Постанова № 16273649, 07.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 р. (14:00) Справа №2а-10721/09/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2,

представника позивача ОСОБА_2, усне клопотання, паспорт серії НОМЕР_3,

представника відповідача ОСОБА_3, довіреність № 1408/9/10 від 20.11.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0000371701/0 від 06.03.2009 року (від 12.05.2009 року № 0000371701/1) в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 33667,33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 16833,35 грн., нарахованих за договором поставки з ТОВ «Діаліда-Плюс»;

№0000331701/0 від 06.03.2009 року (від 12.05.2009 року № 0000331701/1) в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1635,00 грн. за договором купівлі продажу пересувного будиночку ТОВ «Міндальна Роща».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при перевірці повноти визначення податкового кредиту, необґрунтовано суми податку на додану вартість у розмірі 33667,33 грн., що сплачені за договором поставки з ТОВ «Діаліда-Плюс», не були включені до складу податкового кредиту, оскільки законність проведених операцій підтверджується відповідними документами. Що стосується зазначення відповідачем в акті перевірки про те, що ТОВ «Діаліда-Плюс» є фіктивним підприємством, то законодавством України не передбачений обовязок однієї зі сторін угоди перевіряти правоздатність іншої сторони угоди. Крім того, позивач зазначив про неправомірність донарахування йому податку з доходів фізичних осіб, оскільки податковою інспекцією необґрунтовано угоду з ТОВ «Міндальна Роща» було визначено як операцію з оптової торгівлі, яка не входить до основних видів діяльності підприємства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивачем 03.11.2009 року до суду було надано клопотання про уточнення адміністративного позову, в якому він просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0000371701/0 від 06.03.2009 року (від 12.05.2009 року № 0000371701/1, від 03.09.2009 року № 0000371701/2, № 0000371701/3) в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 33667,33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 16833,35 грн., нарахованих за договором поставки з ТОВ «Діаліда-Плюс»;

№0000331701/0 від 06.03.2009 року (від 12.05.2009 року № 0000331701/1, від 03.09.2009 року № 0000331701/2, № 0000331701/3) в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1406,25 грн. за договором купівлі продажу пересувного будиночку ТОВ «Міндальна Роща».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.02.2010 року по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, у звязку з чим провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.10.2010 року провадження по справі було поновлено у звязку з неможливістю надання висновку судово-економічної експертизи.

Позивачем, присутнім у судовому засіданні 07.04.2011 року, було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 0000371701/0, №0000371701/1, № 0000371701/2, № 0000371701/3 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 33667,33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 16833,35 грн.;

№0000331701/0, № 0000331701/1, № 0000331701/2, № 0000331701/3 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1406,25 грн.

Уточнені позовні вимоги позивач та його представник просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за угодою, укладеною з фіктивним підприємством ТОВ «Діаліда-Плюс». Крім того, перевіркою було встановлено здійснення позивачем операцій, які не входять до видів його діяльності за КВЕД, що є порушенням, зокрема Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва». Наслідком виявлених порушень стало прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень. Враховуючи зазначене вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Державною податковою інспекцією в м. Алушті АР Крим в період з 17.02.2009 року по 02.03.2009 року на підставі направлення № 67/17-01 від 17.02.2009 року проведено планову виїзну перевірку субєкта господарської діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2006 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 277/17-01/НОМЕР_1 від 02.03.2009 року (а.с.6-31), в якому зазначено про порушення позивачем:

- п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», ст. 42 Господарського кодексу України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Інструкцію «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.1993 року № 12, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2516,50 грн., у тому числі по періодах: 2007 рік 1887,80 грн., 2008 рік 628,70 грн.

- п.п. 3.1.1. п. 3.1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, в частині заниження податку на додану вартість в сумі 41753,00 грн.

Так, перевіркою правильності визначення суми валового доходу було встановлено, що у 2007 році позивачем отриманий дохід у сумі 12500,00 грн. (платіжні доручення № 2134 від 05.10.2007 року на суму 10900,00 грн. № 2208 від 16.10.2007 року на суму 1600,00 грн.) за пересувний будиночок, згідно договору поставки, укладеному з ТОВ «Міндальна роща».

За висновками податкового органу, дохід, отриманий позивачем за вказаним договором, є доходом від здійснення оптової торгівлі, визначення якої наведено у ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять». Приймаючи до уваги, що оптова торгівля не була вказана позивачем у заяві для одержання свідоцтва про сплату єдиного податку, відповідачем зроблено висновок про те, що сума доходу у розмірі 12500,00 грн. підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою 15 відсотків.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення, зокрема на суму 33667,33 грн. В ході документальної перевірки встановлені факти проведення господарських операцій з субєктом господарювання ТОВ «Діаліда Плюс» (ЄДРПОУ 35340985, м. Дніпропетровськ). Позивачем з вказаним контрагентом укладений договір поставки № б/н від 03.06.2008 року, відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ «Діаліда Плюс», до складу податкового кредиту віднесений податок на додану вартість на загальну суму 33667,33 грн., у тому числі по періодах: червень 2008 року 7640,00 грн., липень 2008 року 12988,33 грн., серпень 2008 року13039,00 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, розрахунки між ТОВ «Діаліда Плюс» та СГД-ФО ОСОБА_1 здійснювались у безготівковій формі. Станом на 31.12.2008 року кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Діаліда Плюс» за даними СГД-ФО ОСОБА_1 становить 78054,00 грн.

Надані до перевірки документи стосовно проведення господарських операцій з субєктом господарювання ТОВ «Діаліда Плюс»: договір поставки, накладні, податкові накладні підписані від імені товариства ОСОБА_4, який значиться засновником та посадовою особою ТОВ «Діаліда Плюс».

Відповідно до інформації, отриманої від Головного відділу податкової міліції СДПІ в м. Дніпропетровську, у листопаді 2008 року за результатами проведення оперативно-слідчих заходів було ліквідовано діяльність «конвертаційного» центру. В ході проведення обшуків за місце знаходження центру було вилучено печатки «фіктивних» підприємств, зареєстрованих у м. Дніпропетровську, у тому числі і ТОВ «Діаліда Плюс». Встановлено, що громадянин ОСОБА_4 не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

На підставі п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем зроблено висновок про те, що податкові накладні від імені ТОВ «Діаліда Плюс» підписані не уповноваженою цим підприємством особою, а тому у СГД-ФО ОСОБА_1 відсутні належним чином складені податкові накладні для віднесення до податкового кредиту сум податків по операціям з вказаним підприємством.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні ДПА України, ТОВ «Діаліда Плюс» у деклараціях по ПДВ За червень, липень та серпень 2008 року та додатках № 5 до них не декларувало податкові зобовязання по податкових накладних, виписаних цим підприємством на імя СГД-ФО ОСОБА_1, тобто не сплачувало до бюджету податок на додану вартість по цим накладним.

Враховуючи викладене, у порушення п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим від 30.05.1997 року № 165, СГД-ФО ОСОБА_1 безпідставно включив до податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 33667,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Діаліда Плюс».

На підставі акту перевірки № 277/17-01/НОМЕР_1 від 02.03.2009 року, враховуючи зафіксовані в ньому порушення, ДПІ в м. Алушті АР Крим 06.03.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000371701/0, в якому визначено суму податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість у розмірі 62629,50 грн., у тому числі за основним платежем 41753,00 грн. та 20876,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.41);

№ 0000331701/0, в якому визначено суму податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2516,50 грн., у тому числі за основним платежем 2516,50 грн. (а.с.42).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДПІ в м. Алушті АР Крим.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ в м. Алушті АР Крим 12.05.2009 року року прийнято рішення № 2222/м/23, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга без задоволення (а.с.32-40).

У звязку з чим, 12.05.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000371701/1 на суму 62629,50 грн. та № 0000331701/1 на суму 2516,50 грн. (а.с.43,44).

За результатами розгляду повторної скарги позивача 10.06.2009 року Державною податковою адміністрацією в АР Крим прийнято рішення № 745/м/25-023, яким податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 року № 0000371701/1 та № 0000331701/1 залишені без змін, скарга без задоволення (а.с.47-51).

На підставі зазначеного, 19.06.2009 року ДПІ в м. Алушті прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000371701/2 на суму 62629,50 грн. та № 0000331701/2 на суму 2516,50 грн.

За результатами розгляду скарги позивача 28.08.2009 року ДПА України прийнято рішення № 3910/м/25-0315, яким залишені без змін податкове повідомлення-рішення від 06.03.2009 року № 0000371701/0 (від 12.05.2009 року № 0000371701/1) та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2009 року № 0000331701/0 (від 12.05.2009 року № 0000331701/1), а скарга без задоволення.

У звязку з чим, 03.09.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000371701/3 та № 0000331701/3 (а.с.45-46).

Не погодившись з рішеннями органів податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000371701/0, №0000371701/1, № 0000371701/2, № 0000371701/3 та №0000331701/0, № 0000331701/1, № 0000331701/2, № 0000331701/3 в судовому порядку.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобовязань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з даними акту № 277/17-01/НОМЕР_1 від 02.03.2009 року позивач, у періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість № 50481343, видане ДПІ в м. Алушті 21.07.2006 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2008 року між ТОВ «Діаліда Плюс» (продавцем) та ПП ОСОБА_1 (покупцем) було укладено договір поставки (а.с.57).

Згідно з видатковими накладними № 572 від 06.06.2008 року, № 672 від 02.07.2008 року, № 839 від 07.08.2008 року, № 692 від 07.07.2008 року та № 735 від 16.07.2008 року

Загальна вартість поставлено товару становить 202004,00 грн., у тому числі ПДВ 33667,00 грн. (а.с.60,64,68,71,75).

За результатами проведеної господарської операції ТОВ «Діаліда Плюс» були складені податкові накладні (а.с.61,65,69,72,76):

№ 572 від 06.06.2008 року на суму 45840,00 грн., у тому числі ПДВ 7640,00 грн.;

№ 672 від 02.07.2008 року на суму 40080,00 грн., у тому числі ПДВ 6680,00 грн.;

№ 839 від 07.08.2008 року на суму 78234,00 грн., у тому числі ПДВ 13039,00 грн.;

№ 692 від 07.07.2008 року на суму 13500,00 грн., у тому числі ПДВ 2250,00 грн.;

№ 735 від 16.07.2008 року на суму 24350,00 грн., у тому числі ПДВ 4058,33 грн.

За переліченими вище податковими накладними позивачем було проведено оплату на загальну суму 202004,00 грн., у тому числі ПДВ 33667,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.62,66,73,77): № 220 від 06.06.2008 року, № 228 від 02.07.2008 року, № 231 від 07.07.2008 року, № 248 від 08.08.2008 року. На перелічених платіжних дорученнях проставлений відбиток штампу Кримського РУ ПАТ «ПриватБанк», який свідчить про проведення банківської операції щодо перерахування коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, суму податку на додану вартість у розмірі 33667,00 грн., сплачену за договором поставки відповідно до податкових накладних, виписаних ТОВ «Діаліда Плюс», позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за червень, липень та серпень 2008 року.

На думку відповідача, вказані дії позивача є протиправними, оскільки виписані ТОВ «Діаліда Плюс» податкові накладні не відповідають вимогам законодавства.

Однак, наявними в матеріалах справи документами та встановленими в ході розгляду фактичними даними спростовуються твердження відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за червень, липень та серпень 2008 року суми ПДВ у розмірі 33667,00 грн., сплаченої за податковими накладними, виписаними ТОВ «Діаліда Плюс».

Відповідно до свідоцтва № 100064937 від 17.09.2007 року (а.с.58) Товариство з обмеженою відповідальністю «Діаліда Плюс» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість. Отже, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 контрагент позивача ТОВ «Діаліда Плюс» мало право на складення податкових накладних.

Згідно інформації, викладеної в листі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 30.12.2008 року № 44517/7/08-16-01-15 (а.с.208), ПП «Меджитов Еміль Енверович» у 2007-2008 роках мав взаємовідносини з ТОВ «Діаліда Плюс» на суму 166963,00 грн.

Відповідно до листа Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 25.03.2011 року № 11125/7/08-16-01-16 (а.с.211) співробітниками Головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську зібрані документи щодо «фіктивності» ТОВ «Діаліда Плюс» та листом від 19.05.2009 року № 15213/7/08-16-01-16 направлені до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за місцем реєстрації для проведення претензійно-позовної роботи щодо скасування державної реєстрації, визнання недійсним статуту та свідоцтва про державну реєстрацію ПДВ ТОВ «Діаліда Плюс».

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт того, що на момент укладення позивачем договору з ТОВ «Діаліда Плюс», а також сплати податку на додану вартість за податковими накладними, складеними даними підприємством, державну реєстрацію ТОВ «Діаліда Плюс» не було скасовано, з реєстру платників податку на додану вартість його також не було виключено.

Крім того, суд зазначає, що ст. ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» передбачені обвязки та права платників податків, однак вказаними нормами не передбачено ані право, ані обовязок платника податку при укладенні цивільно-правових угод перевіряти дані контрагента щодо його державної реєстрації.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 33667,00 грн., сплаченої за податковими накладними, виписаними ТОВ «Діаліда Плюс».

У звязку з цим необґрунтованим є донарахування позивачу податку на додану відповідно до п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить лише суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000371701/0, №0000371701/1, № 0000371701/2, № 0000371701/3.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000371701/0 від 06.03.2009 року (№0000371701/1 від 12.05.2009 року, № 0000371701/2 від 19.06.2009 року, № 0000371701/3 від 03.09.2009 року) в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 33667,33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 16833,35 грн.

Як зазначалось вище, проведеною перевіркою позивача також було встановлено порушення позивачем п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», ст. 42 Господарського кодексу України, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Інструкцію «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.1993 року № 12, що виявилось у несплаті податку з доходів фізичних осіб від здійснення господарської операції, яка не входить до видів діяльності, що були зазначені позивачем у заяві про отримання свідоцтва платника ПДВ.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки позивача) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

Пунктом 2 Укази передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва (п.4 Указу).

Відповідно до п. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування. Отже, при здійсненні господарської діяльності, веденні бухгалтерського та податкового обліку ним мають застосовуватись вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва».

04.10.2007 року між ПП «ОСОБА_1.» та ТОВ «Міндальна роща» було укладено договір поставки, предметом якого є «будиночок пересувний» (а.с.78). Загальна сума договору становить 10900,00 грн., в тому числі ПДВ 1816,67 грн.

За висновками податкового органу дана господарська операція є здійснення позивачем оптової торгівлі.

В акті перевірки було наведено визначення оптової торгівлі, наведене у ДСТУ 4303-2004, якою є вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарі за договорами поставки партіями для подальшого їхнього продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання і надання повязаних з цим послуг.

З наведеного вбачається, що ключовим моментом у визначенні оптової торгівлі є здійснення купівлі-продажу партії товару (декількох одиниць). В той час, як позивачем за довго ром від 04.10.2007 року здійснено продаж лише однієї одиниці товару пересувного будиночку.

Отже, відповідачем необґрунтовано вказану господарську операцію розцінено як оптову торгівлю, оскільки продаж товару за договором поставки для виробничого використання і надання повязаних з цим послуг є оптовою торгівлею лише у випадку продажу партії товару.

Крім того, суд зазначає, що наслідки порушення вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва» встановлені п. 5 цього Указу, відповідно до якого платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, нарахування та сплата додатково податку з доходів фізичних осіб разом з єдиним податком у разі порушення вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва» законодавцем не передбачено.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає необґрунтованим донарахування позивачу, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, податку з доходів фізичних осіб в сумі 1406,25 грн. за договором купівлі продажу пересувного будиночку ТОВ «Міндальна Роща».

Відтак, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331701/0 від 06.03.2009 року (№0000331701/1 від 12.05.2009 року, № 0000331701/2 від 19.06.2009 року, № 0000331701/3 від 03.09.2009 року) в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1406,25 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.04.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 12.04.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000371701/0 від 06.03.2009 року, №0000371701/1 від 12.05.2009 року, № 0000371701/2 від 19.06.2009 року, № 0000371701/3 від 03.09.2009 року в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість в розмірі 33667,33 грн. та фінансових санкцій в розмірі 16833,35 грн.

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000331701/0 від 06.03.2009 року, №0000331701/1 від 12.05.2009 року, № 0000331701/2 від 19.06.2009 року, № 0000331701/3 від 03.09.2009 року в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 1406,25 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.