Постанова № 16271773, 08.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

08.06.11 Справа № 11/77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Томкевич Н.

За участю представників сторін:

Від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу п/п ОСОБА_1

на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.11

у справі № 11/77

за позовом ПП»Фішт»

до відповідача- п/п ОСОБА_1

простягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.11

у справі № 11/77, частково задоволено позов ПП»Фішт».

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь приватного підприємства “Фішт»суму 209 188,81грн., з яких 129588,99 грн. основний борг, 67851,72грн. інфляційні, 11748,10 грн. 3% річних, а також 2091,89 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 218,18 грн. у відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 16000,0 грн. у відшкодування витрат за надання послуг адвоката.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення 209 188,81грн., суд першої інстанції виходив з того, що не є належним доказом оплати відповідачем частини вартості товару на суму 99938,35 грн. платіжне доручення від 10.01.2008 №07, оскільки банківська виписка обслуговуючого банку позивача “Фінанси і кредит”, надана відповідачем, містить суттєві розбіжності у порівнянні з вказаним платіжним дорученням, що не допускається законом. Зазначене платіжне доручення містить номер 07, у той час коли у банківській виписці 7, номер рахунку платника у Іршавському відділенні “Приватбанку”, зазначений у платіжному дорученні 26004585339001 належить не ФОП ОСОБА_1, а іншому клієнтові банку - товариству з обмеженою відповідальністю “Заль”, (підтверджується двома банківськими виписками позивача від 28.12.2007, які свідчать про перерахування ТОВ “Заль” на поточний рахунок приватного підприємства “Фішт” відповідно 132686,56 грн. та 73000,0 грн.). Крім того, у платіжному дорученні від 10.01.2008 №07 вказана сума ПДВ у розмірі 16636,39 грн., а у банківській виписці - 13333,33 грн. Не збігається у наведених двох документах текст стосовно призначення платежу: у платіжному дорученні міститься запис “Оплата за матеріали згідно накладної №021Ф/07 від 03.12.2011”, а у банківській виписці-“Попередня оплата за матеріали зг. рахунку №018 від 12.11.2007”.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Щодо суті спору, представник апелянта зазначив, що 10.01.2008 платіжним дорученням №07 перерахував позивачеві 99938,35 грн., 26.12.2007 поставив приватному підприємству “Фішт” продукцію за трьома накладними на суму 77411,99 грн. (відзив від 19.10.2010 №19), відповідно до вимог.ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України 19.10.2010 направив позивачу заяву, якою здійснив зарахування зазначених однорідних зустрічних вимог, внаслідок чого його зобовязання за договором від 03.12.2007 №021/07 Фшк припинені повністю, натомість зобовязання приватного підприємства “Фішт” перед відповідачем припинені у частині 52 564,23 грн. Таким чином, заборгованість позивача перед відповідачем у сумі 24857,76 грн. Крім того зазначив, що згідно заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 06.12.2010, п/п ОСОБА_1 перерахував платіжним дорученням від 10.01.2008 №07 99938,35 грн. позивачу за продукцію згідно договору від 03.12.2007 №021/07 Фшк, однак з невідомої причини дана сума зарахована на банківський рахунок позивача в якості оплати за договором від 05.11.2007 №018/07 Фшк. Оскільки, відповідач здійснив розрахунок за договором від 05.11.2007 №018/07 Фшк на суму 150000,0 грн. трьома платіжними дорученнями в т.ч. від 14.11.2007 №271 на суму 80000,0 грн., від 21.11.2007 №302 на суму 20000,0 грн., від 20.12.2007 №340 на суму 50000,0 грн., при тому, що вартість договору складає лише 122370,59 грн., то має місце переплата по цьому договору в сумі 27629,41 грн. Приймаючи до уваги те, що позивач включив 99938,35 грн., що поступили йому у оплату за договором від 05.11.2007 №018/07 Фшк, то сума переплати за зазначеним вище договором склала 127567,76 грн. Отже, розмір грошового зобовязання замовника перед постачальником за договором №021/07 Фшк склав 107763,75 грн., яка внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог погашається за рахунок переплати за договором №018/07 Фшк.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Предметом розгляду по даній справі є вимога ПП»Фішт» про стягнення з відповідача- п/п ОСОБА_1 211 710,83 грн., з яких 129588,99 грн. основний борг за продукцію, поставлену згідно договору від 03.12.2007 №021/07 Фшк та накладної від 03.12.2007 №021Ф/07, 69851,72 грн. інфляційні та 12270,12 грн. 3% річних (з урахування уточнення позовних вимог від 09.02.2011).

Як встановлено судом, між ПП “Фішт” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір від 03.12.2007 №021/07 Фшк, предметом якого передбачено, що Виконавець (позивач) зобовязується виготовити і поставити, а Замовник (відповідач)прийняти і оплатити теплогідроізольовані труби та елементи теплових мереж.

Загальна сума поставки за договором складала 152502,58 грн. в т.ч.20% ПДВ. Розрахунок за поставлену продукцію відповідач повинен був здійснити у такому порядку: 40 відсотків від загальної суми договору авансом на початок виконання замовлення, кінцевий розрахунок за поставлену продукцію згідно накладних поставок на протязі трьох днів після поставки (п.п.4.2 та 4.3 договору).

Судом встановлено, що передача продукції відповідачеві відбулася на підставі накладної від 03.12.2007 №021Ф/07 на суму 152502,58грн. Дана накладна містить посилання на довіреність відповідача від 05.11.2007 серії ЯМТ №791041, підпис уповноваженої особи підприємства, завірений круглою печаткою та підпис замовника продукції, теж завірений його круглою печаткою.

Позивач зазначив, що він поставив відповідачеві теплогідроізольовані труби та елементи теплових мереж на підставі договору від 03.12.2007 №021/07 Фшк на суму 152502,58 грн., а відповідач прийняв продукцію, але не виконав взяті на себе зобовязання встановлені п.4.3 договору і не провів кінцевий розрахунок за неї на протязі трьох днів після отримання продукції, тобто, до 06.12.2007, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 129588,99 грн. Різниця в сумі 22913,59 грн. між ціною договору поставки і сумою боргу, погашена за рахунок платежів відповідача на користь позивача за однотипним договором поставки від 05.11.2007 №018/07 Фшк. Позивач вважає, що відповідач порушив умови договору та приписи статті 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України, якими визначено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 07 від 10.01.2007 року, яким апелянт обґрунтовує свої доводи здійснення оплати в розмірі 99 938, 35 гри. за продукцію одержану за договором № 021/07 Фшк. В даному платіжному дорученні вказане призначення платежу «оплата за матеріали згідно накладної № 021/Ф/07 від 03.12.2007 року».

Як вище вже зазначалося, сам представник позивача підтвердив той факт, що позивач поставив відповідачеві теплогідроізольовані труби та елементи теплових мереж на підставі договору від 03.12.2007 №021/07 Фшк та накладної від 03.12.07 № 021/07Ф на суму 152 502,58 грн..

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, між ПП «Фішт»та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір від 03.12.2007 року № 021/07 Ф шк. ( далі - договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити вартість теплогідроізольованих труб і елементів теплових мереж. Виконавець за цим договором у даному судовому спорі є позивачем, а замовник - відповідачем. Відповідно до п. 3.2. Договору загальна сума поставки складає 152 502, 58 грн., в тому числі ПДВ 20%. Передача продукції вартістю 152 502,58 грн. відповідачеві відбулася на підставі накладної від 03.12.2007 року № 021Ф/07. Позивач та відповідач в судових засіданнях підтвердили факт отримання відповідачем продукції за вказаним договором згідно зазначеної накладної.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач оплатив позивачу отриману продукцію на суму 99 938, 35 грн. згідно паперового платіжного доручення від 10.01.2008 року № 07, в призначенні платежу якого зазначено «оплата за матеріали згідно накладної № 021/Ф/07 від 03.12.2007 року». Оригінал вказаного платіжного доручення міститься в матеріалах справи ( Т.1А.С.20).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції в порушення

положень ст. 43 ГПК України упереджено підійшов до оцінки даного доказу та в порушення ст. 34 ГПК України не прийняв його до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження належного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 021/07 Ф шк., прийшов до невірного висновку щодо відсутності проведення відповідачем оплати за договором 021/07 Ф шк в розмірі 99 938,35 грн. Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

В поданому відповідачем платіжному дорученні вказане призначення платежу, що підтверджує здіснення відповідачем оплати за продукцію, одержану згідно накладної № 021/Ф/07 за договором № 021/07, Ф шк. На даному платіжному дорученні проставлена відмітка банківської установи «Приватбанку»про проведення вказаного платежу банківською установою, заповнені реквізити "Дата одержання банком", "Дата проведення банком" 10.01.2008 року. Платіжне доручення засвідчене підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Виписка про рух коштів банку платника свідчить про одноразове перерахування вказаної суми коштів 10.01.2008 року.

Одержання вказаної суми коштів позивачем підтверджується випискою по особовому рахунку обслуговуючого одержувача (позивача) банку «Фінанси та кредит»( Т.1.А.С.57).

З матеріалів справи вбачаються розбіжності у призначенні платежу та номері рахунку платника, розмірі сум ПДВ, зазначених у паперовому платіжному дорученні від 10.01.2008 року № 07 та виписках про рух коштів банків платника і одержувача. Так, у вказаному платіжному дорученні № 07 в призначенні платежу зазначено «оплата за матеріали згідно накладної № 021/Ф/07 від 03.12.2007 року», а у виписках про рух коштів банків платника та одержувача в призначенні платежу по проведеній оплаті у розмірі 99 938,35 грн. зазначено «попередня оплата за матеріали зг. рахунку № 018 від 12.11.2007»відповідно до платіжного доручення № 7. Проте, розмір суми платежу 99 938,35 грн., найменування платника та одержувача коштів, зазначених у паперовому платіжному дорученні від 10.01.2008 року № 07 та виписках про рух коштів банків платника і одержувача, співпадають, є ідентичними.

Залучене до справи управління Національного банку України у Закарпатській області надало письмове пояснення, в якому зазначено, що відповідно до п.2.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів вимогам Інструкції. Розходження у записах, здійснених у платіжному дорученні платника та банківській виписці банку одержувача, можливе виключно через допущення працівником банку платника при наборі електронного документа, що передається засобами зв'язку до банку одержувача і виключно щодо призначення платежу, суми ПДВ і номеру платіжного доручення.

На запитання чи можливе перерахування коштів банком за платіжним дорученням, у якому вказаний один платник, а номер рахунку, з якого необхідно перерахувати кошти, не належить платнику, банк відповів, що банк платника зобов'язаний повернути платнику без виконання таке платіжне доручення.

Проте, на платіжному дорученні від 10.01.2008 року № 07 проставлена відмітка банку «проведено банком», що підтверджує прийняття до виконання та виконання вказаного платіжного доручення банком платника шляхом здійснення перерахування коштів за вказаним платіжним дорученням від платника ФОП ОСОБА_1 одержувачу ПП «Фішт», а одержання вказаної суми коштів підтверджується випискою про рух коштів банку одержувача (Т.1, А.С. 57).

Відповідно до п. 2.14. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 банк платника на всіх примірниках, прийнятих розрахункових документів обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Враховуючи, що на платіжному дорученні від 10.01.2008 року № 07 наявні всі зазначені вище реквізити, необхідні для належного підтвердження виконання платіжного доручення установою банку, враховуючи, що зміст призначення платежу в поданому платіжному дорученні платником (відповідачем) до банку для виконання свідчить про здійснене відповідачем волевиявлення оплатити суму коштів в розмірі 99 938,35 грн. за продукцію, одержану відповідачем за накладною № 021/Ф/07 від 03.12.2007 року згідно договору № 021/07 Фшк, а також враховуючи, що набір електронного документа, який передається засобами зв'язку до банку одержувача, здійснюється виключно працівником банку платника та і цей процес не залежить від волі платника, що, в свою чергу, виключає покладення відповідальності на платника за розбіжності між реквізитами, зазначеними в платіжному дорученні, та реквізитами в електронному документі, сформованому та переданому працівником банку платника до банку одержувача засобами зв'язку, вказане платіжне доручення в розумінні ст. 34 ГПК України є належним та допустимим доказом підтвердження виконання відповідачем перед позивачем грошового зобов'язання в розмірі 99 938,35 грн. за одержану продукцію згідно договору № 021/07 Фшк.

