Постанова № 16203208, 06.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 р. справа № 2а/0570/706/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

представника позивачаЗаргана Л.Е, Діденко С.Ф.,

представника відповідачаКилимник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000621520/0від 12.11.2010р.,-

В С Т А Н О В И В:

24.11.2010 ДП “Добропіллявугілля” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань зі збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору за забруднення навколишнього природного середовища ВП “Шахта Добропільська” ДП “Добропіллявугілля” (код ЄДРПОУ 26352481) за період з 03.09.2009 по 19.02.2010, за наслідками якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010). На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки відповідачем безпідставно були визначені суми сплати податкового боргу та змінено призначення платежу, оскільки відповідач врахував сплачені суми в якості погашення податкового боргу, який виник на підставі розрахунків плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи та збору за забруднення навколишнього природного середовища, та нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Вважає, що відповідачем було порушено право позивача самостійно визначати цільове призначення власних грошових коштів.

Посилаючись на ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 139 Господарського кодексу України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п.7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0.

Ухвалою суду від 27.12.2010 позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010р. №№ 0000591520/0, 0000611520/0, 000060152/0, 0000631520/0, 0000621520/0, 0000651520/0, 0000641520/0 розєднані у самостійні провадження по кожному податковому повідомленню-рішенню.

Предметом розгляду у даній адміністративній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000621520/0 від 12.11.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що пункт 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань відповідно до Закону здійснюється у порядку, передбаченому статтю 14 шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобовязань наступного періоду до сплати податкових зобовязань попереднього періоду Закон не передбачає. Перевіркою позивача було встановлено несвоєчасність розрахунків з бюджетом по самостійно узгоджених сумах податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, зі збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища. Посилаючись на ст. 67 Конституції України, п. 3 ст. 9, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, п. 1.2 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Податковий орган не визначає призначення платежу, а лише нараховує штрафні санкції на суми сплаченого до бюджету податкового боргу. У звязку з календарною черговістю зарахування платежів, кошти, спрямовані платником податків на сплату самостійно узгоджених сум поточних податкових зобовязань та погашенні податкового боргу, в автоматичному режимі відповідно до вимог законодавства зараховувалися у рахунок погашення сум податкового боргу. Просив відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Позивач - державне підприємство „Добропіллявугілля” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32186934, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 291209

Відокремлений підрозділ “Шахта “Добропільська”є філією (іншим відокремленим підрозділом) Державного підприємства “Добропіллявугілля” без права юридичної особи, що підтверджується довідкою Управління статистики у місті Добропіллі серії АБ № 208671 від 07.10.2009 (а.с. 28). Згідно з довідкою Добропільської ОДПІ від 03.03.2005 № 58, Відокремлений підрозділ “Шахта “Добропільська” взято на облік як платник податків з 22.04.2003 (а.с. 30).

10.11.2010 Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища, Відокремленим підрозділом “Шахта “Добропільська” Державного підприємства “Добропіллявугілля”, ЄДРПОУ 26352481, за період з 30.06.2009 по 29.10.2010, за наслідком якої складено акт № 1250/15-1/26352481 від 10.11.2010 (а.с. 32-37).

Відповідно до вказаного акту, перевіркою, у тому числі, було встановлено, що Відокремленим підрозділом “Шахта “Добропільська” Державного підприємства “Добропіллявугілля” здійснювалось погашення податкового зобовязання зі плати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, згідно розрахунків вх.№ 23976 від 30.01.2010р. (за 4 квартал 2009р.), вх.№7585 від 29.04.2010р. (за 1 квартал 2010р.), вх.№13555 від 04.08.2010р. (за 2 квартал 2010р.) на загальну суму 361304,69 грн. із затримкою на 71 календарний день, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.3.ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», абз.3 п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого Постановою КМУ № 115 від 29.01.1999 року

12.11.2010 Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621520/0, яким позивачу на підставі вказаного вище акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку спати узгодженої суми податкового зобовязання на 71 календарний день нараховано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми узгодженого податкового зобовязання, що складає 72260,94 грн. (а.с. 48).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся 24.11.2010 до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” входить до складу загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 28 Кодексу України про надра плата за користування надрами справляється у вигляді, зокрема, відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Частина 2 ст. 33 вказаного Кодексу передбачає, що порядок встановлення нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їх справляння визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 року затверджений Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння (надалі Порядок).

Згідно до пункту 13-1 зазначеного Порядку, розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Надрокористувач, зареєстрований в органах державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, що ним експлуатується, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, додатково подає (надсилає) до органу державної податкової служби, в якому він зареєстрований, копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи з відміткою органу державної податкової служби, яка прийняла розрахунок.

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2010р. позивачем було подано до Добропільської ОДПІ розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України за 4 квартал 2009 року №23976, у якому він визначив суму яка підлягає сплаті у звітному кварталі (код рядка 23) 282770,64 грн. (а.с. 175).

Сплата визначеного податкового зобовязання за 4 квартал 2009р. була здійснена позивачем платіжними дорученнями №1374 від 18.12.2009р. на суму 175000,0грн., №1424 від 29.12.2009р. на суму 38900,00грн., з призначенням платежу «авансовий платіж за ГРР за 4-квартал 2009р. по строку платежу до 19.02.2009р.»., та платіжним дорученням №31 від 29.01.2009р. на суму 68870,64грн. з призначенням платежу «податок по ГРР за 4 квартал 2009р. по строку платежу до 19.02.2009р.»

Судом встановлено, що грошові кошти, які сплачувались позивачем згідно зазначених платіжних доручень, направлялись на погашення податкового боргу за попередні звітні періоди та погашення податкового боргу зі збору за ГРР (пені та штрафних санкцій) стягнутих на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. у справі №2а-10166/09/0570.

Так, за позовом Добропільської ОДПІ до ДП «Добропіллявугілля» про стягнення заборгованості у справі №2а-10166/09/0570 з відповідача було стягнуто суму податкової заборгованості за користування надрами, збору за геологорозвідувальні роботи, збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальному розмірі 2769384,76 грн.

Зокрема, сума стягнутого податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи склала 938251,42грн., у тому числі: основний платіж 534307,32 грн., штрафні санкції 397189,78 грн., пеня 6754,32 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2009р. відстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009р., якою задоволені вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення суми податкової заборгованості у загальному розмірі 2769384,76грн. (у тому числі збір за ГРР у сумі 938251,42грн.) до 01.09.2014 року.(а.с. 180-181)

Згідно статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що 30.09.2009 року на виконання зазначених рішень суду Добропільською ОДПІ було реструктуризовано борг з основного платежу зі збору за ГРР у сумі 534307,32грн., проте штрафні санкції у сумі 397189,78грн., пеня у сумі 6754,32грн. не реструктуризувались. Відповідні коригування щодо зазначених сум штрафу та пені в обліковій картці ВП «Шахта Добропільська» ДП «Добропіллявугілля» відрахувань на геологорозвідувальні роботи відповідачем не проводились (а.с. 188-194).

Як наслідок, кошти, які перераховувались позивачем на сплату зобовязань за звітні 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартали 2010 року, направлялись відповідачем на погашення вищезазначеного нереструктуризованого боргу та податкового боргу, що виник за попередні звітні періоди.

Так, кошти сплачені позивачем згідно податкового зобовязання за 4 квартал 2009р. платіжними дорученнями №1374 від 18.12.2009р., №1424 від 29.12.2009р., з призначенням платежу «авансовий платіж за ГРР за 4-квартал 2009р. по строку платежу до 19.02.2009р.»., та платіжним дорученням №31 від 29.01.2009р. з призначенням платежу «податок по ГРР за 4 квартал 2009р. по строку платежу до 19.02.2009р.» були направлені відповідачем на погашення зобовязань зі збору за ГРР за 3 квартал 2009р., а також на погашення штрафу та пені стягнутих за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2009р. у справі №2а-10166/09/0570.

Фактично, на погашення зобовязань зі збору за ГРР за 4 квартал 2009р. відповідач направив кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями №216 від 31.03.2010р. з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 1 півріччя 2010р.», №166 від 29.06.2010р. та №320 від 30.07.2010р. з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 2 півріччя 2010р.» (а.с. 25-26)

Кошти сплачені позивачем згідно податкового зобовязання за 1 квартал 2010р. платіжними дорученнями №119 від 26.02.2010р. були направлені відповідачем на погашення податкового боргу зі збору за ГРР за попередні звітні періоди.

Фактично, на погашення зобовязань зі збору за ГРР за 1 квартал 2010р. відповідач направив кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями №320 від 30.07.2010р. з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 2 півріччя 2010р.» , №366 від 19.08.2010р. з призначенням платежу «авансовий платіж податку з ГРР за 3 квартал 2010р.» , №367 від 19.08.2010р. з призначенням платежу «перераховано податок з ГРР за 2 квартал 2010р.» (а.с. 27-27а)

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок їх сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Законі України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому, зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені п.п. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 цього Закону, ст. 9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

При цьому, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що п. 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обовязок саме податкового органу, як наприклад у п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та іншими законами.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом.

За вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платником податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашенні зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже. грошовий платіж є єдиною формою сплати податкового зобов'язання і погашення податкового боргу.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.04.2004р. N22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких і здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до того законодавства України належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів зв'язкових платежів) нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність у позивача права сплачувати авансові квартальні внески збору за 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартали 2010 року при наявності податкового боргу за попередні звітні періоди, оскільки, як вже було встановлено у судовому засіданні, кошти перераховані позивачем на сплату поточних зобовязань за попередні звітні періоди направлялись податковим органом на погашення нереструктуризованого податкового боргу (пені та штрафу).

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок пені та податкового боргу, або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000621520/0 від 12.11.2010р. на суму 72260,94 грн. діяв на підставі, у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства “Добропіллявугілля” до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № №0000621520/0 від 12.11.2010 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції №0000621520/0 від 12.11.2010, яким до відокремленого підрозділу “Шахта “Добропільська” державного підприємства “Добропіллявугілля” застосовано штраф у розмірі 72260 (сімдесят дві тисячі двісті шістдесят) грн. 94 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь державного підприємства “Добропіллявугілля” судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 червня 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.