Рішення № 16271282, 08.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2011 р.Справа № 10/17-1522-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі ЛТД»

про стягнення 119460 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 01.04.2011р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Глобал Оушен Лінк» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Олмі ЛТД»вартості втраченого контейнерного обладнання в сумі 119460 грн. згідно договору перевезення вантажу № 012/09 від 31.07.2009р.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, повернуті до суду органами звязку з повідомленням «за закінченням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не значиться», а тому господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, із врахуванням при цьому положень, що містяться в п.11 Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007р. №01-08/123, згідно з яким, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

31.07.2009р. між ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (замовник, позивач) і ТОВ «Олмі ЛТД» (перевізник, відповідач) укладений договір перевезення вантажу № 012/09, згідно з яким відповідач приймає на себе зобовязання перевезти автомобільним транспортом, ввірений йому позивачем вантаж згідно з товаротранспортними документами (транспортною накладною) від пункту відправлення, вказаного у заявці, а також видати вантаж уповноваженій на це особі (далі «Вантажоодержувач»). Перевезення вантажу здійснюється в великотоннажних контейнерах.

Згідно з розділом 2 договору в якому встановлені умови щодо зобовязань відповідача, останній, серед іншого, зобовязаний: виконати, на підставі заявки, свої зобовязання по перевезенню автомобільним транспортом та прийомоздавальні операції з вантажами у великотоннажних контейнерах (п.2.1); забезпечити оформлення необхідних для перевезення вантажів товаротранспортних документів (CMR або ТТН), надати позивачу документи вантажоодержувача/вантажовідправника про приймання або видачу вантажу, а також відмітку пункту приймання повернутих контейнерів (п.2.5.).

Згідно з розділом 3 договору в якому встановлені умови щодо зобовязань позивача, останній, серед іншого зобовязаний: доручити, на підставі заявки, відповідачу перевезення автомобільним транспортом і здійснення прийомоздавальні операцій з вантажем в великотоннажних контейнерах (п.3.1.); здійснити повний розрахунок за виконану роботу при наданні актів про технічний стан пошкоджених контейнерів або документів, що підтверджують здавання контейнера (п.3.10).

Згідно з розділом 4 договору, в якому встановлені умови щодо порядку розрахунків, позивач здійснює оплату послуг відповідача шляхом безготівкового переказу українських гривень згідно одержаних рахунків, оригіналів товаротранспортних та інших, передбачених нарядом документів з відмітками митниці, вантажоодержувача/вантажовідправника та пункту приймання повернутих контейнерів (п.4.1.); оплата послуг відповідача здійснюється протягом 3 банківських днів з дати одержання рахунку позивачем (п.4.2.).

Відповідно до умов п.5.16 договору, відповідач несе повну майнову відповідальність за втрату контейнера у розмірі його остаточної вартості. Контейнер вважається втраченим, якщо не повернутий до вказаного у наряді місця протягом 30 (тридцяти) діб з моменту його видачі виконавцю, або якщо його місцезнаходження невідомо.

Відповідно до умов п.7.1., п.7.2., п.7.3. договору, даний договір вважається укладеним та вступає у дію з моменту його підписання сторонами, і його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2010р, з автоматичним продовженням на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про його розірвання.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач надав позивачу автотранспортні послуги на загальну суму 966817,14 грн. та виставив відповідачу рахунок на оплату цих послуг №04/02-2 від 04.02.2011р., разом із реєстрами великовантажних контейнерів №2 до рахунку №04/02-2 від 04.02.2011р., в яких в т.ч. зазначено контейнер PONU1715236. Також відповідач надав позивачу автотранспортні послуги на загальну суму 127723, 44 грн. та виставив відповідачу рахунок на оплату цих послуг №10/02-1 від 10.02.2011р., разом із реєстром великовантажних контейнерів №6 до рахунку №10/02-1 від 10.02.2011р., в якому в т.ч. зазначено контейнери ЕСМU9587196 та САХU9608839.

Під час підписання між сторонами актів виконаних робіт від 21.02.2011р. та від 25.02.2011р. позивачем виявлено відсутність 3-х контейнерів, зокрема PONU1715236, ЕСМU9587196 та САХU9608839 і тому позивач надіслав відповідачу лист № 0424 від 01.03.2011р., в якому повідомив позивача, що у звітах відповідача про послуги у січні-лютому 2011р. відсутні відомості про повернення трьох контейнерів, а саме: PONU1715236, який перевозився згідно з товаротранспортною накладною 28.01.2011р., ЕСМU9587196, який перевозився згідно з товаротранспортною накладною 02.02.2011р., САХU9608839, який перевозився згідно з товаротранспортною накладною 22.02.2011р., у звязку з чим повний розрахунок за надані відповідачем послуги буде здійснено лише після надання документів згідно п.3.10 договору.

У листі від 04.03.2011р. № 038 відповідач повідомив відповідача про відсутність можливості повернення до пункту приймання зазначених позивачем контейнерів, а також гарантував позивачу повне відшкодування заставної вартості контейнерів в сумі 15000 доларів США, з наступного розрахунку: заставна вартість 1-го контейнера - 5000 доларів США у гривневому еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ, 3 шт. х 5000 доларів США= 15000 доларів США.

09.03.2011р. за вих. № 0434 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу за втрачене контейнерне обладнання в розмірі 15000 дол. США, яка одержана відповідачем тією ж датою, про що свідчить відповідна відмітка останнього на претензії.

Оскільки відповіді на претензію відповідач не надав та заставну вартість відсутніх контейнерів позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості втраченого контейнерного обладнання у розмірі 15000 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 12.04.2011р. становить 119460 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення, а відповідно до вимог ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У ч.1 с.909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір перевезення, згідно з яким, відповідач зобовязався здійснити перевезення автомобільним транспортом у великотоннажних контейнерах, за втрату яких відповідач несе повну майнову відповідальність в розмірі їх остаточної вартості.

При цьому у договорі встановлено, що контейнер вважається втраченим, якщо він не повернутий у визначене в наряді місце на протязі 30 (тридцяти) суток з моменту його видачі відповідачу, або якщо його місцезнаходження невідомо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що 3 контейнери, в яких відповідачем здійснювалося перевезення вантажу на виконання умов укладеного між сторонами договору перевезення, а саме PONU1715236, ЕСМU9587196 та САХU9608839 відповідачем не повернуті. При цьому жодних заперечень з цього приводу відповідачем до суду не надано, а навпаки, у листі від 04.03.2011р. №038, який підписаний відповідачем та засвідчений печаткою останнього, відповідач визнав факт відсутності трьох контейнерів та гарантував позивачу повне відшкодування заставної вартості контейнерів в сумі 15000 доларів США, з наступного розрахунку: заставна вартість 1-го контейнера - 5000 доларів США у гривневому еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ, 3 шт. х 5000 доларів США= 15000 доларів США.

Розрахунок вартості втраченого контейнерного обладнання, який здійснений позивачем, та згідно з яким вартість втраченого контейнерного обладнання становить 119460 грн., свідчить, що вказаний розрахунок здійснений позивачем виходячи із суми 15000 дол. США, яку відповідач гарантував оплатити позивачу, із врахуванням курсу гривні до долару США, що встановлений НБУ станом на 12.04.2011р.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення в повному обсязі.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі ЛТД» (68001, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд.3, код ЄДРПОУ 35749503, п/р 26005060170779 у ЮГРУ «Приватбанк»м. Одеса, МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Оушен Лінк»(65005, м. Одеса, вул. Середня,83-А, код ЄДРПОУ 36554180, п/р 26007010982401 у АТ «Альфа-Банк»м. Київ, МФО 300346) вартість втраченого контейнерного обладнання в сумі 119460 (сто девятнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1195 (одна тисяча сто девяносто пять) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 09 червня 2011 року.