Постанова № 16282751, 12.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 44/209-б (50/118б) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.- доповідач у справі

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Маркос"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2011

у справі№ 44/209-б господарського суду міста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Стайер"

за участюпрокурора

пробанкрутство за участю представників сторін: Гаврилова Ю.Ю.- прокурор Генеральної прокуратури; Коновал О.В. представник ГУ Національного банку України по м. Києву і Київській області; Дучева Д.Д. представник Національного банку України; Нестеренко С.С. - представник ПП "Маркос".

ВСТАНОВИВ:

У справі оголошувалась перерва з 05.04.2011 по 12.04.2011 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2010 визнано кредиторами боржника: Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 на суму 230066 (двісті тридцять тисяч шістдесят шість) грн. 86 коп.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Стайєр" на суму 720347 (сімсот двадцять тисяч триста сорок сім) грн. 16 коп.; Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Метиз" на суму 1000096 (один мільйон девяносто шість) грн. 61 коп.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива -К" на суму 1728324 (один мільйон сімсот двадцять вісім тисяч триста двадцять чотири) грн. 44 коп.; ОСОБА_1 на суму 3940 000 (три мільйони девятсот сорок тисяч) грн. 00 коп.; Подільську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп.; Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні на суму 127 (сто двадцять сім) грн. 20 коп.; всього на загальну суму 7619 250 (сім мільйонів шістсот девятнадцять тисяч двісті пятдесят) грн. 27 коп. Затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 7619 250 (сім мільйонів шістсот девятнадцять тисяч двісті пятдесят) грн. 27 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2010 у справі № 44/209-бзатверджено мирову угоду у справі № 44/209-б наступного змісту:

МИРОВА УГОДА

по справі № 44/209-б про банкрутство

Товариства з обмеженою відповідальністю

"СТАЙЄР", код 31172213

2010 року

Місто Київ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр", код ЄДРПОУ 31172213 , іменоване в подальшому "Боржник" , в особі ліквідатора Сухенко Нінель Григорівни , яка діє на підставі Постанови Господарського суду м. Києва від 06.04.2010 року, з однієї сторони

"Кредитори"ТОВ "Стайєр" , в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), який діє на підставі Протоколу зборів кредиторів від 04.06.10 р. та Протоколу № 1 комітету кредиторів від 15.06.10 р., а також ч. 5 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з другої сторони, та

Приватне підприємство "Маркос", код ЄДРПОУ 33643768 , іменоване в подальшому "Інвестор" , в особі директора Атаманенко Д.В., який діє на підставі Статуту, з іншого боку уклали цю мирову угоду про наведене нижче:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Предметом цієї мирової угоди є домовленість між Інвестором, Боржником і Кредиторами стосовно часткового списання, відстрочки та розстрочки погашення боргів Боржника перед Кредиторами за рахунок коштів Інвестора, який набуває право на активи Боржника, а саме на офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 (Шість тисяч триста девяносто нуль десятих) кв. м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43.

1.2. Метою мирової угоди є погашення заборгованості перед Кредиторами.

1.3. Джерелами погашення заборгованості ТОВ "Стайєр"перед Кредиторами є кошти Інвестора, які інвестуються в обмін на набуття Інвестором права власності на активи Боржника, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 (Шість тисяч триста девяносто нуль десятих) кв. м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43.

2. БОРГ ТА УМОВИ УКЛАДАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ

2.1. Ця угода укладається щодо непогашених вимог кредиторів до боржника. На дату підписання цієї мирової угоди загальна сума, що є предметом цієї мирової угоди, згідно із реєстром вимог кредиторів, затвердженим ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2010 року, складає 7619 250,27 гривень.

2.2. Розмір вимог кредиторів першої черги складає 1 605,00 гривень. (додаток № 1).

2.3. Розмір вимог кредиторів третьої черги складає 415,20 гривень. (додаток № 2).

2.4. Розмір вимог кредиторів четвертої черги складає 7618 834,80 гривень. (додаток № 3).

2.5. Вимоги кредиторів другої, пятої, шостої черги - відсутні.

2.6. Вимоги не заявлені кредиторами, або заявлені після закінчення терміну встановленого п. 3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"не розглядаються і вважаються погашеними, відповідно до п. 5 ст. 31 вказаного Закону. 3. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ПОГАШЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ 3.1. Зобовязання Боржника перед Кредиторами першої та третьої черги погашаються шляхом перерахування коштів Інвестором в сумі 2020,2 грн. на ліквідаційний рахунок Банкрута та подальшому перерахунку адресатам протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання мирової угоди.

3.2. Зобовязання Боржника перед Кредиторами четвертої черги в розмірі 3% від суми, кредиторських вимог, затверджених ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2010 року підлягають списанню (додаток № 4).

3.3. Зобовязання Боржника перед Кредиторами четвертої черги підлягають погашенню Інвестором на умовах відстрочки з 01 липня 2011 року та розстрочки до 30 червня 2013 року.

3.4. Зобовязання (частина зобовязань) Боржника перед Кредиторами, відстрочені (розстрочені) відповідно до цієї Мирової Угоди, можуть бути виконанні достроково, за рішенням керівних органів Інвестора.

3.5. Зобовязання Боржника перед Кредиторами вважаються відстроченими (розстроченими) з моменту вступу в силу цієї мирової угоди.

4. ПОРЯДОК ПОГАШЕННЯ ВІДСТРОЧЕНИХ (РОЗСТРОЧЕНИХ) ВИМОГ КРЕДИТОРІВ

4.1. Вимоги кредиторів, відстрочені (розстрочені) відповідно до цієї Мирової Угоди, погашаються кожному з кредиторів пропорційно розміру його вимог. Це означає, що вимоги кожного з Кредиторів погашаються в пропорціях і в терміни, передбачені розділом 3 цієї Мирової угоди для такої черги.

4.2. Вимоги Кредиторів, відстрочені (розстрочені) відповідно до цієї Мирової Угоди, погашаються в грошовій формі шляхом перерахування Інвестором коштів на банківський рахунок Кредитора. За узгодженням із Кредиторами можлива інша форма розрахунків, не заборонена законодавством, у тому числі векселями.

4.3. Кредитори не вправі вимагати від Інвестора дострокового виконання зобовязань, передбачених цією Мировою Угодою.

4.4. Кредитори зобовязані протягом 30-ти календарних днів з моменту вступу в силу цієї Мирової Угоди письмово повідомити Інвестору відомості, що необхідні для перерахування коштів, в рахунок погашення вимог (місцезнаходження, платіжні й інші реквізити).

4.5. Кредитори мають право переуступити свої вимоги третім особам з повідомленням, оформленням та відправленням відповідних документів на адресу Інвестора, згідно чинного Законодавства України.

5. ОБОВЯЗКИ ТА ПРАВА ІНВЕСТОРА

5.1. У звязку з укладенням цієї Мирової Угоди Інвестор зобовязаний виконувати дії, передбачені цією Мировою Угодою, а саме погасити вимоги Кредиторів в терміни та розмірах, що зазначені п 3.3 цієї Угоди та з дотриманням чинного законодавства.

5.2. Після затвердження цієї Мирової угоди, Господарським судом міста Києва, Інвестор набуває права власності на офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6 390,0 (Шість тисяч триста девяносто нуль десятих) кв. м., що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43.

6. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

6.1. Ця Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Господарським судом міста Києва і є обовязковою для виконання Інвестором, Боржником і Кредиторами.

6.2. В разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів відновлюються в розмірі, які не були задоволені боржником.

6.3. Якщо інше не передбачено чинним законодавством України, визнання недійсною частини мирової угоди не тягне за собою недійсності інших ії частин у цілому, якщо мирова угода могла б бути укладена і без включення цієї недійсної частини.

7. ІНШІ УМОВИ

7.1. Мирова угода складена в 10 (десяти) оригінальних примірниках по одному для кредиторів, боржника, господарського суду м. Києва та трьох примірниках для Інвестора. Кожен з оригінальних примірників має однакову юридичну силу.

7.2. Усі додатки до Мирової Угоди є її невідємною частиною.

7.3. В усьому, що не передбачено умовами цієї мирової угоди, її сторони керуються чинним законодавством України.

Додатки, що є невідємною частиною цієї Мирової Угоди:

1.Розмір вимог кредиторів першої черги (додаток № 1).

2.Розмір вимог кредиторів третьої черги (додаток № 2).

3.Розмір вимог кредиторів четвертої черги (додаток № 3).

4.Розмір вимог кредиторів четвертої черги, що підлягають списанню (додаток № 4).

5.Реєстр, вимог кредиторів.

6.Протокол № 1 комітету кредиторів від 15.06.10 р.

Ліквідатор ТОВ " Стайєр" Сухенко Н.Г.

Директор ПП " Маркос" Атаманенко Д.В.

Голова комітету кредиторів ТОВ " Стайєр" ОСОБА_1

Провадження у справі № 44/209-б припинено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.08.2010 у справі № 44/209-б затверджений звіт ліквідатора. Затверджений ліквідаційний баланс банкрута станом на 02.08.2010 року. Ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр"(04107, Україна, м. Київ, вул. Татарська, 32; код ЄДРПОУ 31172213), як юридичну особу в звязку з банкрутством. Провадження у справі № 44/209-б припинено .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 у справі № 44/209-б апеляційну скаргу Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б задоволено частково. Апеляційні скарги Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на Ухвали Господарського суду міста Києва у справі №44/209-б від 29.06.2010р. та від 02.08.2010р. задоволено повністю. Ухвали господарського суду міста Києва у справі №44/209-б від 01.06.2010р., 29.06.2010р. та 02.08.2010р. скасовано . Справу №44/209-б направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 , приватне підприємство " Маркос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову суду другої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 91,93 ГПК України, ст. 39 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції в ухвалі від 01.06.2010 встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2010р. порушено провадження у справі за №44/209-б про банкрутство ТОВ " Стайєр", з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачених ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 06.04.2010 у справі № 44/209-б на підставі ст.ст.22 25, 51 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано ТОВ " Стайєр" банкрутом , відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором у справі призначено голову ліквідаційної комісії Сухенко Нінель Григорівну , зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом.

28.05.2010р. до Господарського суду міста Києва від ліквідатора боржника Сухенко Н.Г. надійшло клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Стайєр" та надано суду реєстр вимог кредиторів.

Ухвала господарського суду від 01.06.2010 мотивована тим, що оскільки, вимог кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів немає, у суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для затвердження реєстру вимог кредиторів боржника.Керуючись ст.ст. 14, 15, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, господарський суд м. Києва затвердив реєстр вимог кредиторів ТОВ " Стайєр" .

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2010 встановлено, що17.06.2010р. ліквідатор боржника подав до суду протокол засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", на якому прийнято рішення про укладення мирової угоди та клопотання про затвердження мирової угоди. Розглянувши в судовому засіданні 29.06.2010р. текст мирової угоди, перевіривши повноваження осіб, які її підписали, вислухавши думку представників боржника, кредиторів та інвестора, які підтримали раніше подане клопотання про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції ухвалою від 29.06.2010 затвердив мирову угоду, підписану ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр"Сухенко Н.Г., головою комітету кредиторів ОСОБА_1 та директором Приватного підприємства "Макрос"Атаманенком Д.В. у зв'язку з тим, що умови мирової угоди не порушують вимог чинного законодавства України, а також , на підставі п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припинив провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом м. Києва в ухвалі від 02.08.2010, - 08.07.2010р. до суду подано звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

У судовому засіданні 02.08.2010р. розглядалися ліквідаційний баланс банкрута станом на 28.06.2010р. та звіт ліквідатора, з якого вбачається, що вимоги кредиторів не задоволені в звязку з відсутністю активів банкрута, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Оригінали доказів, наданих суду заявником, оглянуті в судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована посиланням на ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої , всі кредиторські вимоги до банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", які не були задоволені за недостатністю майна банкрута, вважаються погашеними.

У звязку з тим, що погашення вимог кредитора не відбулося, боржника визнано банкрутом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс представлені суду, виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції дійшов висновку про наявність всіх підстав для затвердження ліквідаційного балансу та ліквідації банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 встановлено, що наявні у справі докази свідчать про обізнаність ліквідатора про існування іпотечного договору від 16.03.2009р., укладеного між Національним банком України, як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр", як майновим поручителем за Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", тобто іпотекодавцем, згідно з умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" в забезпечення виконання Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" зобовязань за кредитним договором №08/09/10 від 16.03.2009р., надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, балансова вартість якого станом на 13.03.2009р. становила 4953120,00 грн., а за оцінкою сторін названого іпотечного договору предмет іпотеки становить 93772718,00 грн. (розділ 5 іпотечного договору).

Суд апеляційної інстанції в постанові дійшов висновку, що Національний банк України є заставодержателем по відношенню до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаєр". В матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" (том справи 1, аркуш справи 28), в якій повідомлялось про наявність у товариства заставленого майна за договором іпотеки від 16.03.2009р., та лист від 21.01.2010р., згідно з якими директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" Сухенко Н.Г. (голова ліквідаційної комісії) був обізнаний як з фактом наявності заставленого майна і розміром вимог Національного банку України, так і з порушенням процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк", за виконання зобовязань якого, поручилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" перед Національним банком України по іпотечному договору від 16.03.2009р.

У відповідності до довідки (розрахунку заборгованості) борг Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" перед Національним банком України за кредитним договором №08/09/10 від 16.03.2010р. складає 43 384 854,90 грн. Однак, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр" не визнав Національний банк України кредитором товариства та не включив його вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що реєстр вимог кредиторів, затверджений судом, є неповним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, вимоги Національного банку України, забезпечені заставою, не були розглянуті судом під час затвердження реєстру вимог кредиторів, останній не був залучений до участі у даній справі, його вимоги не були враховані під час затвердження реєстру вимог кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр".

Крім того, в постанові Київським апеляційним господарським судом встановлено, що Національний банк України не надавав письмової згоди на укладення мирової угоди, затвердженої місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку має місце порушення порядку укладення мирової угоди, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, затверджуючи мирову угоду по справі №44/209-б, місцевий господарський суд належним чином не дослідив істотні умови мирової угоди, не з'ясував, чи відповідає мирова угода нормам чинного законодавства, та чи не порушує укладена мирова угода прав та законних інтересів сторін.

Постанова суду апеляційної інстанції, в частині перегляду ухвали господарського суду від 02.08.2010 про затвердження ліквідаційного балансу мотивована тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, порушив принцип гласності розгляду справ у судах, встановлений ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не повідомив учасників провадження у справі про банкрутство про дату судового засідання та не зясував ані обставин, повязаних з виконанням мирової угоди, ані думки з цього приводу інших учасників провадження у справі про банкрутство, окрім ліквідатора. До того ж, вдруге припиняючи провадження у справі судом першої інстанції взагалі не розглянуто питання щодо мирової угоди, затвердженої ухвалою від 29.06.2010р., яка на час винесення оскаржуваної ухвали від 02.08.2010р., та на час подання апеляційних скарг Національним банком України є чинною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в зв'язку з чим, підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 16.03.2009р., між Національним банком України, як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр", як майновим поручителем за Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", тобто іпотекодавцем, укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" в забезпечення виконання Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" зобовязань за кредитним договором №08/09/10 від 16.03.2009р. надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, балансова вартість якого станом на 13.03.2009р. становила 4953120,00 грн., а за оцінкою сторін названого іпотечного договору предмет іпотеки становить 93772718,00 грн. (розділ 5 іпотечного договору).

Суд апеляційної інстанції в постанові дійшов висновку, що Національний банк України є заставодержателем по відношенню до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаєр".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" :

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України " Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, з урахуванням норм ст. 1 Закону України " Про іпотеку" , правомірним є застосування до іпотеки, що передана майновим поручителем, в забезпечення виконання основного кредитного зобов'язання третьої особи , положень про поруку, що передбачені ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 554. Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що, виходячи з вищевикладеного, солідарна відповідальність означає, що, у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох разом. Боржник за кредитним договором і майновий поручитель , в даному випадку, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, в силу Закону, в зв'язку з чим, іпотекодержатель вправі звернутись за задоволенням своїх грошових вимог , як в процедуру банкрутства основного боржника так і в процедуру банкрутства майнового поручителя.

В даному випадку, в зв'язку з тим, що іпотекою майна третьої особи забезпечені кредитні зобов'язання основного боржника, є правові підстави вважати, що вимоги Банку до майнового поручителя випливають з основного грошового зобов'язання і є за своїм характером грошовими.

Згідно з ч.6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові вимоги Національного Банку України, в порушення вимог ч. 6 ст. 14 Закону, окремо до реєстру вимог кредиторів боржника внесені не були, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що реєстр вимог кредиторів боржника не відповідає фактичним обставинам справи та не відображає у повному обсязі розмір грошових вимог до боржника та повне коло кредиторів, внаслідок чого, правомірно скасував ухвалу господарського суду про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ " Стайєр".

Частина друга статті 15 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування податків і зборів ( обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки( штрафу, пені).

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах ( комітеті) кредиторів.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 16 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори , вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів.

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону, на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.

Згідно з п. 8 ст. 16 Закону, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про підготовку та укладення мирової угоди.

Стаття 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

В ч.1 ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.

Судом апеляційної інстанції в постанові встановлено, що грошові вимоги Національного Банку України до боржника залишились поза увагою суду першої інстанції при розгляді та затвердженні реєстру вимог кредиторів, до реєстру вимог кредиторів ТОВ " Стайєр" - не включені, останній не приймав участь в формуванні комітету кредиторів, письмової згоди на укладення мирової угоди не надавав, в зв'язку з чим, суд касаційної інстанції вважає, що в постанові Київський апеляційний господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про порушення передбаченого ст.ст.16,35,36 спеціального Закону , порядку укладення мирової угоди у справі про банкрутство ТОВ " Стайєр", а також про необхідність скасування ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство № 44/209-б.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація( відновлення платоспроможності боржника), ліквідація банкрута.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що мирова угода у справі про банкрутство є самостійною судовою процедурою банкрутства, яка передбачена ст.ст. розділом 1У Закону, спеціальні підстави для поновлення провадження у справі про банкрутство у разі невиконання мирової угоди чи визнання її недійсною передбачені ст. 39 Закону.

Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надає можливості продовження процедури ліквідації банкрута при наявності затвердженої судом чинної мирової угоди , та введення її як судової процедури у справі про банкрутство, одночасне застосування процедури мирової угоди та ліквідаційної процедури, після припинення провадження у справі про банкрутство за наслідками затвердження мирової угоди, є неможливим. Суд апеляційної інстанції правомірно зауважив в постанові, що господарський суд в ухвалі від 02.08.2010 не вирішив питання про долю мирової угоди у справі № 44/209-б, у відсутності правових підстав - затвердив звіт ліквідатора ТОВ "Стайєр" без виклику учасників провадження та без поновлення провадження у справі про банкрутство № 44/209-б, вдруге незаконно ліквідував ТОВ "Стайєр", припинив провадження у справі, внаслідок закінчення ліквідаційної процедури та затвердження ліквідаційного балансу.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Маркос" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 у справі № 44/209-б залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

М.І. Хандурін