Постанова № 16273344, 21.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.01.11 (11:28)Справа №2а-3397/10/17/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Папуші О.В., суддів Сидоренка Д.В., Кудряшової А.М., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., особисто позивача, представників сторін: Кабінету Міністрів України - ОСОБА_1, довіреності від 31.12.10р. № 29-32/485, від 21.10.10р. № 08/01-03/3881;

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим - ОСОБА_3, довіреність від 12.01.11р. № 4;

Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим - ОСОБА_4, довіреність від 23.07.09р. № 05-22/1342, ОСОБА_5, довіреність від 08.12.10р. № 0522/1774, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_6

доКабінету Міністрів України,Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим,Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

треті особи у справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державне казначейство України, Територіальне управління Державної судової адміністрації

про визнання незаконною бездіяльність та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 15.03.10р. надійшов адміністративний позов ОСОБА_6 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України про визнання незаконної бездіяльності та стягнення. Позивач, посилаючись на перевищення відповідачем своїх повноважень зі зменшення розміру посадового окладу діючим суддям, який береться в основу для визначення розміру довічного щомісячного грошового утримання суддям, що перебувають у відставці йому, за період з січня 2006 року по березень 2010 року, виплачено щомісячне довічне грошове утримання в меншому розмірі тому просить, визнати незаконною бездіяльність Держави України, в особі Кабінету Міністрів України з виконання Закону України "Про статус суддів", Закону України "Про судоустрій", постанови Кабінету Міністрів України від13.12.99р. №2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" зі змінами, Указ Президента України від 10.07.95р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", які порушили його право на отримання довічного щомісячного грошового утримання у повному розмірі та стягнути з Державного бюджету України на його користь 661 054 грн. недоплачений розмір довічного щомісячного грошового утримання.

Ухвалою суду від 01.04.10р. відкрито провадження в адміністративній справі, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, розпочато підготовче провадження та на 06.05.10р. призначено попереднє судове засідання у справі. В ході попереднього судового засідання судом зясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи, надані суду позивачем, до участі у справі залучено третіми особами без самостійних вимог на предмет спору нас стороні відповідача Державне казначейство України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України, постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 14.06.10р.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та, після уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконною бездіяльність Держави України в особі Кабінету Міністрів України, з виконання Закону України "Про статус суддів", Закону України "Про судоустрій", постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.99р. № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.05р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" зі змінами, Указ Президента України від 10.07.95р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", які порушили його право на отримання довічного грошового утримання у повному розмірі та стягнути з Державного бюджету України на його користь 661 054 грн., недоплаченого розміру довічного щомісячного грошового утримання.

Представник відповідача позов не визнав. Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, як представник Кабінету Міністрів України, в силу дії пп.48 п.4 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.02.07р. № 47/5, запереченням від 13.07.10р. № 7347/08/01-03, позов заперечило та просило у його задоволенні відмовити. Свої заперечення представник відповідача обґрунтував тим, що держава, відповідно до ст.130 Конституції України забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Видатки на утримання суддів визначаються у Державному бюджету України. В силу дії ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З положень ч. 2 ст. 1 Закону України від 16.05.08р. № 279-VI "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. До основних завдань відповідача, згідно п.3 ч.1 ст. 2 Закону, належить: забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сфері праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоровя, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Кабінетом Міністрів України щороку готується бюджетна пропозиція до закону про Державний бюджет України та його проект. Остаточне рішення щодо його схвалення у вигляді закону приймає Верховна Рада України.

Безпосередньо відповідачем довічне щомісячне грошове утримання позивачу не нараховується та не виплачується. Виплата довічного щомісячного грошового утримання позивачу здійснюється Пенсійним фондом України за місцем його проживання, виходячи з довідок про розмір виплат діючому судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим на відповідній посаді.

Представник третьої особи у справі, Територіального управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим в свої поясненнях від 14.06.10р. № 05-22/737 зазначив, що його довіритель, відповідно до Положення про територіальні управління державної судової адміністрації, яке затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 16.11.04р. № 205/4, здійснює організаційне забезпечення діяльності загальних місцевих судів, яке складають заходи з фінансування, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя. До повноважень Територіального управління не віднесено здійснення фінансового забезпечення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, у якому працював позивач до виходу у відставку по досягненню 65-ти річного віку, а отже не несе відповідальності щодо правильності та повноти виплаченого розміру довічного щомісячного грошового утримання позивача.

В судовому засіданні 14.06.10р. колегією суддів постановлено ухвалу про залучення до участі в справі другим відповідачем Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Представник другого відповідача позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. В свої запереченнях на позов представник другого відповідача послався на те, що виплата щомісячного довічного утримання суддям у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України лише починаючи з січня 2007 року, до того часу виплата та нарахування позивачу довічного щомісячного грошового утримання як судді у відставці здійснювався Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, виплачений розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з січня 2007 року обраховувався з довідки Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.07р. Відомості про заробітну плату працюючого судді встановлюються ним з довідок про заробітну плату працюючого судді на відповідній посаді, які надаються уповноваженими особами. Законом України від 28.12.07р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін в деякі законодавчі акти України" внесено зміни до постанови Верховної Ради України від 15.12.92р. № 2863-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів", згідно яких виключено норми перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. До врегулювання цього питання, розміри щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в 2008 році не підлягали перерахунку в звязку зі змінами заробітної плати працюючих суддів.

В судовому засіданні 15.07.10р. судом постановлено ухвалу про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерту поставлено наступне питання, який розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_6 за 2006-2010 роки відповідно до діючого законодавства?

Справу 10.11.10р. повернуто експертом без експертного висновку з повідомленням №2422 про неможливість проведення судово-економічної експертизи по адміністративній справі через невиконання сторонами вимог експерта з надання додаткових доказів, необхідних для проведення експертизи.

Позивачу експертом запропоновано надати розрахунок суми позовних вимог та їх обґрунтування та інші докази чи заперечення щодо позовних вимог. Відповідача, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя АР Крим, експерт просив надати пояснення та заперечення щодо позовних вимог та їх нормативне обґрунтування, розрахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_6 за 2006-2010 роки та його підстава до діючого законодавства та інші докази та заперечення щодо позовних вимог.

По поверненню справи експертом провадження у ній було поновлено ухвалою від 19.11.10р. та у звязку зі зміною складу суду її розгляд у судовому засіданні 17.12.10р. розпочато спочатку.

В судовому засіданні 17.12.10р., заслухавши позивача та представників сторін, ухвалою суду Апеляційний суд Автономної Республіки Крим залучено до участі у справі третім відповідачем та його зобовязано надати в судове засідання 21.01.11р. довідку про розмір оплати судді на відповідній займаній посаді із зазначенням її складових протягом періоду з січня 2006 року по березень 2010 року.

Третій відповідач прибуття в судове засідання 21.01.11р. свого вповноваженого представника не забезпечив про наявність поважних причин його неявки суду не повідомив. Врахувавши думку позивача та представників сторін суд визнав відсутніми перешкоди для розгляду справи по суті без участі повноважного представника Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, якого належним чином повідомлено про час, дату та місце судового розгляду справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом зясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав передбачених п.1 ч.2 ст. 17 КАС України щодо поновлення його права на отримання щомісячного довічного утримання у розмірі встановленому Законами України "Про судоустрій" та "Про статус суддів" .

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про статус суддів" професійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Частина 3 ст. 3 цього Закону визначає, що держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів та судів.

Частиною другою ст. 43 вищезазначеного Закону передбачено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкорюються лише закону. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Частина 7 даної статті визначає, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. Згідно з ч. 8 зазначеної статті при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту: заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановлюються Законом України "Про статус суддів".

Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус суддів".

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.11.2003р. є суддею у відставці, що підтверджується матеріалами справи, а саме указом Президента України від 20.10.03р., наказом від 06.11.03р. №97 голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 має право на пільги, встановлені Законом України “Про статус суддів”, у тому числі на передбачене статтею 43 Закону України “Про статус суддів” щомісячне довічне грошове утримання у звязку із відставкою.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ІІІ на адресу відповідача ІІ були направлені довідки: від 29.01.07р. № 52/6.1, з якої розмір заробітної плати, який враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання склав 6175,75 грн. (оклад 3154 грн., надбавка за кваліфікаційний клас 375 грн., надбавка за вислугу років 40 % - 1411,60 грн., премія 25% -1235,15 грн.); від 01.03.07р. № 18/6.1, згідно якої розмір заробітної плати складав 7410,9 грн. (оклад 3154грн., надбавка за кваліфікаційний клас 375 грн., надбавка за вислугу років 40 % - 1411,6 грн., премія 50 % - 2470,3 грн.); від 19.06.07р. № 25/6.1, згідно якої розмір заробітної плати діючого судді склав 6175,75 грн. (оклад 3154 грн., надбавка за кваліфікаційний клас 375 грн., надбавка за вислугу років 40 % - 1411,6грн., премія 25% - 1235,15 грн.); від 09.07.07р. № 28/6.1, з якої підлягало нарахуванню при визначенні розміру довічного грошового утримання 6175,75 грн. (оклад 3154 грн., надбавка за кваліфікаційний клас 375 грн., надбавка за вислугу років 40% 1411,60 грн., премія 25% - 1235,15 грн.); від 17.10.07р. № 33/6.1, з якої розмір заробітної плати, який враховується при призначенні довічного грошового утримання суддям у відставці склав 6175,75 грн. (оклад 3154грн., надбавка за кваліфікаційний клас 375 грн., надбавка за вислугу років 40 % - 1411,6 грн., премія 25% - 1235,15 грн.); від 09.11.07р. №40/60.1 6916,84 грн. (оклад 3154 грн., надбавка за кваліфікаційний клас 375 грн., надбавка за вислугу років 40 % - 1411,6 грн., премія 40% - 1976,24 грн.).

Інших довідок на адресу Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК не надходило.

Суд, дослідивши вищенаведені довідки, прийшов до висновку, що у долучених до особової справи позивача довідках не міститься відомостей щодо надбавки за постановою КМУ №865.

Згідно до п.4.ст.43 Закону України "Про статус суддів" (в редакції чинній до 01.01.2008р.) судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 28.12.2007р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.43 Закону України "Про статус суддів", а саме у частині четвертій статті 43, яка, з урахуванням внесених змін, передбачає наступне: судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбаченихстаттею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Зміни до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" щодо питання перерахунку розмірів щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у зв'язку зі зміною заробітної плати працюючих суддів, внесені не були.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких, в тому числі, належать і судді.

Зокрема, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено, що положення частини 1 статті 126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти, зокрема, і як недопущення зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Рішенням у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 визначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення. Правовою позицією КСУ у даному рішенні, в тому числі є і те, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановлюються Законом України "Про статус суддів".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50 статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про гарантії незалежності суддів) від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, зазначено, що визначаючи обмеження розміру пенсії або щомісячного довічного грошового утримання усім категоріям суддів України, Верховна Рада України діяла всупереч закріпленому частиною третьою статті 22 Конституції України положенню щодо недопустимості при прийнятті нових законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Встановлення Законом граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання чи пенсії обмежило їх обсяг, який визначається Законом України "Про статус суддів". Залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям, і водночас знизив досягнутий рівень гарантій незалежності працюючих суддів.

Судом також враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 63 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключений абзац третій пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів". В рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу третього пункту 1 зазначеної Постанови Верховної Ради України і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення пункту 63 розділу II Закону не узгоджується зі статтею 22, частиною 1 статті 126 Конституції України.

Щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, в суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Указом Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" встановлено, що судді, які мають право на відставку і продовжують працювати на посаді судді одержують заробітну плату і передбачене Законом грошове утримання, належне їм у разі виходу у відставку.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Наказом Державної судової адміністрації України від 25.08.05р. №94, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.05р. за № 1314/11594, затверджено Положення “Про порядок призначення ти виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці”(далі - Положення №94).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення №94 розмір заробітної плати судді для обчислення суми щомісячного довічного грошового утримання визначається виходячи з посадового окладу, премії, доплати за кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років та інших надбавок, які встановлені законодавчими актами і є обовязковими для виплати суддям, які працюють на відповідній посаді.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів, які працюють на відповідній посаді.

Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

З преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального Пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 21.05.2002 року № 441/6729 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач ІІ зобовязаний здійснювати нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання у звязку із відставкою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що перерахунок та виплата розміру щомісячного довічного утримання позивача відповідач 1 повинен здійснювати виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Постановою Правління ПФУ “Про затвердження Порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами ПФУ” від 22.12.2006р. №21-3 перерахунок розміру щомісячного довічного утримання проводиться в разі підвищення розміру заробітної плати працюючого судді за відповідною посадою. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться на підставі довідок про заробітну плату працюючого судді за відповідною посадою, які подаються уповноваженою особою до органів, які призначають щомісячне довічне утримання (п.6,7 постанови).

Судом встановлено, що зазначена постанова втратила чинність згідно з постановою правління ПФУ від 06.08.07р. року №15-1 “Про втрату чинності постанови правління ПФУ від 22.12.2006р. №21-3” у звязку з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.36, пунктів 20,33,49,50 ст. 71, ст. ст. 97,98,104,105 Закону України від 18.06.07р. №4-рп/2007 “Про Державний бюджет на 2007рік”(справа про гарантії незалежності суддів).

Судом також встановлено, що новий порядок прийнято не було.

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання суддям у відставці довічного грошового утримання, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач ІІІ повинен надавати до органів ПФУ довідки про заробітну плату.

Суд вважає неспроможним посилання відповідачів у запереченнях на позов на те, що оскільки заробітна плата суддів з листопада 2007р. не збільшувалась, у звязку із чим не було підстав для перерахунку грошового забезпечення судді позивачу тому, що ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді Апеляційного суду АРК за період з січня 2007р. по квітень 2009р., що надійшла до суду поштою разом з супровідним листом Апеляційного суду АРК (а.с.77,78).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у вищенаведеній довідці до суми заробітної плати працюючих суддів включена надбавка за постановою КМУ №865, але як вже було зазначено судом у довідках, що долучені до особової пенсійної справи позивача не міститься відомостей щодо нарахування вищенаведеної надбавки.

Судом критично оцінено посилання позивача на те, що при підвищенні розміру щомісячного довічного грошового утримання у звязку із відставкою повинен враховуватися розмір надбавки за постановою КМУ №865, тому що ця надбавка не є встановленою законодавчим актом та обовязковою для виплати суддям, які працюють на відповідній посаді.

Відповідно до положень ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальних характер, тому за протиправну поведінку має нести відповідальність саме орган до повноважень якого покладено виконання певних обовязків, як то виплата довічного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Суд зазначає, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом. Субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ІІІ не довів суду правомірність своїх дій щодо виплати позивачу утримання протягом 2006 року та надання довідок до УПФУ в Київському районі м.Сімферополя АРКрим з січня 2007р. по березень 2010року у розмірі встановленому законодавцем.

Судом встановлено, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Держави в Україні, в особі Кабінету Міністрів України, хоча відповідач І безпосередньо позивачу розмір довічного щомісячного грошового утримання не нараховує та не виплачує. Обовязок з виплати та визначення розміру щомісячного грошового утримання покладався на Апеляційний суду АРК протягом 2006 року та з січня 2007 року УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК який мав проводити нарахування та виплати на підставі довідок відповідача ІІІ, які б відповідали вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 163 КАС України суд вирішуючи справу може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин з порушення з боку субєктів владних повноважень та покласти відповідальність за протиправні дії на безпосередніх винуватців, до повноважень яких віднесено забезпечення належного рівня утримання судді у відставці.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що враховуючи те, що до заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді включаються суми премій, які впливають на зміну розміру заробітної плати працюючих суддів, суд вважає, що перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці має бути здійснений з урахуванням збільшення саме розміру премії.

Дослідивши наявні у матеріалах особової справи Пенсійного фонду матеріали, суд приходить до висновку, що розмір визначеного окладу у довідках наданих Апеляційним судом АР Крим не відповідає законодавчо встановленому.

Заробітна плата судді, як частина його матеріального та побутового забезпечення є елементом статусу судді і, відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про статус суддів", складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною 2 вказаної норми визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В силу постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів. Так, додатком №4 до вказаної постанови, посадовий оклад судді апеляційного суду Автономної Республіки Крим встановлено у розмірі 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, п.4-1 зазначеної постанови, у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 31.12.2005р., установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 гривні і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р.", у справі №К-1058/08 визнано протиправним та скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005р. і у цій частині зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Вищого адміністративого суду України від 29.10.2009р.

В силу дії ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. у відповідній частині набрала законної сили 03.12.2007р.

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Таким чином, обмеження, встановлені п.4-1 вказаної постанови, не можуть братись до уваги при визначенні окладу судді.

Поряд з цим, згідно ст.3 Законом України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата- це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт); до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір заробітної плати, відповідно до ст.9 вказаного Закону, визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоровя, набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. При цьому, мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати, в силу ст.10 Закону, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які обєдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати на місяць у спірному періоду встановлювався у:

- 2006 р.- ст. 82 Закону України "Про Державний бюдждет на 2006 рік" з січня 350 грн., з липня 375 грн., з грудня 400 грн.;

- 2007р. - ст.76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007р." з грудня - 460грн.;

- 2008р.- ст.59 Закону України "Про Державний бюджет на 2008рік та внесення змін до деяких закнодавчих актів України" з 1 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525грн., , з 1 жовтня 2008 року- 545 грн., з 1 грудня 2008 року- 605 грн.;

- 2009р. ст.55 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" з січня - 605 грн., з 1 квітня 2009 року- 625грн., з 1 липня 2009 року- 630грн., з 1 жовтня 2009 року- 650грн., з 1 листада 2009 року- 744грн. ;

- 2010р. ст.53 Закону України "Про Державний бюджет на 2010рік" з 1 січня- 869грн., з 1 квітня- 884грн.

З зібраних судом доказів вбачається (довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), що позивачу протягом спірного періоду щомісячне довічне грошове утримання із заробітної плати, яка нараховувалась без урахування розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених Верховною Радою України вказаними Законами у відповідних періодах, а виходячи із заробітної плати, розмір якої встановлено п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судів", що скасована. Зазначене призвело до недонарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

В силу ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Згідно п.1 ч.2 ст. 118 Закону України "Про судоустрій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), забезпечення функціонування судової влади передбачає окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що недоотримання позивачем встановленого законодавством розміру довічного грошового утримання є звуженням змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів, а тому дії відповідача ІІ щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у менших розмірах, ніж встановлено Законом України “Про статус суддів” є протиправними.

Суд вважає, що дії відповідача ІІ щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у менших розмірах, ніж встановлено Законом України “Про статус суддів” не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Крім того, суд зауважує, що з матеріалів справи перевірити обґрунтованість заявленої позивачем суми експертним шляхом, внаслідок невиконання законних вимог експерта з надання йому повної інформації щодо спірних правовідносин як позивачем так і відповідачами ІІ та ІІІ, виявилось неможливим. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А оскільки сума заявлена до стягнення з Державного бюджету України позивачем свого підтвердження не знайшла, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір не щодо розміру а щодо права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі визначеному законодавцем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне для повного захисту порушеного права покласти відповідальність за порушене право позивача на отримання належного розміру утримання, на осіб, внаслідок дій яких відбулось порушення цього права та визнати дії Апеляційного суду Автономної Республіки Крим щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання у меншому розмірі ніж це встановлено законодавцем з січня по грудень 2006 року та УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРКрим стосовно виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці всупереч Закону України “Про статус суддів” протиправними впродовж з січня 2007р. по березень 2010р., визнавши їх дії протиправними; зобовязати УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі та в порядку, передбаченому ч.4 ст. 43 Законом України “Про статус суддів” починаючи з січня 2006р. по березень 2010р., виходячи з розміру заробітної плати працюючого в Апеляційному суді АРК на відповідній посаді судді, на підставі довідки про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді Апеляційного суду АРК за період з січня 2006 року по березень 2010 року.

В решті позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії Апеляційного суду Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний код 05383075; м. Сімферополь, вул. Павленко, 2) та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 125-Б) стосовно виплати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці всупереч Закону України «Про статус суддів» впродовж 2006 - березень 2010р. протиправними;

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 125-Б) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці в розмірі та в порядку, передбаченому ч.4 ст. 43 Законом України «Про статус суддів» починаючи з січня 2006р. по березень 2010р., виходячи з розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді в Апеляційному суді Автономної Республіки Крим судді, на підставі довідки про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим за період з січня 2006р. по березень 2010р. включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Головуючий суддя О.В. Папуша

судді Д.В. Сидоренко

А.М. Кудряшова