Ухвала суду № 16273985, 09.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9337/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л. О., Совгири Д. І.

при секретарі: Погребняк О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Зимогляд К.В., Джурбія В.М.

відповідача (апелянта): Сураєва О.О., Пославської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Модуль" до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Модуль" звернулось до суду з позовом до Камянець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001482342/0 та № 0002641742/0 від 12.11.2010 року, якими визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2 100 911,00 грн., та по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 14 183, 00 грн. відповідно.

Свої вимоги мотивувало неправомірним відхиленням податковим органом господарських операцій та первинних бухгалтерських і податкових документів, повязаних із придбанням у ТОВ "Метал Інтеграл" цинку, та суперечливістю висновків про порушення позивачем вимог Закону України " Про податок на додану вартість" та Закону України" Про податок з доходів фізичних осіб".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представники ВАТ "Модуль" проти доводів апеляційної скарги заперечили, у звязку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції Кам'янець-Подільською ОДПІ на підставі направлення №291 від 21.09.2010р. проведена планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства "Модуль" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт № 2195/234/21338358 від 01.11.2010р.

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1 пункту 7.4., п.п. 7.7.1. п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, згідно яких ВАТ "Модуль" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації) за червень 2010 року на 1869239 грн., та занижено суму податку на додану вартість на 1400607 грн., в тому числі за березень 2010 року на 463145 грн., за квітень 2010 року на 457623 грн., за травень 2010 року на 479839 грн.;

- п.п. 3.2.1 п. 3.2 статті 3 , п. 7.3 статті 7 , п.п. 8.1.1 п. 8.1 статті 8 підпункту "а" п. 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.03 р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, у звязку з чим ВАТ "Модуль" не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4727,69 грн. з сум доходів виплачених нерезидентам, як заробітна плата.

На підставі зазначених висновків про виявлені порушення відповідачем 12.11.2010 року прийняті податкові повідомлення рішення № 0001482342/0 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2100911,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1400607,00 грн. та за штрафними санкціями 700304,00 грн.; та податкове повідомлення - рішення № 0002641742/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 14 183, 00 грн. в тому числі за основним платежем - 4727,69 грн., та за штрафними санкціями - 9 455,38 грн.

На переконання податкового органу оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з тих підстав, що підприємством не підтверджено належними документами придбання та використання в господарській діяльності цинку в кількості 795,834 тон на суму 19 100 016 грн., в т.ч., ПДВ - 3 183 430 грн., отриманого відповідно до видаткової накладної від 01.03.2010р. за №110310, виписаної ТОВ "Метал Інтеграл" відповідно до укладеного з останнім договору поставки № 01/03 від 01.03.2010р., у звязку з чим на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму податкового кредиту на 3 183 430 грн. Крім того, відповідач у акті перевірки зазначає, що позивачем недоутримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4 727, 69 грн. з сум доходів виплачених нерезидентом, як заробітна плата.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 0001482342/0 виходив з того, що відповідачем неправомірно, на підставі припущень, зроблено безпідставний висновок про непідтвердженість належними документами господарської операції з ТОВ "Метал Інтеграл".

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком попередньої судової інстанції виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Метал Інтеграл" (постачальник), та ВАТ "Модуль" (покупець), укладено договір поставки від № 01/03 від 01.03.2010р., відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався оплатити і прийняти цинк металевий по ціні, в строки, в асортименті і кількості, визначених в Додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатку №1 до договору № 01/03 від 01.03.2010р.: визначено товар - цинк металевий , марка ЦВ, кількість, т - 795,834, ціна без ПДВ, грн. 20 000, Сума без ПДВ. грн. 15 916 680, сума ПДВ, грн. - 3 183 336, всього: 19 100 016,00 грн.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Метал Інтеграл" на підставі видаткової накладної № 110310 від 01.03.2010р., податкової накладної № 110310 від 01.03.2010р. передало ВАТ "Модуль" 795,834 т цинку на загальну суму 19100016 грн. в т.ч. ПДВ - 3183336 грн., в рахунок погашення якої позивач передав ТОВ "Метал Інтеграл" два простих векселя від 16.03.2010р. серії АА 1020294 номінальною вартістю 9400000 грн. зі строком погашення платежу - 28.12.2010р. та серії АА1020296 номінальною вартістю 9700016 грн. зі строком погашення платежу - 22.06.2011р., що підтверджено актом прийому-передачі векселів від 16.03.2010 року.

В подальшому між ТОВ "Метал Інтеграл" (Зберігач) та ВАТ "Модуль" (поклажедавець) укладено договір зберігання № 01 М/Е від 01.03.2010р., відповідно до якого: зберігач зобов'язався на умовах договору за винагороду прийняти і зберігати передане йому поклажедавцем майно - металопродукцію та по першій вимозі відвантажити по реквізитам вказаним поклажедавцем, а поклажедавець зобов'язався оплатити вартість послуг по збереженню майна.