Твердження позивача про здійснення відповідачем оплати вказаних коштів у розмірі 99 938,35 грн. за договором № 018/07Ф шк, а не за договором № 021/07 Фшк, не знаходять свого підтвердження у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів. Копія електронного платіжного доручення № 7 від 10.01.2008 року, яке сформоване з використанням системи дистанційного обслуговування рахунку «клієнт-банк», подане до матеріалів справи представником банку платника КБ «Приватбанк», в призначенні платежу якого зазначено «попередня оплата за матеріали зг. рах. 018Ф від 12.11.2007 у сумі 66 666,67 грн., ПДВ - 20% 13 333,33 грн.»не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ здійснення оплати відповідачем на користь позивача суми коштів в розмірі 99 938,35 грн. за договором № 018/07Ф шк, а також не може слугувати належним та допустимим доказом спростування здійснення оплати вказаної суми коштів відповідачем за договором № 021/07 Ф шк. з огляду на наступне.

На копії зазначеного електронного платіжного доручення ( Т.3,А.С.27) у верхній частині його тексту біля номера платіжного доручення № 7 зазначений реквізит з латинських літер та цифр «Іг.іЬк180110Б09У7 1», що підтверджує формування вказаного платіжного доручення з використанням дистанційної системи обслуговування рахунку «клієнт-банк». Вказаний спосіб формування платіжного доручення також підтверджений представником банку платника.

Оскільки відповідач заперечував використання ним системи «клієнт-банк»та стверджував, що введення до електронної системи переказу всіх платежів проводилось банківськими працівниками на підставі поданих відповідачем платіжних доручень, клопотав перед судом долучити до справи в якості доказу копію договору від 11 грудня 2002 року № 585340 про розрахунково-касове обслуговування з додатками, укладеного між Приватбанком та відповідачем, та надав для огляду його оригінал. У зв'язку з тим, що під час судового засідання 14.02.2011 року судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, то суд апеляційної інстанції задоволив його та приєднав до матеріалів справи копію даного документу.

З дослідженого судом змісту договору про розрахунково-касове обслуговування (Т.2, А.С.25) вбачається, що за вимогою клієнта банк зобов'язаний надавати клієнтуможливість здійснювати платежі зі своїх рахунків за допомогою програмного продукту «Клієнт-банк»(далі ППКБ), або його інтернет - версії (далі - ІКБ) ( п.2.1.4 даного договору). Додаток № 3 вказаного договору визначає порядок замовлення та активації ППКБ та ІКБ, проте цей додаток не скріплений ні підписами, ні печатками як зі сторони банку, так і зі сторони клієнта (відповідача).

Вказана обставина свідчить про відсутність юридичного факту, як підстави для виникнення правовідносин між банком та відповідачем щодо активації та використання ППКБ та ІКБ.

Окрім того, п.п. 3.1. 3.3 додатку № 3 до даного договору передбачено передачу банком клієнту установчої дискети, ключа та пароля, тільки після чого здійснюється активація системи Клієнт - Банк.

Ухвалою Львівського апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2011 року було зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» надати суду докази(інформацію) про звернення клієнта ФОП ОСОБА_1 із заявою на авторизацію системи «Клієнт -банк»та докази одержання ФОП ОСОБА_1 установчої дискети із паролем та ключем електронного цифрового підпису.

ПАТ КБ «Приватбанк»не надав зазначених доказів (інформації).

У зв'язку з відсутністю правових підстав у КБ «Приватбанк»здійснювати активацію системи дистанційного обслуговування рахунку «Клієнт-банк»та використання від імені ФОП ОСОБА_1 даної системи для здійснення платежів з рахунку останнього, електронне платіжне доручення № 7 від 10.01.2008 року, яке сформоване з використанням системи дистанційного обслуговування рахунку «клієнт-банк», в контексті положень ст. 34 ГПК відхиляється судом як неналежний та недопустимий доказ.

Додатково, виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що станом на момент оплати відповідачем позивачу суми в розмірі 99 938,35 грн. згідно платіжного доручення № 07 10.01.2008 року за договором № 021/07 Ф шк відповідачем на користь позивача вже було здійснено оплату в надмірному розмірі за договором № 018/07Ф шк. Розмір надмірно сплаченої відповідачем позивачу суми за одержану продукцію в межах договору № 018/07 Фшк станом на 10.01.2008 року складав 127 629,41 грн.(підтверджується письмовими поясненнями, порівняльною таблицею розрахунків, наданими позивачем, письмовими виписками про рух коштів одержувача (позивача), платіжними дорученнями № № 271, 302, 340, 352, договором № 018/07Ф шк, накладною № 018Ф/07, ( ТОМ 1, АРК.. СПРАВИ 85-87).

Відповідно до наявних матеріалів у справі судом встановлено, що в часткове погашення заборгованості за договором № 021/07 Ф шк, частина продукції, одержана ФОП ОСОБА_1 від ПП «Фішт»за договором № 021/07 Ф шк згідно накладної №021Ф/07 від 03.12.2007 року, була повернута ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «Фішт» в межах договору № 021Ф/07 Фшк від 03.12.2007 вартістю 44 738, 83 грн. Відповідно до накладних № 117 ( на суму 13 985 грн., 10 коп.) та № 118 (на суму 30 753 грн. 73 коп.) від 26 грудня 2007 року. Оригінали вказаних накладних знаходяться в матеріалахсправи(Т.1 А.С.49-50). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Законом не передбачена вимога щодо обов'язкового скріплення первинних бухгалтерських документів печаткою суб'єкта господарювання. Пунктами 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 також визначені обов'язкові реквізити, яким повинні відповідати документи первинного бухгалтерського обліку, які в частині вимог щодо обов'язкових реквізитів первинної бухгалтерської документації відтворюють положення вказаного вище закону. Накладні № 117, 118 містять всі визначені законом та положенням вищезазначені обов'язкові реквізити, в тому числі щодо ідентифікації осіб, які брали участь під час приймання-передачі продукції, та підстави передачі продукції, а саме: передав продукцію особисто ФОП ОСОБА_1, а одержав продукцію від імені ПП «Фішт»директор Ганчак Е.І. згідно договору № 021/07 Ф шк.

Виходячи з положень вступної частини договору № 021/07 Ф шк, однією з його сторін виступає ПП «Фішт»в особі директора Ганчака Е.І., який діє на підставі Статуту.

Матеріалами справи підтверджено, що Ганчак Е.І. був призначений директором з продажу ПП «Фішт»відповідно до наказу № 21 від 02.11.2007 року.

Отже, під час підписання договору № 021/07 Ф шк., під час передавання продукції на користь ФОП ОСОБА_1 та зворотного одержання продукції від ФОП ОСОБА_1 в межах даного договору Ганчак Е.І. діяв як директор, тобто як посадова особа, а не в якості представника за довіреністю.

Відповідно до п.7.3 статуту директор ПП «Фішт»- ЗАСНОВНИК- ОСОБА_2 ( Т. 1, А.С.148) виконує функції директора, наділений повноваженнями та діє в інтересах підприємства без довіреності, що узгоджується також з положеннями ч.ч.І, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, ст.ст.62, 65 Господарського кодексу України.

У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень у Ганчака Е.І. для одержання на користь ПП «Фішт»матеріальних цінностей з підстави закінчення терміну дії довіреності від 02.11.2007 року не відповідає фактичним обставинам справи.

Окрім того, посилання суду першої інстанції на п.2 Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року № 99 як на юридичну підставу відсутності повноважень у Ганчака Е.І. на зворотнє одержання продукції в межах договору № 021/07 Ф шк є неправомірним, оскільки зазначена правова норма щодо обов'язкового підтвердження повноважень довіреністю розповсюджується виключно на покупців. Відповідно до договору № 021/07 Ф шк ПП «Фішт»виступав в якості виконавця (постачальника), у зв'язку з чим зазначена правова норма не розповсюджувалась на дані правовідносини для підтвердження повноважень директора ПП «Фішт»Ганчака Е.І. під час зворотного одержання ним раніше переданої продукції за даним договором.

Хоча договором № 021/07 Ф шк не передбачено повернення раніше одержаної продукції, проте таке повернення не суперечить вимогам закону щодо умов договору поставки (параграфу 3 глави 54 підрозділу 1 розділу III Цивільного кодексу України) та відповідає положенню ч.З.ст.З ЦК України про свободу договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув позивачу частину раніше одержаної продукції за договором № 021/07 Ф шк, а позивач своїми діями погодив та прийняв повернення продукції. Після повернення продукції на суму 44 738, 83 грн. позивачеві не відбувалось наступної передачі вказаної продукції від позивача до відповідача, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплату за належну позивачу та наявну у позивача продукцію.

Заперечення позивача щодо відсутності факту прийняття продукції від відповідача згідно накладних № 117,118 від 26.12.2007 року не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на що не приймаються судом до уваги. За твердженнями позивача продукція, одержана відповідачем за договором № 021/07 Ф шк., комплектувалася під замовлення відповідача на підставі конкретної проектно-кошторисної документації для вкладення у повних обсягах у реконструкцію теплових мереж від котельні № 3 до будівель №1 та № 2 у смт. Вишково Хустського району Закарпатської області, а тому не могла бути частково повернута позивачу. Проте з таким твердженням суд погодитись не може. Надана позивачем роздруківка елементу проектно-кошторисної документації на реконструкцію об'єкта теплових мереж у Хустському районі (селище Вишково) під назвою «Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису 2-1-1 на тепломережі від котельні № 3 до будівлі № 1 та № 2 не є належним доказом використання одержаної відповідачем продукції згідно з договором № 021/07 Ф шк для реконструкції зазначених теплових мереж з огляду на наступне.

Зі змісту та реквізитів даної роздруківки неможливо встановити найменування та будь-які інші реквізити особи, що його склала, відсутня ідентифікація замовника та підрядника робіт, відсутня інформація про походження матеріалів та їх належність певній особі, відсутня дата його оформлення. Окрім того, локальний кошторис у разі належного його оформлення може бути доказом на підтвердження намірів сторін щодо проведення робіт, проте не є належним доказом на підтвердження проведення будівельно - ремонтних робіт, а отже, не може слугувати належним доказом використання продукції, одержаної відповідачем за договором № 021/07 Ф шк., для реконструкції теплових мереж.

На підтвердження факту виникнення податкових зобов'язань у зв'язку з поверненням товару на суму 44 738,83 грн. за договором 021/07 Фшк відповідачем було надано три податкові накладні № № 89, 90, 91 від 26.12.2007 року, виписані на користь позивача, реєстр податкових накладних відповідача, до якого включені зазначені податкові накладні, доказ нарахування та оплати відповідачем зобов'язань з ПДВ у зв'язку з поверненням частини товару. Отже, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення основного грошового зобов'язання в розмірі 129 588, 99 грн. за договором № 021/07 Ф шк є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки вказане грошове зобов'язання було припинене відповідачем належним його виконанням в частині 99 938, 35 грн. шляхом сплати даної суми коштів на виконання умов договору № 021/07 Ф шк згідно платіжного доручення № 07 від 10.01.2008 року, що відповідає положенню ст. 599 Цивільного кодексу України, а в іншій частині було припинено шляхом повернення відповідачем позивачу продукції, раніше одержаної за даним договором, відповідно до накладних № 117,118, від 26.12.2007 року. У зв'язку з відсутністю основного зобов'язання, відповідно до положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених до стягнення 69 851, 72 грн. - інфляційних нарахувань, 12 270, 12 грн. З % річних, та про незаконність рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення з відповідача 67 851, 72 грн. інфляційних втрат та 11 748, 10 грн. - 3 % річних ( з урахуванням заяви по застосування строку позовної давності).

В апеляційній скарзі, апелянт виклав заперечення на ухвалу від 20.12.2010 року про накладання на відповідача штрафу за невиконання вимог ухвал суду від 09.11.2010 року; 24.11.2010 року; 06.12.2010 року щодо ухилення від проведення звірки взаєморозрахунків по шести договорах. Зокрема, апелянт зазначає, що предметом спору була вимога про стягнення коштів тільки за одним договором, вимога суду щодо зобов'язання сторони провести звірку взаєморозрахунків по шести договорах виходило за межі предмету спору, не проведення звірки

взаєморозрахунків по шести договорах не створювало для суду перешкод у винесенні рішення у справі про стягнення коштів за одним договором, на виконання якого сторонами було надано до справи усі наявні у сторін докази, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з апелянта штраф.

Колегія суддів, вважає доводи апелянта щодо безпідставності стягнення судом штрафу, безпідставними так як господарський суд на виконання ст.. 43 ГПК України, з метою повного, всебічного та об»єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи з метою винесення правомірного рішення, має право зобов»язати будь-яку сторону процесу подати необхідні докази чи пояснення необхідні для прийняття рішення. Оскільки, апелянтом не було виконано вимоги суду, останній керуючись ст. 83 ГПК України, мав право стягнути з винної сторони за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, штрафу.

керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд

Постановив :

Апеляційну скаргу п/п ОСОБА_1, задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.11

у справі № 11/77, скасувати. Прийняти нове рішення. В позові ПП»Фішт», відмовити.

Стягнути з ПП»Фішт»( 88000, м. Ужгород, пр. Свободи,50, ЄДРПОУ 35045815) на користь п/п ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1135,00 грв. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк