Рішення № 16237152, 25.02.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-315/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воробйова С.О.

при секретарі Подлєсної О.А.

за учатю позивачаОСОБА_1

представника відповідачаКозинець Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з відповідачем він перебував у трудових відносинах з 04.12.2007 року до 15.08.2008 року, працюючи електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті та звільнившись на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України, через невідповідність виконуваній роботі за станом здоровя.

06.05.2008 року під час виконання трудових обовязків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травми: ГЧМТ, струс головного мозку, забій, всадна голови, обличчя, нижніх кінцівок справа, забій, всадна правого грона і вязку з травмами перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ, а потім неодноразово в різних медичних закладах.

15.08.2008 року у звязку з нещасним випадком він був оглянутий МСЕК, де йому було встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати працездатності строком до 15.08.2009 року, при цьому була визначена потреба у додаткових видах допомоги, а саме: медикаментозне та санаторно-курортне лікування, а також визначено, що він може працювати без важкої фізичної праці, роботі на висоті, з механізмами що рухаються, у підземних умовах.

15.09.2009 року йому повторно МСЕКом було підтверджена 3 група інвалідності та 60% втрати працездатності до 15.09.2011 року.

У звязку із ушкодженням здоровя, яке він зазнав внаслідку нещасного випадку 06.05.2008 року, у нього періодично погіршується самопочуття та він неодноразово звертався за наданням медичної допомоги у різні лікувальні установи, був звільнений з роботи через невідповідність професії і все це поставило його в незручне становище, так як він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Його заробітна плата була основним засобом для існування родини, у звязку з чим відносини в його родині погіршилися, оскільки він позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обовязки по дому, порушено його нормальні життєві звязки і йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду, яка була йому завдана в результаті нещасного випадку на виробництві, він оцінює в 90000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, на розсуд суду, відповідно до вимог діючого законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем по справі у трудових відносинах з 04.12.2007 року до 15.08.2008 року (а.с. 6-16), працюючи електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті та звільнившись на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України, через невідповідність виконуваній роботі за станом здоровя.

Під час виконання трудових обовязків 06.05.2008 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травми: ГЧМТ, струс головного мозку, забій, садна голови, обличчя, нижніх кінцівок справа, забій, садна правого грона та з травмами перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровської ЦМЛ, а потім неодноразово в різних медичних закладах (а.с. 32-39).

Оскільки нещасний випадок був пов'язаний з виробництвом, то йому було видано акт №7 від 25.06.2008 року форми Н-1 (а.с. 17-20) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та акт спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 (а.с. 21-25).

У звязку з нещасним випадком він був 15.08.2008 року оглянутий МСЕК, де йому встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати працездатності строком до 15.08.2009 року (а.с. 29-30).

15.09.2009 року позивач повторно був оглянутий МСЕК і йому підтверджено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності строком до 15.09.2011 року (а.с. 27-28). Згідно висновку про умови та характер праці позивачу протипоказана важка фізична праця, робота у підземних умовах, на висоті, з механізмами що рухаються, у підземних умовах. Також позивач потребує додаткових видів допомоги, а саме медикаментозне та санаторне-курортне лікування.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обовязків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в звязку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності, визнаний інвалідом 3 групи. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце не тільки порушення позивачем вимог «Інструкції про охорону праці», безпечному виконанню і поведінки в шахті електрослюсаря, а також при цьому мала місце протиправність дій відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», повязаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного випадку (а.с. 21-25).

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»повязують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих звязків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, розясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоровя позивача, те, що професійна працездатність в звязку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 60%, позивач визнаний інвалідом 3 групи, а тому, відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості на користь позивача стягує відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», р\р26004301620799 в АК ПИБ м. Красноармійська МФО 334497, код ОКПО 32281519 ІНН 322815105166 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошову компенсацію у розмірі 25000 (двадцять пять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», р\р26004301620799 в АК ПИБ м. Красноармійська МФО 334497, код ОКПО 32281519 ІНН 322815105166 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: