Постанова № 16206786, 06.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4501/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїдо відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2011 року Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12.05.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 23352563, виданої 01.04.2011 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки у строк для самостійного виконання, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, постанова виконана бути не могла, оскільки кошторисні призначення не передбачають відшкодування коштів за рішеннями судів. Асигнування на виконання судових рішень Головному управлінню не відкривалися.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, у якому просив провести розгляд справи за відсутності представника Головного управління.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника підрозділу. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження винесено відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження».

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2011 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову ВП № 23352563 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 360 грн.

Виконавче провадження № 23352563, в межах якого винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, закінчено на підставі пункту 11 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження».

12.05.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. відкрито виконавче провадження ВП № 26329763 з виконання постанови від 01.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 360 грн. та надано боржнику строк для самостійного виконання постанови до 18.05.2011 року.

Позивач з даною постановою не погодився та оскаржив її до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням субєкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04.11.2010 року № 2677-VI, який діє з 09.03.2011 року) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, відповідно до положень пункту 7 частини 2 статті 17 на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Державний виконавець, відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 26329763 відкрито на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.04.2011 року по ВП № 23352563, яке завершено на підставі пункту 11 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону.

Таким чином, протиправності в діях державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови судом не встановлено, як і підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 26333147 від 12 травня 2011 року.

Твердження позивача щодо невиконання рішення суду в добровільному та примусовому порядку, а саме: постанови Київського районного суду м. Полтави, а відтак і постанови про стягнення виконавчого збору, через відсутність фінансування суд оцінює критично, зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (справи "Бурдов проти Росії", "Кечко проти України").

Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко