Постанова № 16206773, 01.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2011 року Справа № 2а-2279/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Широкої К.Ю.

при секретарі Смішливої І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» до Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 12.03.2011 № 0000182310, № 0000192310, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» до Алчевської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганської області, про визнання протиправним та скасування податкового податкових повідомлень рішень від 12.03.2011 № 0000182310, № 0000192310, в обґрунтування якого послався на наступне.

У порушення п.79.2. ПК України Алчевська ОДПІ ні повідомила ТОВ «Престиж» про проведення перевірки результатом здійснення якої став Акт документальної невиїзної перевірки № 4\231\25360701 від 06.01.2011, згідно акту перевірки були встановлені наступні порушення: п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 62255 грн., у т.ч. по періодам: рік 2007 62255 грн., п.п.7.2.4.,7.4.5., п. 9.8. абз.9 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість у розмірі 49804 грн. у т.ч. по періодам: листопад 2007 року 20542 грн. та грудень 2007 року 29262 грн. На підставі зазначеного акту були винесені податкові повідомлення рішення № 0000052310/0 від 18.01.2011, № 0000062310\0 від 18.01.2011. Які були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації в Луганській області. За результатами розгляду скарги від 27.01.2011 Алчевською ОДПІ було виписано та направлено нові податкові повідомлення рішення № 0000192310 від 12.03.2011 про визначення податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 36577, 50 грн., № 0000182310 від 12.03.2011 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 77818, 75 грн.

Між позивачем та ПП «Терикон 2007» був укладений договір на поставку продовольчих товарів від 29.10.2007 року № 147\10-07 від 29.10.2007 (які були фактично одержані та використані у власній господарській діяльності). Для укладання договору ПП «Терикон 2007» надало позивачу копії правоустановчих документів (свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ). Позивач посилається на ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та зазначає, що на час здійснення угоди ПП «Терикон 2007» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тому позивач не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.

ПП «Терикон - 2007» були передані продовольчі товари на підставі виданих довіреностей згідно із належним чином оформленими накладними згідно із належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними. Увесь товар був оплачений. Також позивач посилається на те, що у 2008 році була проведена планова виїзна перевірка за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008, складений акт № 2114\231\25360701 від 23.09.08 Алчевською ОДПІ в акті не зазначено на не легітимність контрагента ПП «Терикон - 2007». Позивач вважає, що Відповідач в порушення вимог п. 5.1.,п.п.5.3.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», незаконно здійснив висновки щодо виключення із складу валових витрат суми витрат на придбання товарів у ПП «Терикон - 2007», на підставі чого донарахував податок на прибуток у сумі 62255 грн. та протиправно прийняв податкове повідомлення рішення №0000182310 від 12.03.2011. Позивач посилається на те, що в акті зазначено, що порушення полягали в тому, що за період з листопада 2007 по грудень 2007 року ТОВ «Престиж - 2007» неправомірно відобразило у складі податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів у ПП «Терикон - 2007», однак запис про його державну реєстрацію скасовано на підставі Постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 по справі № 2а-8056\08, якою визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Терикон - 2007», свідоцтва платника ПДВ ПП «Терикон - 2007» було анульоване за рішенням органів ДПС на підставі того ж рішення Луганського окружного суду.

Позивач посилається на те, що висновок ДПІ про недійсність зазначеної податкової накладної, як такої, що заповнена неналежною особою з огляду на те, що Постанова Луганського окружного адміністративного від 01.12.2008 року визнано недійсним запис від 19.06.2007 року № 1382102 0000 013462 про державну реєстрацію ПП «Терикон - 2007», є помилковим, бо про зазначені факти в момент придбання товару ТОВ «Престиж - 2007» відомо не було і не могло бути відомо. Позивач посилається на те, що закон про ПДВ не передбачено обовязок та права контролювання господарську діяльність контрагентів. Також даним законом передбачено не включення в податковий кредит сум ПДВ не підтверджених податковими накладними. На момент укладення угоди з ПП «Терикон 2007» підприємство знаходилось на податковому обліку та було платником ПДВ. Відповідач під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Престиж - 2007» за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 були надані всі документи з взаємовідносин між Позивачем та ПП «Терикон - 2007», Відповідач всі документи дослідив та не зробив не яких зауважень. Позивач вважає, що висновки в Акті документальної невїздної перевірки № 4\231\25360701 від 06.01.2011 про нікчемність правочинів між ним та ПП «Терикон - 2007», в звязку з чим виключення з податкового кредиту Позивача ПДВ на загальну суму 43893, 00 є неправомірними та здійсненими з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеному в позові. А також в судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення (т. 2 а.с.81,96), у яких зазначив, що Позивач в повному обсязі оплатив придбаний у ПП «Терикон - 2007» товар, що підтверджується виписками банку. Згідно факту одержання товару та цих накладних у журналі ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» зроблені бухгалтерські проводки, по рахунку 282 «Товари у роздріб» оприбуткований товар повністю та проданий у магазинах ТОВ «Престиж», про що свідчить контрольні стрічки зареєстрованих РРО.

Представник відповідача - Алчевської ОДПІ Луганської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне (т.2. а.с.83). За результатами перевірки складений Акт від 06.01.2011 №4\231\25360701 на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення. В акті зазначені порушення п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, абз.9 п. 9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення стались в наслідок того, що ТОВ «Престиж - 2007» згідно з податковими накладними виписаними ПП «Терикон - 2007» безпідставно включено до складу:

- податкового кредиту, заявленого в податкових деклараціях з податку на додану вартість суми ПДВ у розмірі 49804 грн., у тому числі: у листопаді 2007 року 20542 грн., у грудні 2007 року 29262 грн.

- валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік витрати в сумі 249021 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року по справі №2а-8056\08\1270 за позовом ДПІ в Жовтневому районі м. Луганськ до ПП «Терикон - 2007» визнано недійсним запис від 19.06.2007 року за №13821020000013462 про державну реєстрацію ПП «Терикон - 2007» та припинено юридичну особу ПП «Терикон - 2007» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.06.2007 року за № 13821020000013462. З урахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду складено акту від 23.01.2009 року № 29 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Терикон - 2007». Датою анулювання реєстрації є 02.07.2007 року.

Як на правову підставу для задоволення адміністративного позову відповідач посилається на ст.5.3.п.5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст.7 п.7.4.5. ст.9 п.9.8. Закон України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням зазначеного, Відповідач вважає, що висновки акту перевірки щодо завищення ТОВ «Престиж» податкового кредиту у грудні 2007 року на 29262 грн., та заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2007 року на 62255 грн., по операціям здійсненним з ПП «Терикон 2007» є обґрунтованими, та винесені податкові повідомлення рішення законними.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж» зареєстрований у якості юридичної особи субєкта господарської діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 320117 від 24.03.2003 № 1 384 120 0000 000134 (т.1 а.с. 24).

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби) наділений публічно-владними повноваженнями.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

06 січня 2011 року старшим державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Алчевської ОДПІ на підставі службового посвідчення була проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Престиж» з питань взаємовідносин з ПП «Терикон - 2007» за період з 01.11.07 по 31.01.08 результати якої викладено в Акті перевірки № 4\231\25360701 від 06.01.2011.

В акті зроблено висновок про те, що позивачем порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 62255 грн. А також п.п. 7.2.4 п.7.2. п.7.4.5 п. 7.4. ст..7, абз.9 п.9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 49804 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2007 року 20542 грн., грудень 2007 року 29262 грн. (т.1 а.с. 31 оборотна сторінка).

На підставі зазначеного акту перевірки були винесено податкове повідомлення рішення від 18.01.2011 року № 0000052310/0 яким ТОВ «Престиж», нараховане суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 93382 грн.50 коп., за основним платежем 62255 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31127 грн.50 коп.(т. 1 а.с. 35), а також податкове повідомлення-рішення № 000006231\0 згідно яким, ТОВ «Престиж» було нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість у загальний сумі 43893 грн., за основним платежем 29262 грн., за штрафними санкціями 14631 грн.

27 січня 2011 року до ДПА в Луганської області була подана первина скарга ТОВ «Престиж» від 27.01.2011 № 3 (вх..№202\10 від 27.01.2011) з питань незгоди з податковими повідомленнями рішеннями (т.1 а.с.37). Скарга була розглянута податкові повідомлення рішення від 18.01.2011 року були скасовані у частині застосування штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін. У звязку з зазначеним були винесені нові податкові повідомлення рішення від 12.03.2011 №0000182310, №0000192310 (т.1 а.с.39). Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 № 0000182310 про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 77818,00 грн. (за основним платежем 62255 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 15563 грн.75 коп.) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Престиж» у листопаді грудні 2007 року віднесено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток суми витрат у розмірі 249021 грн. по операціям, здійсненим з ПП «Терикон - 2007».

При цьому, первинні документи під час даної перевірки відповідачем не досліджувались, а висновок про відсутність взаємовідносин ТОВ «Престиж» та ПП «Терикон - 2007», а відтак і відсутність поставок продукції та недійсність угоди зроблено лише на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року в якої зазначено, що ПП «Терикон - 2007» було зареєстровано на підставну особу, яка не мала намір та можливості займатися підприємницькою діяльністю, що є підставою для припинення юридичної особи та скасування державної реєстрації. В акті перевірки Відповідач посилається на те, що державна реєстрація була здійснена внаслідок домовленості між невідомою особою і засновником підприємства, що свідчить про укладення між ними відповідно до ст..638ЦК України усної угоди. Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотні значення, такий правочин визначається судом недійсним (т.1 а.с.31). Тобто Відповідач дійшов до висновку, що директор ПП «Терикон - 2007» Олєйник В.М. ніяких документів від імені ПП «Терикон - 2007» не складав та не підписував, у звязку з чим, Відповідач не може визнати право платника на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат, повязаних з придбанням продуктів від ПП «Терикон - 2007».

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем та ПП «Терикон-2007» був укладений договір на постачання продовольчих товарів № 147\10-07 від 29.10.2007 на придбання продовольчих товарів (т.1 а.с.112). Зобовязання сторін згідно зазначеного договору були виконанні належним чином, а саме продовольчі товари були поставлені на склад Позивача на підставі виданих довіреностей згідно із належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, прийняти та оплачені позивачем (т.1.а.с.113, т.2 а.с.1-28). Крім того в судовому засіданні позивачем були надані калькуляції товару, накладні на внутрішнє переміщення товару придбаного у ПП «Терикон -2007» (т.2. а.с.29-34). Позивач у повному обсязі оплатив товар придбаний у ПП «Терикон - 2007» (т.2 а.с.19-28), підтверджується виписками банку. Крім того, товар був оприбуткований повністю та проданий у магазинах ТОВ «Престиж», про що свідчать контрольні стрічки зареєстрованих РРО (т. 2 а.с.35-41).

За таких обставин позиція Алчевської обєднаної державної податкової інспекції у м. Луганську не відповідає вимогам п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до ст. 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. та 5.7. цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5).

Згідно підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Підпунктом п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним віднесення позивачем на збільшення валових витрат суми по взаєморозрахункам з постачальником ПП «Терикон - 2007» за листопад, грудень 2007 року у загальному розмірі 77818 грн.75 коп. і відсутність порушення податкового законодавства в період, що перевірявся.

В судовому засіданні було встановлено, що на час здійснення Позивачем з ПП «Терикон - 2007» господарських операцій, підприємство ПП «Терикон 2007» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтва платника ПДВ. Згідно акту про анулювання реєстрації платника ПДВ № 29 від 23.01.2009 року, підставою для припинення юридичної особи шляхом визнання недійсним запису про державну реєстрацію є постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 року № 2а-8056\08 (т.2 а.с. 93).

Суд не погоджується з висновком Відповідача про недійсність угоди у звязку з визнанням недійсним запису про державну реєстрацію. Суд вважає, що для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною. Визнання недійсним установчих документів субєкта підприємницької діяльності з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини. Юридичними наслідками скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішується питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Отже, органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Суд вважає, що сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. В судовому засіданні, Відповідач не надав докази, які б підтверджували те, що укладаючи угоду, Позивач діяв з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ в Луганської області від 12.03.2011 № 0000182310 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 77 818 грн. 75 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, в Акті перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області № 4\231\25360701 від 06.01.2011 зроблено висновок про те, що ТОВ «Престиж» занижено податок на додану вартість у розмірі 49804 грн., за періоди: листопад 2007 20542 грн.; грудень 2007 року 29262 грн. у звязку з включенням до податкових декларацій з податку на додану вартість даних з податкових накладних, отриманих від ПП «Терикон - 2007».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

При розгляді справи судом був направлений запит від 06.05.11 № 9524 до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, на який була надана копія акту № 29 від 23.01.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Терикон - 2007» (т.2. а.с.92).

З вказаного акту № 29 від 23.01.2009 про анулювання свідоцтва платника ПДВ вбачається, що ПП «Терикон - 2007» було припинено юридичну особу шляхом визнання недійсним запису про державну реєстрацію на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2008. Виходячи із системного аналізу зазначених обставин, суд дійшов висновку, що на час вчинення господарських операцій між ПП «Терикон - 2007» та ТОВ «Престиж» ПП «Терикон 2007» було платником податку на додану вартість та мав свідоцтво платника ПДВ, яке було надане Позивачу.

В судовому засіданні, факт вчинення господарських операцій з поставки товарів від ПП «Терикон - 2007» був підтверджений належним чином оформленими податковими накладними за листопад грудень 2007 року ( т.1 а.с. 176 т.2.а.с. 1-18), а згідно виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ «Престиж» позивач здійснив оплату вартості отриманого товару на рахунок ПП «Терикон - 2007» ( т. 2 а.с. 19 28). Суми, відображені у податкових накладних ПП «Терикон - 2007» та отриманих ТОВ «Престиж» занесено до реєстрів отриманих податкових накладних за листопад грудень 2007 року. (т. 2 а.с. 53 80). Дані реєстрів отриманих податкових накладних співпадають з даними податкового кредиту, зазначеного у податкових деклараціях ТОВ «Престиж» з податку на додану вартість за листопад грудень 2007 року (т.2 а.с.44). Таким чином, ТОВ «Престиж» правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість перераховані ПП «Терикон - 2007» у ціні товару, отриманого від зазначеного підприємства.

Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлена відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення № 0000182310 від 12 березня 2011 року, № 0000192310 від 12 березня 2011 року, оскільки сам по собі факт визнання недійсним державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ, не є підставою для висновків про недійсність угоди між Позивачем та ПП «Терикон - 2007» в листопаді та грудні 2007 року.

Інших доводів щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень Відповідачем не наведено.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження взаємовідносин з ПП «Терикон - 2007» за період листопад, грудень 2007 року.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 01 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Алчевської обєднаної податкової інспекції в Луганській області № 0000182310 від 12 березня 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Алчевської обєднаної податкової інспекції в Луганській області № 0000192310 від 12 березня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2011 року.

СуддяК.Ю. Широка