Постанова № 16273575, 16.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2011 р. Справа №2а-3194/11/0170/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Суслової Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК до Рощинської сільської ради про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з позовом управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК (надалі - управління Пенсійного фонду) до Рощинської сільської ради про стягнення заборгованості з недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 31371, 64 гривень та фінансових санкцій в сумі 6423, 73 гривень на загальну суму 37795, 37 гривень.

У судове засідання сторони не зявились, повідомлені належним чином про місце, дату та час проведення судового засідання. Позивачем надіслано картки особового рахунку в підтвердження позовних вимог та клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, заперечень на позов не надав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, на підставі статті 128 КАС України суд ухвалив розглядати справу за відсутністю представників сторін, повідомлених належним чином про дату та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК , реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 5 частини 2 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичним, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій являється публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Рощинська сільська рада являється юридичною особою, зареєстрованою 21.05.1997 року Джанкойською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується довідкою управління статистики у ЛДжанкойському районі № 43-25-67/61.

Судом встановлено, що Рощинська сільська рада зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду, реєстраційний номер 01-134/3, що підтверджується Відомостями про реєстрацію Рощинської сільської ради та заявою головного бухгалтера про бажання надавати звіти до управління Пенсійного фонду в електронному вигляді.

Таким чином, Рощинська сільська рада являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що Рощинська сільська рада під час здійснення відомчої та розпорядчої діяльності використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, що підтверджується відомостями, зазначеними відповідачем в розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону один календарний місяць.

Судом встановлено, що відповідно до автоматично сформованого розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Рощинська сільська рада зобов'язалась сплатити суму внесків за грудень 2010 року в розмірі 31371, 64 гривень.

Відповідно до розрахунку суми кредиторських вимог по стягненню боргу по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування станом на 24.02.2011 року Рощинська сільська рада зазначену суму страхових внесків не сплатила в повному обсязі.

Частиною 2 статті 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату. Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 106 Закону протягом 10 днів із дня її одержання страхувальник зобовязаний сплатити суму недоїмки та суму фінансових санкцій.

На суму недоїмки зі сплати страхових внесків управлінням Пенсійного фонду виставлена вимога від 03.02.2011 року № ю-121 с в розмірі 31371, 64 гривень, яка 08.02.2011 року була вручена відповідачу, що поштовим повідомленням

Судом встановлено, що в визначений абзацем 3 частини 3 ст. 106 Закону 10-денний строк відповідач встановлені в зазначеній вимозі суми недоїмки зі сплати страхових внесків не погасив, у передбаченому Законом порядку зазначені вимоги не оскаржував.

Судом встановлено, що згідно відомостей картки особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників (32%,4%,42%) та картки особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників (1%-5%) у відповідача зазначена недоїмка зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року в розмірі 31371, 64 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року в розмірі 31371, 64 гривень розрахована позивачем вірно, являється погодженою відповідачем та підлягає стягненню з останнього.

В судовому засіданні відповідачем не надано жодного доказу, що борг виник в результаті несплати внесків іншою юридичною особою, на чому представник відповідача наполягав в судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав стягнення заборгованості з фінансових санкцій та пені в розмірі 6423,73 гривень, судом встановлено наступне.

Рішенням № 11 від 05.01.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду до Рощинської сільської ради застосований штраф у розмірі 4342,17 гривень та нарахована пеня у розмірі 2081,56 гривень за період з 20.10.2010 року по 29.12.2010 року.

05 січня 2011 року зазначене рішення було вручено головному бухгалтеру відповідача Сухомліновій Н.Г.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти стягнення фінансових санкцій та пені на підставі вказаного рішення, так як вважали, що вони застосовані до відповідача безпідставно.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11.

Відповідно, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обовязкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в звязку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

Органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем рішенням № 11 від 05.01.2011 року Рощинській сільській раді нараховані штраф та пеня на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», за порушення, вчинені до 01.01.11 року, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.11 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК необґрунтовано нараховані відповідачу фінансові санкцій та пеня в розмірі 6423,73 гривень, а тому вони не підлягають стягненню з останнього.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову, але з інших підстав та рішення № 11 від 05.01.2011 року відповідачем самостійно не оскаржувало.

У той же час завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України суд зобовязаний перевірити, що рішення субєкта владних повноважень прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією а законами України.

Законність рішення позивача в судовому засіданні не доведена, навпаки, суд прийшов до висновку про неправомірність застосування до відповідача фінансових санкцій та пені, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача незаконно застосованих фінансових санкцій не можуть бути задоволені адміністративним судом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Рощинської сільської ради заборгованості з фінансових санкцій та пені в розмірі 6423,73 гривень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобовязаннями, у тому числі із сплати податків та інших обовязкових платежів.

Приймаючи до уваги, що відповідач суму боргу зі страхових внесків в розмірі 31371, 64 гривень не сплатив, вона підлягає стягненню з відповідача, та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні 16.05.2011 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 20.05.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Рощинської сільської радиа (ідентифікаційний код 04367789) на користь управління Пенсійного фонду України в Джанкойському АРК недоїмку зі страхових внесків в сумі 31371, 64 гривень.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.