На виконання взятих на себе зобовязань, передбачених договором № 01 М/Е від 01.03.2010р., відповідно до акту прийняття - передачі продукції позивачем 01.03.2010р. було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Метал Інтеграл" цинк металевий, в кількості 795,834 т. на загальну суму 19100016 грн., а 12.03.2010 року за актом прийняття - передачі продукції з відповідального зберігання позивач прийняв даний товар у відповідній кількості. За вказані послуги зберігання згідно податкової накладної від 12.03.2010 року позивачем сплачено 564грн., в т.ч. 94 грн. ПДВ.

Загалом же сума ПДВ, віднесена позивачем до складу податкового кредиту у березні 2010р. становить 3 183 430,00 грн.

Надаючи оцінку проведеній господарській операції та формуванню податкового кредиту на підставі понесених витрат суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А вимоги до податкової накладної визначені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Таким чином Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Судом першої інстанції вірно встановлено та відповідачем не спростовано, що суми сплаченого позивачем податку із операцій, повязаних з придбанням цинку підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Матеріали справи в повній мірі підтверджують реальність господарської операції, її обопільне виконання сторонами з настанням всіх юридичних наслідків, що були обумовлені укладеними з ТОВ "Метал Інтеграл" угодами та положеннями цивільного і податкового законодавства. Доказів які б спростували зазначене акт перевірки не містить та відповідач в ході судового розгляду справи не надав.

Укладений між позивачем та ТОВ "Метал Інтеграл" договір поставки від 01.03.2010р. не визнаний в судовому порядку недійсним та не є нікчемним відповідно до приписів ст. 228 ЦК України, відповідачем не підтверджено недоотримання сторонами в момент його укладення вимог, встановлених частинами першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

На думку колегії суддів апеляційного суду, посилання Камянець-Подільської ОДПІ на відсутність правових підстав у позивача на віднесення спірних сум до податкового кредиту з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковим, оскільки його застосування можливе в разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів під забезпечення боргових зобовязань покупця, надане такому платнику податків у формі векселя, що спростовується матеріалами справи.

Здійснення розрахунків за поставлений товар, у тому числі з використанням векселів, не повинно обмежувати право платника податку на одержання податкового кредиту у відповідних випадках.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001482342/0 від 12.11.2010р.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників згідно податкового повідомлення-рішення № 0002641742/0 від 12.11.2010р., то з цього приводу слід зазначити наступне.

Матеріали справи підтверджують, що в трудових відносинах з позивачем на підставі трудових контрактів перебувають іноземці - громадяни республіки Казахстан - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Зазначені особи перебувають на території України на законних підставах, що не оспорюється сторонами. Згідно укладених трудових контрактів ставка податку з доходів фізичних осіб визначена в розмірі 15%.

На думку податкового органу позивачем не виконано вимоги Наказу ДПА України "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" від 05.10.2004 р. № 581, у звязку з чим нараховані на користь нерезидентів доходи підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону України від 22.05.03 р. №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", тобто 30%. У звязку з цим відповідач приходить до висновку про недоутримання та не перерахування ВАТ "Модуль" до бюджету 4727,69 грн. податку з доходів фізичних осіб виплачених нерезидентам як заробітна плата.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції до зазначених правовідносин вірно застосовано норми матеріального права та зроблено обґрунтований висновок щодо безпідставності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 0001482342/0 від 12.11.2010р.

За загальним правилом визначеним у ст. 7 Закону №889-ІV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Так, дійсно, пункт 7.3 ст.7 Закону №889-ІV передбачає, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті (15% х 2), від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 9.11.1 п.9.11 ст.9 Закону №889-ІV доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

В свою чергу в підпункті 9.11.3 пункту 9.3 статті 9 цього Закону вказано, що якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

В процесі розгляду справи судовими інстанціями достовірно встановлено, що на виконання зазначених вище приписів п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", між нерезидентами - іноземними особами та ВАТ "Модуль" укладено трудові контракти, якими визначено 15 % ставку податку, передбачену правовими нормами згаданого Закону. Відповідна ставка податку позивачем в повній мірі утримувався та перераховувалась до бюджету, а відтак визначені актом перевірки порушення п.п .3.2.1 п.3.2 ст. З , п. 7.3 ст. 7 , п.п. 8.1.1, пп..8.1.2 п.8.1 ст.8 пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону №889-ІV свого підтвердження не знайшли. Іншого ж порядку оподаткування доходів нарахованих іноземним громадянам-резидентам України щодо обставин, які мають місце в даному спорі, Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає.

Посилання апелянта на вимоги Наказу ДПА України від 05.10.04 № 581 "Про затвердження примірних форм заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу" є безпідставним, оскільки вимоги зазначеного правового акту не є обов'язковими до виконання та використовуються виключно за бажанням фізичної особи.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення № 0002641742/0 від 12.11.2010р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 червня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар