коп.) процентів за користування позикою за договором №01-17/71-06 від 01.12.2006р. та 3% річних в розмірі 6443,83 доларів США (49046,64грн.) за несвоєчасне повернення позики за зазначеним договором; 137707,50 доларів США (1048146,87грн.) заборгованості за контрактом №02-22/49-06 від 20.06.2006р. та неустойка в розмірі 295382,59 доларів США за несвоєчасне виконання умов зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду щодо розгляду грошових вимог фірми " Ларос Консалтінг інк." від 08.12.2010 встановлено, що 01.12.2006р. між сторонами укладено договір позики №01-17/71-06, ( договор-1) , який станом на день розгляду спірних грошових вимог є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не подано.

Відповідно до умов договору-1 кредитор (позикодавець) зобов'язується надати боржнику (позичальнику) позику в розмірі 3410000 доларів США.

П. п. 3.1, 3.2. договору передбачено строк користування позикою в розмірі 1600000 доларів США з моменту отримання до 01.02.2007р. та 1810000 доларів США до 01.04.2007р.

Відповідно до п.4.1 договору-1 за користування позикою позичальник сплачує відсотки в розмірі 9,8% річних.

Кредитором нараховано боржнику 87865,17 доларів США відсотків за користування позикою.

Перевіривши правильність нарахування зазначених відсотків, господарський суд дійшов висновку про необхідність їх визнання в заявленій сумі.

Отримано позику боржником повернуто 22.03.2007р., що підтверджено відповідними платіжними документами.

В зв'язку з порушенням строків повернення позики кредитором нараховано 3% річних з суми 1600000грн. за 49 днів прострочення.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних суд першої інстанції визнав їх в розмірі 6443,83 доларів США.

Крім того, господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 08.12.2010 за результатами розгляду грошових вимог фірми " Ларос Консалтінг інк." Встановлено, що 20.07.2006р. між сторонами укладено контракт №02-22/49-06 на переробку давальницької сировини - відпрацьованого каталізатора, що містить дорогоцінний метал (платину).

Зазначений контракт станом на день розгляду спірних грошових вимог є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1. контракту боржник поставляє виконавцю (кредитору), на умовах , узгоджених в ст. 3 контракту, давальницьку сировину - відпрацьований каталізатор , що містить платину, виконавець приймає сировину з метою її переробки та видобудку платини з наступним її поверненням замовнику – боржнику у вигляді платини у порошку.

Відповідно до п. 11.2 контракту виконавець не пізніше 75 календарних днів з дати фактичного переходу матеріалу митного кордону Германії письмово повідомляє замовника про дату готовності продукції к відвантаженню та виставляє рахунок-фактуру.

Строк оплати за виконані роботи - 30 робочих (банківських днів) від дня підписання акту виконаних робіт.

Наявність зазначеної заборгованості в розмірі 137592,50 доларів США станом на день розгляду справи, на думку суду першої інстанції , підтверджено актом звірки від 02.03.2007р. Таким чином суд дійшов висновку, що грошові вимоги підлягають визнанню в заявленій сумі.

Крім того, кредитором нараховано 295382,59 доларів США неустойки в зв'язку з невиконанням умов договору-2.

У визнанні зазначеної суми неустойки судом першої інстанції відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до п.13.4 контракту в разі порушення сторонами строків виконання грошових зобов'язань за контрактом винна сторона виплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Кредитором нараховано неустойку за період з 12.06.2007р. по 27.05.2009р.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність позовна давність в один рік.

Згідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку,що кредитором не надано доказів в підтвердження поважності причин, що перешкоджали стягненню заборгованості з боржника у позовному провадженні на загальних підставах у встановлений строк, а боржником заявлено заперечення щодо задоволення неустойки через сплив строку позовної давності. Грошові вимоги кредитора в розмірі 295382,59 доларів США господарським судом Дніпропетровської області відхилено.

Враховуючи встановлене, грошові вимоги Фірми "Ларос Консалтінг інк." Визнані господарським судом в розмірі 125грн. судових витрат, що відноситься до І черги задоволення, 1857060грн. 06коп., що еквівалентно 232016, 50 доларів США, що відноситься до ІV черги задоволення, в решті –грошові вимоги відхилено.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року щодо перегляду ухвал господарського суду від 08.12.2010 мотивована тим, що вимоги фірми "Ларос Консалтінг інк." та компанії "Транс Юропіан Лімітед" не підтверджені документами, що суд першої інстанції про визнання грошових вимог не прийняв до уваги.

З матеріалів справи про визнання грошових вимог фірми "Ларос Консалтінг інк." вбачається, що вони обґрунтовані посиланням на наявність заборгованості боржника за договором позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року.

Відповідно до п.1.1 договору позикодавець (фірма "Ларос Консалтінг інк.") зобов’язується надати позичальникові (Державному підприємству "Придніпровський завод кольорових металів") позику в сумі 3410000,00 доларів США, а останній зобов’язується повернути вказану суму та сплатити проценти за користування.

Судом апеляційної інстанції в постанові від 31.01.2011 встановлено, що з наявної у справі банківської виписки з особового рахунку боржника від 22.03.2007 року про перерахування кредитної заборгованості та наданих суду апеляційної інстанції копій банківських виписок про отримання боржником по справі кредитних коштів у нерезидента не міститься посилання на договір позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку , що вказані платіжні документи не можуть бути належним доказом здійснення перерахування за договором позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року, оскільки операції позики і кредитування не є тотожними. Підстав для висновку про перерахування кредитором боржнику суми 3400000,00 доларів США в межах вищеназваного договору не має. Відповідно, є неможливим стягнення за цим договором передбачених ним відсотків.

За умовами контракту №02-22/49-06 від 20.07.2006 року на переробку давальницької сировини –відпрацьованого каталізатора замовник (боржник по справі) поставляє виконавцю (кредитору по справі) давальницьку сировину, а виконавець приймає її з метою перероблення та вилучення з неї платини з послідуючим поверненням останньої у вигляді порошку замовнику.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом в постанові встановлено, що доказом наявності заборгованості за контрактом господарський суд вважав акт звірки, підписаний сторонами. Однак, вказаний акт не містить відомостей про визнання заборгованості, лише фіксує претензії фірми "Ларос Консалтінг інк."до Державного підприємства "Придніпровський завод кольорових металів", в тому числі і за іншими зобов’язаннями.

Судом другої інстанції встановлено, що строк оплати за виконані роботи відповідно до п.11.2 контракту встановлюється з дати підписання сторонами акту виконаних робіт. Умовами договору також передбачена часткова оплата замовником наданого виконавцем рахунку-фактури на сплату його витрат . При цьому, в п.11.2 договору зазначено, що в рахунку відображаються вартість робіт виконавця, документально підтверджені витрати, пов’язані із страхуванням і перевезенням готової продукції по маршруту Німеччина-Україна та по маршруту Україна-Німеччина.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, будь-які докази на підтвердження виконання робіт, вивезення давальницької сировини та ввезення готової продукції на митну територію України в матеріалах справи відсутні. Наявний акт зважування та відбору проб за контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року, на якому є відмітка про складення його на території Німеччини, не може слугувати підтвердженням виконання робіт за контрактом в повному обсязі, в зв'язку з чим , господарський суд в ухвалі не навів доказів виконання кредитором зобов’язання та підстави виникнення у боржника обов’язку по сплаті нарахованих йому сум.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом в постанові встановлено, що посилання фірми " Ларос Консалтінг інк." на не підписання боржником акту виконаних робіт не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки не надано доказів про звернення кредитора до боржника з таким актом, відмову його у вчиненні підпису.

Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 08.12.2010 про визнання грошових вимог компанії "Транс Юропіан Лімітед" суд апеляційної інстанції в постанові зазначив , що єдиним доказом кредитора про обґрунтованість його вимог є наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 10.10.2007 року АС №157у/2007, яким зобов’язано Державне підприємство "Придніпровський завод кольорових металів"сплатити на користь кредитора 2 680 000 доларів США основного боргу, 122 619 доларів США пені, 21 487,82 доларів США витрат по оплаті арбітражного збору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд другої інстанції дійшов висновку, що , в розумінні ст.ст. 1, 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. 1 Закону України "Про третейські суди" Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є третейським судом.

Дійсно, як посилається представник кредитора, вимоги Закону України "Про третейські суди" не поширюються на Міжнародний комерційний арбітражний суд. Однак його діяльність як третейського суду врегульована спеціальним Законом - "Про міжнародний комерційний арбітраж". Тому обставини, встановлені його рішенням, не є преюдиційними та підлягають доказуванню.

В матеріалах справи відсутні докази поставки компанією "Транс Юропіан Лімітед" на адресу боржника продукції відповідно до контракту №02-24/30-06 від 26.06.2006 року, докази наявності заборгованості за ним.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.

Кредитором не надано доказів звернення до компетентного суду для виконання рішення, тому не можуть вважатися безспірними і вимоги про стягнення 21 487,82 доларів США витрат по оплаті арбітражного збору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що за результатами розгляду всіх обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваних ухвал були порушені норми матеріального та процесуального права, а також спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме - не досліджено в повному обсязі обгрунтованість грошових вимог компанії "Транс Юропіан Лімітед" та фірми "Ларос Консалтінг інк.".

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, правові підстави для її скасування відсутні, виходячи з такого.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 вказаного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство , зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

          У статті 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , зазначається, що кредитор повинен мати в установленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника. Це означає, що вимоги кредитора мають грунтуватися на документах, що підтверджують наявність боргу, вказані докази Законом зобов'язаний надати сам кредитор.

          Господарський суд не має обов'язку за власною ініціативою чи за вимогою кредитора витребовувати такі документи. Відсутність таких документів у кредитора є правовою підставою для відхилення грошових вимог.

          Судом апеляційної інстанції в постанові від 31.01.2011 за результатами перегляду ухвали господарського суду про розгляд грошових вимог фірми " Ларос Консалтінг інк." встановлено , що з наявної у справі банківської виписки з особового рахунку боржника від 22.03.2007 року про перерахування кредитної заборгованості та наданих суду апеляційної інстанції копій банківських виписок про отримання боржником по справі кредитних коштів у нерезидента не міститься посилання на договір позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року. В зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції правомірно встановив , що підстав для висновку про перерахування кредитором боржнику суми 3400000,00 доларів США в межах вищеназваного договору не має. Відповідно, є неможливим стягнення за цим договором передбачених ним відсотків.

          Відповідно до вимог ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Суд апеляційної інстанції в постанові встановив відсутність належним чином підтвердженого кредитором , в порядку ст. 33 ГПК України, факту передання кредитором боржнику грошей саме за договором позики , в зв'язку з чим, суд касаційної інстанції вважає, що, в даному випадку, Дніпропетровський апеляційний господарський суд в постанові обгрунтовано дійшов висновку про неможливість застосування до боржника цивільної відповідальності та визнання вимог кредитора у вигляді суми процентів за договором позики.

          При розгляді грошових вимог фірми " Ларос Консалтинг інк." за контрактом № 02-22/49-06 від 20.07.2006 суд другої інстанції встановив, що будь-які докази на підтвердження виконання робіт, вивезення давальницької сировини та ввезення готової продукції на митну територію України в матеріалах справи відсутні. Наявний акт зважування та відбору проб за контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року, на якому є відмітка про складення його на території Німеччини, не може слугувати підтвердженням виконання робіт за контрактом в повному обсязі, в зв'язку з чим, господарський суд в ухвалі не навів доказів виконання кредитором зобов’язання та підстави виникнення у боржника обов’язку по сплаті нарахованих йому сум, посилання фірми "Ларос Консалтінг інк." на не підписання боржником акту виконаних робіт не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки не надано доказів про звернення кредитора до боржника з таким актом, відмову його у вчиненні підпису.

          Відповідно до вимог ч. 5 ст. 853 ЦК України, яка регулює правовідносини, що виникають при виконанні договору підряду, якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з врахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

          Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в постанові Дніпропетровський апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.33,34 ГПК України, надав належну правову оцінку запереченням кредитора щодо непідписання з боку боржника акту виконаних робіт за контрактом № 02-22/49-06 та правомірно, за наявними у справі документами, встановив факт відсутності доказів на підтвердження виконання робіт за вказаним контрактом.

          Кредитор, в даному випадку, не надав належних доказів виникнення грошового зобов'язання у боржника за вказаним контрактом , в зв'язку з чим, безпідставними є його вимоги щодо застосування до боржника відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованими висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду про те, що в розумінні ст.ст. 1, 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. 1 Закону України "Про третейські суди" Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є третейським судом, діяльність якого, як третейського суду, врегульована спеціальним Законом - "Про міжнародний комерційний арбітраж", тому, обставини, встановлені його рішенням, не мають преюдиційного характеру та підлягають доказуванню, виходячи з вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом другої інстанції , в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України, ст.ст.1,14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", первісних належних доказів наявності заборгованості державного підприємства " Придніпровський завод кольорових металів" перед компанією " Транс Юропіан Лімітед" кредитором до господарського суду не подано, підстави для визнання вказаних вимог у процедурі банкрутства відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Компанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) та фірми "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.) залишити без задоволення.

          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі № Б29/117-09 щодо скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 про визнання грошових вимог компанії "Транс Юропіан Лімітед" (Trans European Limited) та щодо скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 про визнання грошових вимог фірми "Ларос Консалтинг Інк." (Laros Consulting Inc.) - залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О. В. Білошкап

М.І. Хандурін