Ухвала суду № 1626167, 03.03.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 845\08 Головуючий 1 інстанції: Коршенко Ю.О.

Категорія :41 Доповідач: Подобайло З.Г.

Ухвала

Іменем України

03 березня 2008 року м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді - Подобайло З.Г.

Суддів - Водолажська Н.С., Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Спесивцевої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ на постанову господарського суду Полтавської області від26 червня 2007 року по справі№17/15

за позовомВАТ «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату»

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю прокурора Полтавської області

встановила :

Позивач, ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» звернувся до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом про визнання нечинними (недійсними) повністю податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000532305\0\89 без дати та № 0000532305\1\18 від 01.02.07р., за якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період : квітень, травень, червень, липень місяць 2006 р. на суму 16630739,0 грн.та визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в 1363496,50 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від20 вересня 2007 року по справі№17/15 за позовом ВАТ «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату» до Кременчуцької ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, позов задоволено.

Кременчуцька ОДПІ , не погоджуючись з вищенаведеною постановою подало апеляційну скаргу. Скаржник вважає , що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не повно досліджені докази, посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 26.06.2007р. по справі №17/15 та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ВАТ «Полтавський ГЗК» відмовити повністю.

ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та просить суд апеляційної інстанції прийняти ухвалу, якою залишити апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 26.06.2007р. по справі №17\15-07- без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін присутніх у судовому засіданні, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у листопаді 2006 року було проведено невиїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за період: квітень, травень, червень, липень місяць 2006 р., за наслідками якої складено Акт перевірки № 648\23-312\00191282 від 27.11.2006р. про результати невиїзної позапланової перевірки.

За вказаним актом відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 7.2.1., пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. пп. 7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суми бюджетного відшкодування в розмірі 16630739,0 грн. , в тому числі: у квітні 2006 р. на суму - 2726993,0 грн.; у травні 2006 р. на суму - 4981179,0 грн.; у червні 2006 р. на суму - 4852894,0 грн.; у липні 2006 р. на суму - 4069673,0 грн.

За матеріалами акту перевірки № 648\23-312\00191282 від 27.11.2007р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000532305\0\89 без дати, за яким позивачу визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 16630739,0 грн.

14.12.2006р. ВАТ «Полтавським ГЗК» в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. було подано первину скаргу, яка за Рішенням Кременчуцької ОДПІ № 3118\10\25-009 від 31.01.07р. про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення від № 0000532305\0\89 без дати залишила без змін, а скаргу ВАТ «Полтавський ГЗК» без задоволення та Кременчуцькою ОДПІ було прийнято і направлено підприємству податкове повідомлення - рішення № 0000532305\1\18 від 01.02.07р про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 16630739,0 грн.

ВАТ «Полтавський ГЗК» зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 28.06.1997р. N 23517488, індивідуальний податковий N 001912816023, здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та щомісячну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні Закон України «Про Державну податкову службу», ні Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» , ані Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" , затверджений наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327, не передбачає такий вид перевірок як невиїзна позапланова документальна перевірка, а прийняте податкове повідомлення - рішення від № 0000532305\0\89 складено Кременчуцькою ОДНІ з порушенням п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 , оскільки рішення не має дати його прийняття.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16630739,0 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено у звязку з дослідженням наступних господарських операцій позивача:

- Відповідно до рішення наглядової ради Ради ВАТ «Полтавський ГЗК» від 06.10.2005 року 8 листопада 2005 року уклав контракт № 113 з Фест-Альпіне Индустрианлагенбау Гмб&Ко і Мидрекс Технолоджиз Инк. про надання інженерінгових послуг зі створенню металургійного заводу у відповідності до додатків 1а і 1б.

Загальна контрактна ціна за надані у відповідності до умов контракту послуги складає 5000 000,0 доларів США - за послуги по додатку 1а і 8000000 ЕВРО - за послуги по додатку 1б (пункт 2.1 вищевказаного контракту).

Позивачем сплачено Мидрекс Технолоджиз Инк. за наданні послуги по додатку 1а до контракту платіжними дорученнями № 628 від 16.02.06р. 1000000,0 доларів США; № 350 від 01.03.06р. - 1000000,0 доларів США; № 469 від 24.03.06р. - 500000 доларів США; № 743 від 27.04.06р. - 1000000,0 доларів США;№ 989 від 31.05.06р. - 1000000,0 доларів США

Контрагент позивача Мидрекс Технолоджиз Инк. надав послуги, передбачені додатком 1а контракту № 113, а позивач прийняв послуги та сторони склали акти приймання наданих послуг від 05.05.2006р.; 22.05.2006р.; 20.06.2006р.; 24.07.2006р.; 23.08.2006р.

В зв'язку з тим, що контрагент Мидрекс Технолоджиз Инк. є нерезидентом то на підставі абзацу 4 пункту 2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення », яким передбачено, що у разі надання на митній території України послуги нерезидентом податкова накладна виписується таким платником податку зареєстрованим на території України постійним представництвом цього нерезидента, а за відсутності такого - резидентом, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого -покупцем (отримувачем) - податковим агентом такого нерезидента.

ВАТ «Полтавський ГЗК» здійснив нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 20% від суми попередньої оплати і виписав податкові накладні № 997 від 28.02.2006р. на суму ПДВ -1010000,0 грн.; № 1142 від 27.03.2006р. на суму ПДВ -1010000,0 грн.; № 1227 від 31.03.2006р. на суму ПДВ - 505000,0 грн.; № 800 від 30.04.2006р. на суму ПДВ -1515000, 0грн.; № 1212 від 31.05.2006р. на суму ПДВ - 1010000, 0грн.; Всього : 5050000,0 грн.

Позивачем за наданні послуги по додатку 1б до контракту сплачено Фест-Альпіне Индустрианлагенбау Гмб&Ко платіжними дорученнями № 219 від 07.02.06р. - 1000000,0 ЕВРО; № 351 від 01.03.06р. - 1000000,0 ЕВРО;№ 469 від 24.03.06р. 1800000,0 ЕВРО; № 744 від 27.04.06р. 2200000,0 ЕВРО;№ 988 від 31.05.06р. 2000000,0 ЕВРО.

Фест-Альпіне Индустрианлагенбау Гмб&Ко надав послуги, передбачені додатком 1б контракту № 113, позивач прийняв і сторони склали акти приймання наданих послуг від 05.05.2006р.; 22.05.2006р.; 20.06.2006р.; 24.07.2006р.; 23.08.2006р.

В зв'язку з тим, що контрагент Фест-Альпіне Индустрианлагенбау Гмб&Ко є нерезидентом то на підставі положень абзацу 4 пункту 2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення » позивачем самостійно здійснено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 20% від суми попередньої оплати і виписані податкові накладні: № 998 від 28.02.2006р. на суму ПДВ 1210081,0 грн.; № 1141 від 27.03.2006р. на суму ПДВ 1199375,0 грн.; № 1227 від 31.03.2006р. на суму ПДВ 2191599,0 грн.; № 800 від 30.04.2006р. на суму ПДВ 2760835,0грн.; № 1212 від 31.05.2006р. на суму ПДВ 2593478,0 грн.; Всього: 9955368,0 грн.

Вказані первинні документи не оспорюються відповідачем - Кременчуцькою ОДПІ і свідчать про фактичне виконання вищевказаного зовнішньоекономічного контракту № 113.

Підставою для віднесення ВАТ «Полтавський ГЗК» до складу податкового кредиту за період березень, квітень, травень, червень 2006 року сум ПДВ, є вищевказані податкові накладні, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Актом перевірки підтверджується наявність вказаних податкових накладних у позивача на момент перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача, викладені в акті № 648\23-312\00191282 про те, що ВАТ «Полтавський ГЗК» фактично не проводить будівництво металургійного заводу у зв'язку з цим не використовує в господарській діяльності отримані за контрактом № 113 послуги, що є підставою для зняття сум ПДВ з податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є невірними.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки не виявлено порушень порядку податкового обліку сплачених сум ПДВ по вищевказаних господарських операціях.

Витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 15005368,0 грн. підтверджені податковими накладними, виписаними ВАТ «Полтавський ГЗК» на підставі положень Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з тим, що контрагенти Фест-Альпіне Индустрианлагенбау Гмб&Ко і Мидрекс Технолоджиз Инк. є нерезидентами, а значить правомірним є і те, що податковий кредит позивача на вказану суму підтверджений належним чином.

Доводи апелянта в обґрунтування твердження про порушення позивачем пп. 7.4.1 , 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо невикористання послуг в господарській діяльності за відсутності виділеної земельної ділянки для будівництва заводу та продаж в подальшому отриманих інженерінгових послуг зі створенню металургійного заводу є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги, не спростовують висновку суду першої інстанції про правомірність їх віднесення до складу податкового кредиту , оскільки в розумінні пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду та таке право не може обмежуватися будь-якими додатковими умовами.

- В акті перевірки зазначено, що на порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту позивачем віднесено податок на додану вартість в сумі 1625371,82 грн. по податкових накладних (згідно додатку №1 до аАкту перевірки), виписаних ПП ТПФ «Промресурс», ПО «Техносервіс», які складені з порушенням - не підписані власноручно уповноваженою особою, а оформлені факсимільним підписом

В перевіряємому період позивач здійснював господарські операції з закупівлі продукції для власних господарський потреб на внутрішньому ринку України.

Здійснення господарських операцій між ВАТ «Полтавський ГЗК» та підприємствами -постачальниками ПП «ТПФ „Промресурс» і ВО «Техносервіс» було оформлено господарськими договорами № 1973\4649 від 31.08.05р.та Договір № 189\4649 від 31.01.2006р.

За результатами виконання договірних зобов'язань позивач отримав від вищевказаних підприємств-постачальників продукцію, оплатив її вартість та сплатив ПДВ в ціні на продукцію, що підтверджується видатковими накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями. Вказані документи свідчать про фактичне виконання вищевказаних господарських договорів і не оспорюються відповідачем.

Підставою для віднесення ВАТ «Полтавський ГЗК» до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні продукції вищевказаним підприємствам - постачальникам є податкові накладні, видані на користь позивача. Вказані податкові накладні складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Надані позивачем суду оригінали податкових накладних, виданих ПП «ТПФ «Промресурс» і ВО «Техносервіс» в підтвердження придбання матеріальних цінностей і відповідають приписам положень пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Контрагенти позивача , вказані підприємства є платниками ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтв платників ПДВ, що залучені до справи та ці обставини відповідач не спростовує.

Дотримуючись положень пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за якими податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту та пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, маючи від контрагентів належно оформлені податкові накладні, позивач правомірно, у відповідні звітні періоди, відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними.

За письмовими повідомленнями ВО «Техносервіс» м. Донецьк № 1435\60 від 25.12.2006р. та ПП ТПФ «Промресурс» м.Кременчук №125,№126 від 26.12.2006р. податкові накладні, видані цими підприємствами - постачальниками позивачу у 2005-2006 роках включені до складу податкових зобов'язань цих контрагентів у відповідних звітних періодах, що не спростовується відповідачем.

Що стосується твердження відповідача відносно вчинення підпису на податкових накладних з використанням факсиміле, так всі податкові накладні відповідно до Додатку №1 до акту перевірки виписані ВО «Техносервіс» та ПП ТПФ «Промресурс» підписані шляхом факсимільного відтворення підпису.

За визначенням терміну «факсиміле» - це точне відтворення будь-якого графічного оригіналу, в т.ч. підпису, фотографічним способом, печаткою іншою репродукцією; кліше, печатка, за допомогою яких можна багаторазово відтворювати власноручний підпис особи. Використовується, як правило, службовою особою, що за посадовими обов'язками повинна підписувати велику кількість документів листів та інших ділових паперів. Прирівнюється до власноручного (оригінального) підпису і має однакову з ним юридичну силу.

Крім того, до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за N 168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки, на момент перевірки позивача всі включені ним до податкового кредиту суми підтверджені податковими накладними, однак вищезазначені накладні були підписані з боку продавця факсимільним підписом.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту перевірки, на момент видачі податкових накладних вказані підприємства - постачальники зареєстровані органами ДПА України як платники податку на додану вартість, мають індивідуальні податкові номера, а значить мали право складати і видавати податкові накладні.

Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

За таких обставин, у відповідача не було законних підстав робити висновки щодо завищення податкового кредиту платником - позивачем при подачі податкової звітності за вказаний період, а відповідно зменшувати суму бюджетного відшкодування ПДВ за оспорюваними повідомленнями -рішеннями в 1 625 371 грн. 82 коп., враховуючи, що вказана сума ПДВ була сплачена ВАТ „Полтавський ГЗК" в ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від підприємств постачальників. Підтвердженням останньому є залучені до справи оригінали платіжних документів.

Визначення ж КОДЛІ до сплати позивачем штрафної (фінансової) санкції при прийнятті податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору в розмірі 1 363 496 грн. 50 коп. є поза межами приписів ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р., так як в податковому повідомленні-рішенні відсутнє посилання на конкретний пункт норми права, що визначає штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що зазначені податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000532305\0\89 без дати та № 0000532305\1\18 від 01.02.07р., що є предметом спору, прийняті відповідачем без достатніх підстав та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо правомірності та задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від26 червня 2007 року по справі№17/15 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала в повному обсязі виготовлена та підписана 11 березня 2008 року.

Головуючий суддя Подобайло З.Г.

Судді Водолажська Н.С.

Григоров А.М.