Постанова № 16203177, 03.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2011 р. справа № 2а/0570/5590/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

за участю:

представників позивача Хана В.М.

представника відповідача Бондар О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Укпромпродукт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0,-

П О С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Укпромпродукт» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки № 1521/23-2//36167648 від 07.09.2010 року було винесене податкове повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0, яким донараховано податкових зобовязань (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 180274,50 грн. (за основним платежем 120183,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60091,50 грн.)

Податкове повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0 позивач вважає незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм діючого законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги аналогічно викладеному в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав рішення податкового органу прийнятими на підставі акту перевірки та в межах закону, в результаті чого по взаємовідносинам ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» із ТОВ «Тотал Олімпус» встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягала сплаті у бюджет у розмірі 120183 грн. в тому числі: травень 2009 року у розмірі 117269,00 грн., червень 2009 року у розмірі 395,00 грн., липень 2009 року у розмірі 414,00 грн., серпень 2009 року у розмірі 542,00 грн., вересень 2009 року у розмірі 1180,00 грн., жовтень 2009 року у розмірі 2500,00 грн.

Відповідач зазначив, що у ТОВ «Тотал Олімпус» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідні дозволи та ліцензії, угода між ТОВ «Тотал Олімпус» та позивачем має ознаки нікчемності. Будь-які документи, відносно здавання товару перевізникові, або щодо місця виготовлення або зберігання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання ТОВ «Тотал Олімпус» та ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» також відсутні, згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства. Отже докази фактичного отримання товарів позивачем та їх подальшого продажу до перевірки не надані у звязку з їх відсутністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Укпромпродукт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВП «Укрпромпродукт» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 24.09.2008 року за № 1266102 0000 031447 та знаходиться за адресою: 83086, м. Донецьк, пр-т Лагутенка, б. 1

Позивач знаходиться на обліку у ДПІ Ворошиловського району м. Донецька з 25.09.2008 року за № 20675 та є платником податку на додану вартість.

05.05.2009 року ТОВ «Тотал Олімпус» (постачальник) уклало договір за № 13 із ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» (покупець), відповідно до якого продавець передає у власність покупця товар, а покупець зобовязаний прийняти та сплатити товар. Згідно із умовами договору асортимент, кількість, ціна товару, обєм постачання оговорюється специфікаціями. Загальна сума договору складає 588416,71 грн., ПДВ 20% - 117683,34 грн. (загальна сума складає 706100,05 грн.), постачання товару здійснюється автотранспортом покупця на умовах самовивозу. При відвантаженні товару постачальник зобовязується надати покупцю або його представнику оригінали та копії рахунків-фактур на товар, копії видаткових накладних або інших товарно-транспортних документів.

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2009 року до договору № 13 від 05.05.2009 року були внесені зміни до п. 2.3 договору, а саме сторонами було узгоджено, що можлива сплата векселем, а також залік зустрічних однорідних вимог, шляхом складання відповідної угоди.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем були надані суду замовні специфікації № 1, 2 від 05.05.2009 року, № 3 від 20.05.2009 року, № 4 від 01.06.2009 року; рахунки-фактури № 0000013, № 0000014 від 05.05.2009 року, № 0000029 від 20.05.2009 року; видаткові накладні № 0000001, № 0000002 від 05.05.2009 року, № 0000003 від 20.05.2009 року, податкові накладні за № 3 від 05.05.2009 року на загальну суму з ПДВ 371872,21 грн., № 4 від 05.05.2009 року на загальну суму з ПДВ 1479,07 грн., № 12 від 20.05.2009 року на загальну суму з ПДВ 330262,46 грн., оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за жовтень 2009 року.

Окрім того позивачем були надані платіжні доручення із зазначенням одержувача ТОВ «Тотал Олімпус» від 27.05.2009 року за № 65 на суму 125125,00 грн. із призначенням платежу «оплата за ГШО, відповідно до договору б/н від 30.04.2009», від 28.05.2009 року за № 66 на суму 348848,50 грн. із призначенням платежу «оплата за ГШО, відповідно до договору б/н від 30.04.2009», від 05.06.2009 року за № 68 на суму 2675,00 грн. із призначенням платежу - «оплата за ГШО, відповідно до договору б/н від 30.04.2009», але листами ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» на адресу ТОВ «Тотал Олімпус» від 27.05.2009 року, 28.05.2009 року, 05.06.2009 року було повідомлено про невірне формулювання призначення платежу, тобто вірним є у платіжному дорученні № 65 від 27.05.2009 року сплата за ГШО, відповідно рахунку 0000013 від 05.05.2009 року; у платіжному дорученні № 66 від 28.05.2009 року сплата за ГШО відповідно рахунку 0000029 від 20.05.2009 року та рахунку 0000013 від 05.05.2009 року; у платіжному дорученні № 68 від 05.06.2009 року сплата за фарбу, майстер-плівка і канцтовари, відповідно рахунку 0000014 від 05.05.2009 року, рахунку № 0000049 від 01.06.2009 року.

Також були надані платіжні доручення із зазначенням отримувача ТОВ «Тотал Олімпус» за № 2 від 28.10.2009 року на суму 15800,00 грн. із призначенням платежу «оплата за ГШО відповідно рахунку № 0000013 від 06.05.2009 року», № 1 від 29.10.2009 року на суму 1840,00 грн. із призначенням платежу «оплата за ГШО відповідно рахунку № 0000013 від 05.05.2009 року», № 13 від 08.02.2010 року на суму 200,00 грн. із призначенням платежу «сплата за канцелярські товари відповідно рахунку 0000049 від 01.06.2009 року», № 29 від 03.03.2010 року на суму 35700,00 грн. із призначенням платежу «сплата за ГШО відповідно рахунку 0000013 від 05.05.2009 року», № 30 від 04.03.2010 року на суму 8060,00 грн. із призначенням платежу «сплата за ГШО відповідно рахунку 0000013 від 05.05.2009 року», № 31 від 04.03.2010 року на суму12000,00 грн. із призначенням платежу «сплата за ГШО відповідно рахунку 0000013 від 05.05.2009 року».

25.06.2009 року ТОВ «Тотал Олімпус» (виконавець) уклало договір за № 67 із ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» (замовник), де останній доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по розміщенню рекламних банерів в мережі Інтернет на спеціалізованих пошукових системах в період з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року кількістю 314000,00 рекламних банерів. Після завершення робіт у повному обсязі, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт у 2-х екземплярах. Вартість виконаних робіт за даним договором повинна складати 12500,00 грн., ПДВ 20% - 2500,00 грн.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані суду рахунок-фактура № СФ 00067/1 на загальну суму з ПДВ 15062,50 грн., акт здачі-приймання (надання послуг) по рахунку № СФ 00067/1 від 25.06.2009 року, зворотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Між позивачем та його контрагентом була узгоджена сітка розміщення банерів на інформаційних порталах та виконавцем видана податкова накладна від 31.10.2009 року за № 00311000, що відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем були надані суду платіжні доручення із зазначенням отримувача ТОВ «Тотал Олімпус» за № 9 від 28.01.2010 року на суму 6800,00 грн. із призначенням платежу «сплата за рекламу в мережі Інтернет відповідно рахунку 00067/1 від 25.06.2009 року», № 10 від 28.01.2010 року на суму 15000,00 грн. , за № 125 від 21.06.2010 року на суму 37347,00 грн. із призначенням платежу «сплата за рекламу відповідно акту 3697 від 30.04.2010 року».

01.09.2010 року між позивачем та його контрагентом було складено угоду про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» погашає заборгованість ТОВ «Тотал Олімпус» відповідно до договору № 13 від 05.05.2009 року, ТМЦ в сумі 20000,00 грн. в тому числі накладна за № 0000001 від 05.05.2009 року на загальну суму 371872,21 грн. в сумі 20000,00 грн., а ТОВ «Тотал Олімпус» погашає заборгованість ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» за надані ТМЦ відповідно рахунку-фактури № 9019 від 01.09.2009 року в сумі 20000,00 грн. в тому числі накладна № 9011 від 01.09.2009 року на загальну суму 20000,00 грн. в сумі 20000,00 грн.

Актом про предявлення векселю до платежу від 16.06.2010 року ТОВ «Компанія Тонаго» предявило ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» до оплати простий вексель за № АА1836792 від 01.03.2010 року на суму 129114,08 грн., право власності якого підтверджується іменним індосаментом.

Платіжними дорученням № 124 на суму 129114,08 грн. позивачем було здійснено перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Компанія Тонаго» із призначенням платежу «перерахування коштів в оплату за простий вексель АА1836792 іменним індосаментом відповідно до акту предявлення векселя до платежу б/н від 16.06.2010 року без ПДВ».

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними були включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, червень 2009 року, жовтень 2009 року.

В підтвердження формування податкового кредиту, ДПІ Ворошиловського району м. Донецька на імя керівника ТОВ «Торгівельно-Виробниче Підприємство «Укрпромпродукт» листом від 14.06.2010 року за № 2497/10/23-213-4 було повідомлено, що для проведення невиїзної документальної перевірки податковому органу в десятиденний термін необхідно надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження (завірені копії первинних документів) щодо фінансово-господарських правовідносин з підприємством ТОВ «Тотал Олімпус» і відповідності із наданим переліком.

Листом від 01.07.2010 року за вих. № 10 позивачем на адресу ДПІ Ворошиловського району м. Донецька було надіслано вичерпні пояснення та наявні документи.

На підставі службового посвідчення серія УДО № 006242, виданого в ДПІ Ворошиловського району м. Донецька, згідно із частиною п. 5 ч. 6 ст. 11.1 Закону України від 04 грудня № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмежено відповідальністю «Торгівельно-Виробниче Підприємство «Укрпромпродукт» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ при здійсненні правових відносин з платником податків ТОВ «Тотал Олімпус» за період з 01.02.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт перевірки від 07.09.2010 року за № 1521/23-2/36167648.

Супровідним листом від 07.09.2010 року за № 39481/10/23-213-4 на адресу ТОВ «ТВП «Укрпромпродукт» податковим органом було направлено матеріали невиїзної документальної перевірки.

За результатами перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення - рішення від 20 вересня 2010 року за № 0003592340/0 яким згідно із пп. 6 пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акту перевірки від 07.09.2010 року за № 1521/23-2/36167648 встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у звязку із чим визначено суму податкового зобовязання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 180274,5 грн. (за основним платежем 120183,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60091,5 грн.). Вказане податкове повідомлення рішення від 20 вересня 2010 року за № 0003592340/0 було направлене позивачу супровідним листом за № 56918/10/23-213-4 від 22.12.2010 року та отримано їм 23.12.2010 року.

Не погодившись із податковим повідомленням рішенням, позивач скористався своїм правом на оскарження та подав до ДПІ Ворошиловського району м. Донецька скаргу, на яку рішенням про результати розгляду первинної скарги податковим органом було надано відповідь від 29.12.2010 року за № 58019/10/25-012 , а саме залишено без змін податкове повідомлення рішення від 20 вересня 2010 року за № 0003592340/0, а скаргу - без задоволення.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у Донецькій області з повторною скаргою, на яку ДПА у Донецькій області рішення від 20.01.2011 року № 1053/10/25-113-1 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 15.03.2011 року № 5903/6/25-0115 подану позивачем скаргу також було залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення, прийняте ДПІ Ворошиловського району без змін.

Отже, в актом перевірки було зроблено висновок щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При чому відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Зазначений висновок відповідачем був зроблений на підставі листа за № 7594/7/23 213-4 від 07.06.2010 року, відповідно до якого Ясинуватською ОДПІ повідомлено про неможливість проведення перевірки ТОВ «Тотал Олімпус» у звязку із тим, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а відповідно до постанови Господарського суду в Донецькій області за № 45/945 від 29.04.2010 року ТОВ «Тотал Олімпус» визнано банкрутом. Окрім того було встановлено, що у вказаного контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у ТОВ «Тотал Олімпус» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідні дозволи та ліцензії Ясинуватською ОДПІ було зроблено висновок, що зазначена угода має ознаки нікчемності.

Поняття правочину визначено статтею 202 Цивільного кодексу України, а саме правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ст. 203 ЦК).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, при чому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

За умовами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); Реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Ознайомившись із договором № 67 від 25.06.2009 року, встановлено, що перелік його істотних умов є вичерпним, будь-які пояснення з цього приводу позивачем не надані, а наданий акт здачі приймання робіт (надання послуг) та рахунок фактура взагалі не має жодних посилань на укладений договір.

У договорі за № 13 від 05.05.2009 року, укладеного із ТОВ «Тотал Олімпус» також відсутні істотні умови, які обовязково мають бути зазначені у договорі поставки, такі як місце постачання та умови транспортування товару.

Стаття 532 Цивільного кодексу України передбачає, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

У разі коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання передачі продукції, застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 і від 25.04.1996 року № П-7, пунктом 5 якої передбачено, що при прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорт (перевезення), одержувач зобовязаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта при доставці вантажу автомобільним транспортом) та відповідно до п. 12 якої приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, упаковані ярлики та ін.) відправника (виробника).

Отже, будь-які документи відносно здавання товару перевізникові, або щодо місця виготовлення або зберігання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання ТОВ «Тотал Олімпус» та ТОВ «ТВП Укрпромпродукт» не надані ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи, також факт фактичного отримання товарів спростовує відсутність у позивача копій транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час розгляду справи судом неодноразово витребовувались документи відносно автотранспорту, яким здійснювалось перевезення товару, оскільки постачання товару згідно пп. 4.1 договору № 13 передбачалось автотранспортом покупця на умовах само вивозу.

Листом від 30.05.2011 року на адресу суду, позивачем було повідомлено, що з метою економії грошових коштів, постачання ТМЦ здійснювалось власним автотранспортом директору та таксі.

В судовому засіданні позивач зазначив, що у звязку із звільненням директору надання документів щодо технічних умов його власного автотранспорту немає. Також позивач не зміг пояснити які саме товари перевозилися власним автотранспортом директора допускаючи у цьому питанні припущення.

Стосовно вивезення ТМЦ із використанням послуг таксі, позивачем були надані договори перевезення товару за № 505 від 05.09.2009 року та № 2005 від 20.05.2009 року, які укладені з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та акти виконаних їм робіт.

Суд вважає, що зазначені документи могли підтвердити товарний рух лише у сукупності із товарно-транспортними накладними та іншими документами, що мають свідчити про фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей, у звязку із чим суд вважає їх неналежними доказами у справи та не приймає до уваги.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позицією Вищого адміністративного суду України, яка визначена у довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм ЗУ «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 року (інформаційний лист від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року) зазначено, що виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платнику на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає що позивачем порушено вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння дохідної частини держави шляхом штучного формування податкового кредиту.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає, що субєкт владних повноважень, а саме Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька прийняла спірне податкове повідомлення рішення на підставі наявних документів, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Укпромпродукт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Укпромпродукт» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0003592340/0 - відмовити в повному обсязі.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 03 червня 2011 року в присутності сторін.

Повний текст постанови буде складений 08 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.