Ухвала суду № 16206946, 30.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р. Справа № 4448/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.

суддів Улицького В.З.,

Ліщинського А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «КГМ-Рейн» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 80407 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

16.02.2007 року приватне підприємство «КГМ-Рейн» (далі ПП «КГМ-Рейн») звер-нулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі ДПІ у м.Ужгороді) та до головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області (далі ГУ ДКУ в Закарпатській області) про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 80407грн. з податку на додану вартість. В ході судового розгляду справи представни-ком позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у звязку із частковим вирішенням спору у добровільному порядку в сумі 69610 грн. З огляду на це позивач просить суд прийняти рішення про відшкодування з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 10 797грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року адміністративний позов в уточненому розмірі задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «КГМ-Рейн» бюджетну заборгованість у залишку суми 10 796,70 грн. бюджетного відшкодування ПДВ.

Не погодившись з прийнятою постановою, ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області оскаржила її в апеляційному порядку, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, покликаючись на невідповід-ність висновків суду обставинам справи і те, що постанова прийнята з порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що відповідно до п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку. Отже, необхідною підставою для отримання бюджетного відшкодування грошовими коштами є сплата податку у гривнях, які реально надійшли до державного бюджету України. Однак судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано аргумент інспекції про те, що не надійшли відомості про сплату контрагентами позивача податку до бюджету, що зафіксовано в акті перевірки від 19.05.2006р. №22/23-0/19105262, який міститься в матеріалах справи. Тому неможливо підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ за лютий 2006 року в сумі 10 797 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «КГМ-Рейн» 20.03.2006 р. подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період: лютий 2006 р., а також розрахунок суми бюджетного відшкодування за цей період та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за вказаний період в сумі 13021 грн. ПДВ, як такої, що підлягала до бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період: лютий 2006 р.

Наявність у ПП «КГМ-Рейн» відємного значення з ПДВ на вищевказану суму була підтверджена ДПІ у м. Ужгороді за результатами проведеної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ позивача за вищезазначений звітний (податковий) період. При цьому ДПІ у м.Ужгороді зазначила в акті перевірки, що за результатами проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача із даної суми було підтверджено суму 2224 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006 р., яка і була відшкодована на користь позивача. Інша сума 10 796,70 грн., як зазначено в п. 2 акту перевірки, за результатами зустрічних перевірок не є підтвердженою сумою бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006 р. Ці суми не проведені по контрагентах позивача з підстав неотримання результатів зустрічних перевірок.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що такий висновок податкового органу щодо невідшкодування на користь позивача суми 10797 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ з підстав відсутності результатів зустрічних перевірок по контрагентах позивача є помилковим, оскільки законодавець не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування з ПДВ із Державного бюджету від того, чи сплатив контрагент платника податку до бюджету суму ПДВ, із виписаних податкових накладних та оплачених йому покупцем сум за такими податковими накладними (в тому числі суму ПДВ), чи ні. Оскільки вищевказана сума 10 796,70 грн. не була відшкодована ПП «КГМ-Рейн» з Державного бюджету протягом 30 днів, наступних за днем отримання податковим органом податкової декларації, в якій було відображено суму бюджетного відшкодування та яка є підтвердженою податковим органом, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана сума вважається бюджетною заборгованістю.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у звязку з наступним.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначався на час виникнення спірних правовідносин п.п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР .

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди.

Відповідно до вимог п.п.7.7.5 ст. 7 даного Закону передбачено, що податковий орган, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. У пятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобовязаний надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Закон № 168/97-ВР не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобовязання до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що невідшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування з ПДВ є необґрунтованим та безпідставним.

Оскільки позивачем ПП «КГМ-Рейн» були виконані усі передбачені Законом № 168/97-ВР умови щодо отримання відшкодування з Державного бюджету бюджетної заборгованості з ПДВ, але вищевказана сума 10 796,70 грн. не була йому відшкодована протягом 30 днів, наступних за днем отримання податковим органом податкової декларації, де було відображено суму бюджетного відшкодування та яка є підтвердженою податковим органом, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана сума підлягає відшкодуванню і виніс вірне рішення про стягнення цієї заборгованості.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року у справі № 14/42/2007 р. без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя : Коваль Р.Й.

Судді: Улицький В.З.

Ліщинський А.М.