Постанова № 16273370, 24.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2011 р. 16:04 Справа №2а-11292/10/17/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуша О.В., за участю секретаря судового засідання ГабрисьП.С., представників сторін: позивача - ОСОБА_1, довіреність від 04.01.11 №04-5/02, відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 01.03.11р., ОСОБА_3, довіреність від 20.01.10р. №727, прокурора - МінкінаМ.М., посвідчення №11024, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД"

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 31.08.2010року надійшов адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році загальною сумою 811923,00грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.09.2010р. залишено без руху позовну заяву Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про стягнення, надано строк для усунення недоліків до 21.09.2010року.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, у зв’язку з чим ухвалою суду від 21.09.10р. відкрито провадження в адміністративній справі та у справі розпочато підготовче провадження, запропоновано відповідачу надати суду та в копії позивачу заперечення проти позову та документи на підтвердження своїх доводів, які в нього є. Розглянувши в підготовчому провадженні матеріали справи, судом з’ясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, зобов’язано сторін у судовому засіданні надати оригінали документів та докази на підтвердження заявлених вимог, за результатами чого закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.11.10р.

Представник позивача, з мотивів викладених у позовній заяві позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив про непідсудність адміністративному суду спорів щодо накладення адміністративно-господарських санкцій; заявлена вимога до суб’єкта господарювання суб’єктом владних повноважень, на його думку суперечить також положенням ст.2 КАС України; враховуючи, що позивач є юридичною особою публічного права, то відповідно до ст.82 ЦК України, подача до суду зазначеного позову є перевищення особою, що підписала вказаний позов, посадових (службових) обов’язків, встановлених законом, за що діючим законодавством України встановлена відповідна, у т.ч. кримінальна відповідальність; крім того, посилаючись на положення ст.ст.18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач не повинен займатись підбором інвалідів на створені робочі місця, оскільки на нього покладено обов’язок відносно їх створення, при цьому, протягом 2009 року до центру зайнятості подавалися звіти про наявні вакантні місця за формою №3-ПН; випадків необґрунтованих відмов у прийнятті інвалідів на роботу протягом 2009 року не було.

Посилаючись на положення ст. 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерством соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім того, відповідача посилаючись на п.п.6 ст.4 Положення про фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.02р. №1434 Фонд соціального захисту інвалідів сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, професійному навчанню непрацюючих інвалідів, а також їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації, через що діюче законодавство України не відносить до повноважень юридичних осіб пошук інвалідів, а навпаки такий обов’язок покладає на вищевказані органи державної влади та місцевого самоврядування. (а.с.27-34).

08.12.10р. до канцелярії суду представником відповідача подано додаткові заперечення на позовну заяву, з яких, крім обставин зазначених у раніше наданих запереченнях, відповідач заперечуючи проти позову посилається на положення ст.ст.1,3,4 Кодексу законів про працю України, зазначає, що правові відносини з працевлаштування інвалідів, як частина трудових відносин всіх робітників, що працюють в Україні, визначаються виключно нормами трудового законодавства України. У той же час, приймаючи до уваги зміст преамбули Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" створення необхідних умов, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами – не відноситься до законодавства України про працю і тому не регулює трудові відносини, а правові норми, що містяться у ньому, пов’язані з порядком працевлаштування та трудових правовідносин інвалідів повинні застосуватись лише в тій частині, що не суперечать законодавству України про працю, і в першу чергу – Кодексу законів про працю.

З положень статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції застосовуються до підприємств, установ та організацій у випадку, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша за встановлену нормативом, визначеним статтею 19 цього Закону. Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", як зазначає відповідач, посилається на приписи статті 18 цього Закону, згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Встановлення факту наявності правопорушення у сфері господарювання є у відповідності до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України основною умовою застосування до учасників господарських правовідносин господарсько-правової відповідальності. Між тим, ч.1 ст.4 Господарського кодексу України зазначає, що трудові відносини та, відповідно, відповідальність за порушення законодавства, що регулює трудові відносини – не є предметом регулювання Господарського кодексу України. У зв’язку з чим до правовідносин, що врегульовані ст.ст.18, 19, 20Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не можуть застосовуватися норми Господарського кодексу України, а також господарські санкції, включаючи адміністративно-господарські санкції, як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання зокрема.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що позивачем не надано та не може бути надано будь-яких доказів здійснення відповідачем правопорушень у сфері господарювання у якості обов’язкової підстави для виникнення господарсько-правової відповідальності передбачених ст.218 ГК України. Також, позивачем не надано будь-яких фактів, а також доказів порушення відповідачем трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України при працевлаштування інвалідів. За таких підстав, враховуючи приписи ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.43 Конституції України, підприємства, установи та організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів в рахунок нормативів робочих місць, що зі змісту ст.18 вказаного Закону неможливо вважати правопорушенням у сфері господарювання із застосуванням за таке правопорушення адміністративно-господарських санкцій.

14.12.10року у судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з підстав ненадходження відповіді на поданий запит до Сімферопольського міського центру зайнятості про надання інформації щодо направлення у 2008 – 2009 роках інвалідів відповідачу, щодо відмов в працевлаштуванні інвалідів відповідачем, загальної кількості інвалідів, що знаходяться на обліку у міському центру зайнятості у 2008 – 2009роках, відсутність якої, унеможливлює повний та всебічний розгляд справи. Також в судовому засіданні представником подано пояснення по справі.

Вимоги, викладені в адміністративному позові, позивачем сформовано на підставі п.3 ст. 6 КАС України, якою суб’єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду у випадках, передбачених конституцією України та законами України, що узгоджується з положеннями пункту 5 частини другої статті 17 КАС України. З визначення суб’єкта владних повноважень, наведеного у п.7 ч. 1 ст.3 КАС України, – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі Законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.02р. №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Для реалізації покладених, за погодженням з Мінпраці, на Фонд завдань, відповідно до п. 9 Положення, утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. За змістом ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу працевлаштування інвалідів. За таких підстав, позивач вважає спір публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Як зазначає у поясненнях позивач на виконання приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті (чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця), і забезпечує працевлаштування інвалідів. Крім того, зі змісту статей 19 та 20 Закону вбачається, що санкція має компенсаційну форму за невиконання нормативу.

Враховуючи, що згідно відповіді Сімферопольського міського центру зайнятості ТОВ "Фірма Консоль ЛТД" не надавала відомості про потребу у робітниках з кількості осіб з обмеженими фізичними здібностями за формою №3-ПН, через що центр зайнятості був позбавлений можливості направляти відповідачу робітників цієї категорії, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.01.11р. до канцелярії суду надійшло клопотання прокуратури Автономної Республіки Крим про вступ представника прокуратури у справу з підстав суттєвістю спору в цій справі інтересам держави, оскільки результати його вирішення вплинуть на забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту інвалідів.

У судовому засіданні 25.01.11р. позивач просив адміністративний позов задовольнити надавши додаткові докази у справі. Відповідач, заперечуючи проти позову просив у його задоволенні відмовити. Враховуючи необхідність надання відповідачу часу для ознайомлення з наданими позивачем документами, судом відкладено розгляд справи до 24.02.11р.

14.02.10р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання з посиланням на ч.5 ст.9 КАС України, ч. 2 ст. 150 КАС України, яким відповідач просив суд звернутись до Верховного суду України для вирішення питання відносно внесення до конституційного суду подання про конституційності Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" в частині виділення ст.ст.19,20 цього закону у самостійне правовідношення або загальні відносини, врегульовані нормою права.

Представники відповідача у судовому засіданні наполягали на розгляді поданого клопотання про направлення подання та оголошення перерви, а також заперечували проти позову з підстав викладених у запереченні, та просили у задоволенні позову відмовити, врахувавши додаткові заперечення у справі.

Розглянувши клопотання позивача, заслухавши доводи прокурора та представників сторін, протокольною ухвалою судом відмовлено у його задоволенні, з підстав відсутності у суду сумніву щодо відповідності вказаних норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Конституції України, відсутності необхідності звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим на підставі ст.ст. 19-20Закону України від 21.03.91р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зі змінами та доповненнями, відповідно до яких спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються відділеннями Фонду в судовому порядку.

Підставою звернення позивача до суду із цими позовними вимогами є приписи статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до яких у випадку невиконання обов'язку щодо працевлаштування інвалідів, роботодавці зобов'язані самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у строк, встановлений законодавством.

З огляду на викладене цей позов розглядається судом відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України та, зважаючи на положення ст.ст.18,50 КАС України, як спір за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом, оскільки однією із сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Згідно частин 1,2 статті46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим юридичною особою 30.09.1999р., ідентифікаційний код 20676633, за адресою: 95022, АРКрим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, буд.16, про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9).

Судом встановлено, що 12.07.10р. Кримським республіканським відділенням фонду соціального захисту інвалідів проведено планову виїзну перевірку виконання ст.19, 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за період 2009 року, про що свідчить відповідний акт (а.с.7-8). За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідач у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів не зареєстрований, Форму №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" не подає. Також в ході перевірки встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2009 рік у фірмі склала 3332 особи. Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, фірма повинна була працевлаштувати 133 інваліда.

Відповідач, використовуючи найману працю, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу (осіб) у 3332 особи працевлаштував 10 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Фонд оплати праці штатних працівників за 2009 рік складає 21993 тис грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника складає 6601грн.

Через не працевлаштування 123 осіб на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач у строк до 15.04.2010р. повинен був відповідно до ст.20 вказаного Закону сплатити до Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у сумі 811923грн.

За встановленими порушеннями, відповідно до частини 2 статті 1881 Кодексу України про адміністративні правопорушення на голову правління фірми ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, та вручено бланк: заяви про реєстрацію у відділенні; форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів"; повідомлення про реквізити для перерахування суми санкцій та пені (а.с.7-8).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В силу дії частини 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом з акту перевірки від 12.07.10р. встановлено, що відповідач у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів у 2009 році не було зареєстровано та, на виконання вимог ст.19 вказаного Закону, звітність про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2009 рік ним не подано.

Частиною1 статті20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Судом встановлено, що середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2009 році складала 6601грн., фонд оплати праці штатних працівників складав 21993 тис.грн., сума адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 123 інвалідів становить 811923грн. Загальна кількість інвалідів, що перебувала на обліку у 2009році – 149 осіб (а.с.59).

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом. Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Передбачена Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме приписами статей 18-20, відповідальність (адміністративно-господарські санкції та пеня) застосовується до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, в тому числі і у разі не надання звітності в порядку встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Штрафні санкції є відповідальністю за недодержання відповідачем нормативу, встановленого для його підприємства кількості для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, Затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 №223, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов’язання, альтернативне зобов’язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Виходячи із наведеної дефініції та завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій.

Приписи частин першої, третьої статті 217 Господарського кодексу України встановлюють, що адміністративно-господарські санкції є заходами впливу до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За таких підстав, відповідач у 2010 році, не пізніше 15 квітня, відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинен був перерахувати на рахунок Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 811923грн. адміністративно-господарських санкцій за 123 не працевлаштованих інваліда.

Згідно до завдань, покладених на зазначений Фонд, останній здійснює контрольні функції за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідачем не спростовано доводи позову та підтверджено працевлаштування з 133 інвалідів лише 10, належних доказів з виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині добровільної сплати у встановлений законом строк адміністративно-господарських санкцій за 123 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними чи погашення ним під час судового розгляду справи заборгованості із адміністративно-господарських санкцій сумою 811923грн. суду не надав.

Оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення несплачених добровільно адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів підлягають задоволенню, а сума заборгованості за неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків щодо працевлаштування інвалідів у розмірі 811923грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 159,160,161,162,163,186,254 КАСУкраїни, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" адміністративно-господарські санкції за 2009 рік в розмірі 811 923 грн. на р/р №31215230700002, одержувач: Державний бюджет м.Сімферополя, банк одержувач: Управління Державного казначейства в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405, з призначенням платежу: *; 20676633; 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця у 2009 році.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя                                                             О.В. Папуша