Постанова № 16271743, 10.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2011 № 61/32

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів: Яковлева М.Л.

Тарасенко К.В.

при секретарі: Марченко Ю.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 6 від 01.01.2011 року,

від відповідача: не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року

у справі № 61/32 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 149724,39 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу

ВСТАНОВИВ:

26.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 149724,39 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, що становить 48648,05 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 9135,18 грн. пені, 1563,87 грн. - 3% річних, 5307,82 грн. інфляційних втрат та 85069,47 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року у справі № 61/32 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» задоволено частково. З фізичної особи підприємця ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача 48648,05 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 498,47 грн. пені, 1563,87 грн. -3% річних, 5307,81 грн. інфляційних втрат та 85069,47 грн. неустойки та судові витрати пропорційно до заявлених вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 14.01.2011 року у справі № 61/32 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права і висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011року апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2011 року у справі № 61/32 прийнято до провадження у складі колегії суддів Коротун О.М., Кондратова І.Д., Попікова О.В..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011року зупинено апеляційне провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи № 58/106 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про визнання частково недійсними п. 13.1.4,13.2 договору фінансового лізингу № 724 від 03.03.2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011року апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2011 року у справі № 61/32 (після повторного перерозподілу справи автоматизованою системою документообігу) прийнято до провадження у складі колегії суддів Жук Г.А., Тарасенко К.В., Яковлев М.Л. призначено до слухання на 24.05.2011 року.

В судовому засіданні 24. 05. 2011 року розгляд справи відкладався за неявкою сторін до 07.06.2011 року з оголошенням перерви до 10.06.2011 року.

У судовому засіданні 10.06.2011 року представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 в судове засідання 10.06.2011 року в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги після перерви..

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

03.03.2008 між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу № 724, згідно умов (п. 2.1) якого, позивач (лізингодавець за договором) передав відповідачу (лізингоодержувач за договором), а лізингоодержувач отримав від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб МАЗ 551605, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний №НОМЕР_2. (а.с.40,т.1)

Зазначений транспортний засіб було передано за лізинговим договором відповідачу на підставі замовлення № 724/001 від 03.03.2008 року по акту приймання-передачі № 724/001 від 08.04.2008року (а.с.61, т.1), що відповідає умовам договору фінансового лізингу № 724.

Договором сторони передбачили порядок, строки та розмір лізингових платежів. Так, у відповідності до п. 5.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу» (додаток № 3 до договору) (а.с. 62,т.1) із змінами та доповненнями до нього від 07.04.2008 року (а.с. 65,т.1).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання які мають ознаки договору лізингу, згідно якого, в силу ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, одна сторона (лізингодавець) передає, або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним у продавця відповідно до умов договору (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату. Даний договір може містити у собі елементи інших договорів, як то договору поставки, купівлі- продажу, найму, тощо.

Відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, вважає за необхідність звернути увагу також і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобовязання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).

Отже, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивач належним чином виконав зобовязання за договором, передав транспортний засіб в користування ФОП ОСОБА_2., що підтверджено належними доказами у справі.

Відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань (п. 7.16 договору) лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплачувались. Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті лізингових платежів становить 48 648 грн. 05 коп.( як заборгованість за користування транспортним засобом, який є предметом договору фінансового лізингу № 724 від 03.03.2008року)

В обґрунтування позовних вимог позивачем представлено рахунки-фактури: № С-00018571 від 02.04.2009 року на суму 11 466 грн. 89 коп., № С-000226600 від 05.05.2009оку на суму 6 263 грн. 92 коп., № С-00022661 від 05.05.2009року на суму 11 466 грн. 89 коп., № С-00027944 від 01.06.2009 року на суму 6 263 грн. 92 коп., № С-00027945 від 01.06.2009 року на суму 11 251 грн. 07 коп., С-00038366 від 08.07.2009 року на суму 2 222 грн. 68 коп., № С-00038367 від 08.07.2009 року на суму 3 817 грн. 60 коп., які оплачено відповідачем не повністю.

На час розгляду справи в місцевому господарському суді на час апеляційного провадження відповідач не надав належних чи допустимих доказів оплати зазначених рахунків.

Місцевим господарським судом надано правильну правову характеристику правовідносин сторін. Враховуючи, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу має ознаки договору найму, судом правомірно застосовано норми ст.ст. 759,762 ЦК України у відповідності до яких наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а

за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, внесення відповідачем лізингових платежів за рахунками № С-00018571, № С-000226600, № С-00022661, № С-00027944, № С-00027945, № С-00038366, № С-00038367 у строки встановлені графіком, згідно плану лізингу № 724/001 із змінами, колегія визнає обґрунтованим та правомірним висновок місцевого господарського про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті лізингових платежів в сумі 48 648 грн. 05 коп. за договорому № 724 від 03.03.2008 за планом лізингу № 724/001.

Пунктом 8.4. договору № 724 встановлено, що лізингодавець може припинити дію договору і зажадати негайного повернення майна, якщо лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

В матеріалах справи представлено акті про вилучення транспортного засобу від 11.08.2009 року, якій укладений на у відповідності до умов п.п. 8.4., 13.4 Договору фінансового лізингу № 724 від 03.08.2008року. Актом від 11.08.2009року засвідчено, що 11.08.2009 року МАЗ 551605, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний №НОМЕР_2 вилучено у ФОП ОСОБА_2., акт підписано представниками обох сторін за договором без заперечень.

Відтак, договір фінансового лізингу № 724 від 03.08.2008 року припинено з 11.08.2009року відповідно до п.п. 8.4, 13.4 договору за ініціативою лізингодавця. При цьому колегія погоджується з висновком суду, що припинення договору не звільняє відповідача від обовязку виконання зобовязання за договором, які виникли до його припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Договором сторони передбачили ( п. 16.1 договору), що у разі порушення лізингоотримувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

З огляду на приписи ст.ст. 549 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання розмір якої визначається договором, але не може перевищувати розміру встановленому спеціальним законом.

Враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Відтак, колегія суддів визнає правомірним застосування місцевим господарським судом положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та вважає правомірним стягнення з відповідача пені у розмірі передбаченому статтею 1 цього Закону з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевим господарським судом правильно застосовано ч. 6 ст. 232 ГК України ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано та підлягає стягненню з врахуванням позовної давності в один рік , зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом правомірно стягнуто з відповідача 498 грн. 47 коп. пені, розмір якої обмежено строком позовної давності (один рік) на предявлення вимог про стягнення пені (з 26.07.2009) до дострокового припинення договору № 724 (до 11.08.2009), з урахуванням строку настання виконання зобовязання по оплаті та кількості днів прострочення, облікової ставки НБУ за цей період (11%).

Наведене спростовує твердження апелянта, що судом не прийнято до уваги строк позовної давності та момент підписання між сторонами акту вилучення транспортного засобу.

Умовами п. 13.2. договору фінансового лізингу № 724 сторони передбачили відповідальність лізінгоодержувача у випадку дострокового припинення дії договору, з вини лізингоодержувача у сплати неустойки в розмірі 5 (пяти) середньомісячних лізингових платежів.

Договір фінансового лізингу № 724 від 03.03.2008року дострокового припинений з 11.08.2009року у звязку з систематичною несплатою відповідачем лізингових платежів, припинено у перші два роки дії плану лізингу, неустойка у сумі 5 (пяти) середньомісячних лізингових платежів, згідно п. 13.2 договору становить 85 069 грн. 47 коп., розрахована позивачем правомірно та обґрунтовано, тому підлягає до задоволення в заявленій сумі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,в порядку ст. 625 ЦК України.

Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Інфляційні збитки та проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, не розраховані на отримання прибутку кредитором, оскільки останній міг отримати значно більший прибуток в разі використання коштів у виробничо-інвестиційних цілях, а тому проценти за ст. 625 ЦК України є визначений законом мінімум від знецінення боргу.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення вказаних вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі відповідно 5 307 грн. 81 коп.- інфляційних втрат та 1 563 грн. 87 коп.-3% річних.

Апелянт стверджує, що судом не повно досліджено обставини справи, неправомірно не прийнято до уваги зустрічний позов про визнання недійсними частково п.п. 13.1.4. та 13.2 договору фінансового лізингу № 724.

Апеляційна інстанція зупинила провадження у справі до вирішення господарським судом м. Києва самостійного позову за вищезазначеними позовними вимогами ФОП ОСОБА_2 до вирішення повязаної з даною справою справи № 58/106.

Рішенням господарського суду м. Києва № 58/106 від 08.04.2011 року ФОП ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позову. Постановою апеляційної інстанції рішення господарського суду м. Києва № 58/106 від 08.06.2011 року залишено без змін.

За даних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року у справі № 61/32 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року у справі № 61/32 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року у справі № 61/32 залишити без змін..

3.Справу № 61/32 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддяЖук Г.А.

СуддіЯковлев М.Л.

Тарасенко К.В.