Постанова № 16283472, 16.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 14/045-10/8 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Кролевець О.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиРелігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р.

у справі№ 14/045-10/8 господарського суду Київської області

за позовомРелігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії

доКарапишівської сільської ради

третя особаСільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Карапиші"

провизнання незаконними та скасування рішень в судовому засіданні взяли участь представники : -- позивачане з'явились - відповідачаРуденко С.В. голова с/ради посв. НОМЕР_1 дійсне до 31.10.2015р. - третьої особиОСОБА_1 дов. №7 від 20.01.2009р.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2010 року Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Карапишівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V та рішення Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 187-20-V.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2010р у справі №14/045-10 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Карапишівської сільської ради двадцятої сесії пятого скликання від 08.12.2008 р. № 186-20-5 "Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради 4 скликання від 07.04.2006 р. № 158-26-4 "Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності"; визнано незаконним та скасовано рішення Карапишівської сільської ради двадцятої сесії пятого скликання від 08.12.2008 р. № 187-20-5 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29.08.2008 р. № 49 "Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна"; стягнуто з Карапишівської сільської ради на користь Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії (ідентифікаційний код 36287053) судові витрати 85 грн. 00 коп. державного мита і 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2010р. у справі №14/045-10 касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карапиші" задоволено частково. Рішення господарського суду Київської області від 23.04.2010р. у справі №14/045-10 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Київської області від 24.09.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. у справі № 14/045-10/8 у задоволенні позовних вимог релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії до Карапишівської сільської ради відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати з прийняттям нового рішенням про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.12.2008р. Карапишівською сільською радою було прийнято рішення № 186-20-5 про скасування рішення сільської ради № 158-26-4 "Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності", як таке, що не відповідає ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

08.12.2008 р. Карапишівською сільською радою було прийнято рішення № 187-20-5 про скасування рішення Виконавчого комітету Карапишівської сільської ради №49 "Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна", як таке, що не відповідає ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

12.09.1991р. Київською обласною державною адміністрацією було зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії, діяльність якої поширюється на с. Карапиші Миронівського району Київської області та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 12.09.1991 р. № 152/32.

10.12.2008р. державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації проведено реєстраційні дії по заміні свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (старого зразка) та видано Релігійній громаді Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії свідоцтво про державну реєстрацію (нового зразка) № 575963 серії А00 та включено її до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Факт внесення даних щодо Релігійної громади до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України 10.12.2008 р. підтверджено виданою начальником відділу статистики Головного управління статистики Київської області Берлютою Г.Г. Довідкою АБ № 143811 від 10.12.2008р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Форма довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України затверджена Наказом державного комітету статистики України № 164 від 12.06.2007 р. “Про затвердження форми довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України”. Інформація про дату внесення даних щодо субєкта до ЄДРПОУ передбачено відповідною формою довідки як: “Дата внесення /виключення даних щодо суб'єкта до/з ЄДРПОУ”.

В Довідці серії АБ № 143811 від 10.12.2008 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) щодо Релігійної громади зазначено: “Дата внесення даних щодо субєкта до ЄДРПОУ” 10 грудня 2008 року .

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного Кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно з п. 4 ст. 91 Цивільного кодексу, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п.п. 1-3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Об'єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, асоціації органів місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, що Закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 ст. 13 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року № 987-XII встановлено, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).

Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 15086 від 08.12.2009 р. “Про надання розяснень” повідомлено, що відповідно до вимог ст. 3 Закону про реєстрацію установи та організації, зокрема: релігійні організації, для яких законом встановлено особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у встановленому цим Законом порядку. Комітет звернув увагу на прикінцеві положення Закону про реєстрацію, якими визначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечить цьому Закону, та мають бути приведені у відповідність до цього Закону. Таким чином, релігійні організації проходять легалізацію в порядку та в органах, визначених Законом про свободу совісті, і тільки після цього звертаються до державного реєстратора за місцезнаходженням релігійної організації для включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та отримання свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Отже, обґрунтованими є висновки попередніх судових інстанцій про те, що ч.1 ст. 13 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” суперечить п.п. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Місцевим господарським судом встановлено, що на дату прийняття рішення сільської ради № 158-26-ІV від 07 квітня 2006 року “Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності” та рішення виконкому Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року № 49 “Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна”, що відбулось після набуття чинності Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року №755-IV, Позивач - релігійна громада Української православної Церкви Свято-Михайлівської парафії не мала статусу юридичної особи, а набула його 10 грудня 2008 року.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 07 серпня 2009 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського Суду України від 10 серпня 2010 року у справі 4/191-08 було визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Карапиші” право власності на будівлю церкви, що розташована за адресою: Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Мічуріна, буд. 4 (за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Карапиші” до Карапишівської сільської ради Миронівського району про визнання права власності на нерухоме майно). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, в тому числі на земельні частки (паї).

Земельні ділянки на підставі ч. 2 ст. 93 ЗК України можуть передаватись в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Субєкт, який не володіє одним з встановлених ч. 2 ст. 2 ЗК України статусів не є учасником земельних відносин в Україні.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” №280/97-ВР від 21.05.1997 р. (далі Закон № 280/97) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада згідно п. 1 ст. 46 Закону № 280/97 проводить свою роботу сесійно, сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до п. п. 1, 9 ст. 59 Закону № 280/97 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень; рішення виконавчого комітету ради з віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради питань, може бути скасовано відповідною радою.

Відтак, за встановленими у справі обставинами, суди дійшли вірного висновку, що відповідач правомірно прийняв рішення 08 грудня 2008 року № 186-20-V на двадцятій сесії пятого скликання “Про скасування рішення двадцять шостої сесії сільської ради ІV скликання від 07 квітня 2006 року № 158-26-ІV “Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності” та рішення від 08 грудня 2008 року № 187-20-V на двадцятій сесії пятого скликання “Про скасування рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 року “Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна”, оскільки на дату прийняття Рішення ради №158-26-ІV від 07.04.2006 р. “Про надання згоди общині Свято-Михайлівської церкви на оформлення права оренди земельної ділянки із земель комунальної власності” та рішення виконкому Ради від 29.08.2008 р. № 49 “Про визнання права власності на обєкти нерухомого майна”, що відбулось після набуття чинності Законом № 755-IV, позивач не мав статусу юридичної особи, а набув його лише 10.12.2008р., а тому відмовили в задоволенні позову.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи того, чи є правові підстави визнання незаконними та скасування рішень Карапишівської сільської ради від 08 грудня 2008 року № 186-20-V, від 08 грудня 2008 року № 187-20-V, не було допущено порушень ст. 43 ГПК України та оскільки в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відмову в позові, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. у справі № 14/045-10/8 залишити без змін.

Головуючий О.В. Кот

С у д д яС.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець