Постанова № 16204264, 11.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 травня 2011 р. № 2-а- 2348/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000021800/0 від 04.03.2011 року, визнати дії по складанню акта перевірки неправомірними. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000021800/0 від 04.03.2011 року, в частині позивних вимог про визнання дій по складанню акта перевірки неправомірними відмовився від позову.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, беручи до уваги думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкові було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" по взаємовідносинам з ТОВ «Електроспецтех» з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень 2008 року, серпень 2009 року та вересень 2009 року.

У відповідності до висновку акту перевірки від 24.02.2011 за №457/18/3367118 ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення: пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України до складу податкового кредиту за грудень 2008 року сума - 9569,2 грн., серпень 2009 року сума - 2600,67 грн., вересень 2009 року сума - 30000,0 грн. ТОВ «НПП Укренергострой» включені суми ПДВ на загальну суму 42 169,87 грн., які виникли від виконання угод, які визначені нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю.

В мотивувальній частині акту перевірки відповідачем зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех».

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Електроспецтех», було встановлено, що на підприємстві ТОВ «Електроспецтех» відсутні первинні бухгалтерські, податкові документи, які б могли підтвердити правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 р. ДПІ зазначається, що усі укладені правочини з ТОВ «Електроспецтех» є нікчемними.

Таким чином, на думку відповідача правочини укладені та такі, що виконувалися, від імені ТОВ «Електроспецтех» з покупцем ТОВ «НПП Укренергострой» в грудні 2008 року, серпні 2009 року та вересні 2009 року не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомленні - рішення за № 0000021800/0 від 04.03.11 на загальну суму 52 720,34 грн.

Перевіркою з питань взаємовідносин ТОВ «НПП Укренергострой» з ТОВ "Електроспецтех" за грудень 2008р, серпень 2009року, вересень 2009року встановлено, що згідно наданої до ДПІ у Московському районі м. Харкова декларації з ПДВ за грудень 2008 року (№129874 від 20.01.2009 року), додатку № 5 до неї від 20.01.2009 № 129873 ТОВ «НПП Укренергострой» задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ 9569,2 грн. по податковим накладним отриманим від ТОВ „Електроспецтех" (ЄДРПОУ 34689962).

Згідно наданої до ДПІ у Московському районі м. Харкова декларації з ПДВ за серпень 2009 року (№9001015586 від 14.09.2009 року), додатку №5 до неї від 14.09.2009 року № 9001015591 ТОВ "НПП Укренергострой" задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ 2600,67 грн. податковим накладним отриманим від ТОВ „Електроспецтех" (ЄДРПОУ 34689962).

Згідно наданої до ДПІ у Московському районі м. Харкова декларації з ПДВ за вересень 2009 року (№9001395796 від 16.10.2009 року), додатку №5 до неї від 16.10.2009 №9001395797 ТОВ "НПП Укренергострой" задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ 30000,0 грн. податковим накладним отриманим від ТОВ „Електроспецтех" (ЄДРПОУ 34689962).

Підприємство - підрядник ТОВ „Електроспецтех", згідно договору на виконання підрядних робіт від 16.10.2008 року № 16/10 з підприємством - замовником ТОВ «НПП Укренергострой», в особі директора Водоріза О.О. укладено договір. На виконання умов договору підрядник зобов'язується виконати роботи по капремонту опалення ТОВ "ПриватОфіс", за адресою Харківська обл., м. Балаклея вул. Леніна 85, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконання робіт. Вартість робіт згідно договору становить 57415,2 грн.; в тому рахунку ПДВ -9569,2 грн.

Підприємство - підрядник ТОВ „Електроспецтех", згідно договору на виконання підрядних робіт від 08.06.2009 №08/06-СМВ з підприємством - замовником ТОВ «НПП Укренергострой», в особі" директора Водоріза О.О. укладено договір. На виконання умов договору підрядник зобов'язується виконати роботи по капремонту приміщень ТОВ ПриватОфіс», за адресою Харківська обл., м. Балаклея вул. Леніна 85, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт. Вартість робіт згідно договору становить 150000,0 грн, в гому рахунку ПДВ -30000,0 грн.

Підприємство - підрядник ТОВ „Електроспецтех", згідно договору на виконання підрядних робіт від 04.08.2009 №04/08-09 з підприємством - замовником ТОВ «НПП Укренергострой», в особі директора Водоріза О.О. укладено договір. На виконання умов договору підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по обслуговуванню площадки під базову станцію за адресою Житомирська обл., м. Бердичів вул. Білопольська,100, Бердичівське ЛВУМГ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт. Вартість робіт згідно договору становить 13033,33 грн., в тому рахунку ПДВ- 2600,67 грн.

На виконання договорів ТОВ „Електроспецтех" надало послуги, про що свідчать податкові накладні виписані на адресу ТОВ «НПП Укренергострой», а саме: податкова накладна № 3286 від 23.12.2008 року; податкова накладна № 1313 від 27.08.2009 року; податкова накладна № 1476 від 04.09.2009 року на загальну суму 253019,2 грн. в тому числі ПДВ 42169,87 грн.

Крім того, надання послуг підтверджується актами виконаних робіт: за грудень 2008 року -акт від 03.12.2008 року на загальну суму 57415,2 грн., в т. ч. ПДВ - 9569,2 грн., за серпень 2009 року - акт від 27.08.2009 року на загальну суму 15604,0 грн. в т. ч. ПДВ - 2600,67 грн., за вересень 2009 року - акт від 04.09.2009 року на загальну суму 180000,0 грн., в т. ч. ПДВ-30000,0 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводилися у безготівковій формі. На звітну дату заборгованість між підприємствами відсутня.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачемдо податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Контрагентам були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із вищевикладеного, відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно включили до складу податкового кредиту суми ПДВ.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентам, визнані судом недійсними.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог щодо визнання дій Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова по складанню акту перевірки неправомірними, суд вважає за необхідне, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, закрити провадження у справі, оскільки позивач надав заяву, в якій відмовився від позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000021800/0 від 04.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" судові витрати в розмірі 1.70 грн. (одна гривні сімдесят копійок).

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова в частині позовних вимог щодо визнання дій Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова по складанню акту перевірки неправомірними - закрити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16.05.2011 року.

СуддяМ.Д. Кухар