Постанова № 16202994, 09.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2011 року Справа № 5002-12/5107-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіВоронцової Н.В.,

суддівПроценко О.І.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився - фізична особа - підприємець ОСОБА_2;

представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність №02-14/2419 від 29.11.10р. - Сімеїзська селищна рада;

розглянувши апеляційну скаргу Сімеїзської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 02 листопада 2010 року у справі №5002-12/5107-2010

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,98680)

до Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, б.2, с. Сімеїз, Ялта, місто, Автономна Республіка Крим, 98680)

про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду АР Крим із позовною заявою та просить зобовязати Сімеїзську селищну раду укласти з нею додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 1,1198га, яка розташована в АДРЕСА_2 від 22.09.2006р., протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили на умовах, зазначених в проекті додаткової угоди, а у разі не укладення Сімеїзською селищною радою додаткової угоди до такого договору у зазначений строк, вважати додаткову угоду укладеною в редакції позивача.

Заявою від 28.05.2010р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.09.2006р. , зареєстрованого 04.10.2006р. за №040602100015, а саме: викласти абзац перший пункт 9 Договору у наступній редакції "Орендна плата встановлюється Орендодавцем у розмірі 81743,95 грн. та вноситься Орендарем у грошовій формі до місцевого бюджету Сімеїзської селищної ради м. Ялта на р/р 33219815700045 в УДК в АРК м. Сімферополь МФО 824026, ОКПО 34740850, код платежу 13050500".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони не досягли згоди стосовно внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.09.2006р. в частині визначення розміру орендної плати. На думку позивача, має бути прийнята його редакція щодо змін до договору оренди земельної ділянки відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та ст. 7 Закону України "Про плату за землю", якими встановлюється 3-відсотковий розмір орендної плати від суми нормативної грошової оцінки землі.

Відповідач вважає, що сума орендних платежів має становити 7% від нормативної вартості орендованої земельної ділянки відповідно до рішення Сімеїзської селищної ради від 28.05.2009р. №37-у.

Рішенням господарського суду АР Крим від 02.11.2010р. по справі №5002-12/5107-2010 позовні вимоги були задоволені.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано, провадження по справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. зазначена постанова скасована, а справа передана на повторний розгляд справи по суті до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. апеляційна скарга Сімеїзської селищної ради була прийнята до провадження та справа призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Воронцова Н. В., судді Антонова І. В. і Євдокімов І. В.

Розпорядженням В. о. голови суду Латиніна О. А. від 19 травня 2011 року, у звязку з відпусткою, суддю Антонову І. В. у складі колегії, замінено на суддю Проценко О. І.

Апеляційною скаргою від 23.11.2010р. Сімеїзська селищна рада просить рішення господарського суду АР Крим від 02.11.2010р. по справі №5002-12/5107-2010 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки відповідач вважає, що таке рішення суду прийнято без повного зясування обставин, які мають істотне значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Так, відповідач зазначає, що 26.03.2009р. Сімеїзською селищною радою було прийнято рішення №1 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, які розташовані в межах населених пунктів Сімеїзської селищної ради, а також рішення про здійснення стягнення земельного податку та орендної плати за землю на відповідній території за ставками, визначеними цією технічною документацією та про укладення з орендарями відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок. Зазначене рішення було прийнято відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України та ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, відповідач посилається на п. 13 та п. 28 договору оренди земельної ділянки, який був укладений між сторонами по справі, та відповідно до яких розмір орендної плати має щорічно переглядатися у випадках зміни умов господарювання, зміни грошової оцінки, ставок орендної плати, а Орендодавець має права вимагати збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення розмірів земельного податку. Крім того, в обґрунтування заявлених заперечень в апеляційній скарзі, відповідач посилався й на положення рішення Сімеїзської селищної ради від 28.05.2009р. №37 "Про встановлення ставок орендної плати за землю юридичним та фізичним особам на території Сімеїзської селищної ради".

В судовому засіданні, яке відбулося 02 червня 2011 року, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для її задоволення, а також надав суду розрахунок орендної плати за земельні ділянки.

Представник відповідача наполягав на задоволенні скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також на вимогу суду представив додаткові документи до справи.

В проведені судового засідання, колегією суддів було оголошено перерву до 06.06.2011р. на 11 год. 00 хв.

В продовжене судове засідання, зявився тільки повноважний представник відповідача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку в судовому засіданні 02.06.2011р.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, тим паче що його відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

22.09.2006р. між ОСОБА_2 (Орендар) та Сімеїзською селищною радою (Орендодавець) був укладений строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 1, 1109га, яка складається з земельної ділянки площею1,0568 га та земельної ділянки площею 0,0630га (надалі ділянка №2), для реконструкції та облсуговування рекреаційного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

04.10.2006р. договір було зареєстровано в Ялтинському відділі КРФ ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що вчинено запис №040602100015.

Згідно п. 2.5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала на час укладення договору оренди ділянки №1 -940037,26 грн., ділянки №2 56039,31 грн.

Відповідно до умов договору (п. 9) орендна плата встановлюється Орендодавцем в сумі 19920,75 грн. щорічно на період реконструкції, але не більш ніж на 2 роки. За спливом зазначеного строку, орендна плата підлягає перерахуванню.

Згідно п. 10 договору орендна плата за землю здійснюється із урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається щорічно у наступних випадках:

-Зміна умов господарювання, передбачених договором, у тому числі й зміна функціонального призначення земельної ділянки;

-Зміна грошової оцінки, ставка орендної плати, індексації, в тому числі й інфляційних процесів;

-Погіршення стану орендованої земельної ділянки не за виною Орендаря, що підтверджується документально;

-Невиконання Орендодавцем обовязку щодо повідомлення Орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку;

-Збільшення розміру ставки земельного податку.

Відповідно до п. 28 договору оренди земельної ділянки, Орендар вправі вимагати від Орендаря збільшення розмірів орендної плати відповідно до діючого законодавства у випадках, передбачених п. 13 даного договору оренди.

Разом з тим, зазначений пункт договору відповідно до п. 36 договору оренди земельної ділянки не встановлює право орендодавця в одноособовому порядку збільшувати розмір орендних платежів, оскільки відповідно до даної умови, а також виходячи з приписів ст. 626 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміни умов договору оренди земельної ділянки є виключно взаємним та вільним волевиявленням сторін та у разі недосягнення сторонами за договором згоди щодо таких змін, спір має вирішуватися в судовому порядку.

Листом від 04.08.2010р. відповідач запропонував орендарю за зазначеним договором оренди підписати додаткову угоду до договору оренди землі відповідно до рішення 43 сесії Сімеїзської селищної ради 5 скликання від 28.05.2009р. №37 "Про встановлення ставок орендної плати на землю юридичним та фізичним особам на території Сімеїзської селищної ради", згідно до якого були затверджені нові коефіцієнти для розрахунку орендної плати за землю для рекреаційного призначення в розмірі 7%, після застосування якого розмір орендної плати із урахуванням нової проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки становив 190779,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було прийнято пропозиції Сімеїзської селищної ради щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки та листом від 05.08.2010р. запропоновано підписати додаткову угоду в іншій редакції, згідно якої орендна плата за земельну ділянку встановлюється з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що еквівалентно 81743,95 грн.

На зазначену пропозицію позивача не погодився відповідач, тобто Орендодавець земельної ділянки.

Таким чином, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни умов договору, зокрема, розміру орендної плати, відповідно до п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 36 Договору оренди земельної ділянки спір має бути вирішений у судовому порядку.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, субєктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування, тощо.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

При наданні земельної ділянки в користування між власником земельної ділянки (в особі уповноваженого органу) та користувачем виникають правовідносини щодо майнового права користування певним обєктом власності (земельною ділянкою), які характеризуються наявністю у сторін у цих правовідносинах взаємних прав та обовязків, визначених законодавством та договором оренди. Реалізація власником та землекористувачем наданих їм прав та виконання обовязків у межах правовідносин з користування земельною ділянкою опосередковується законодавством, що регулює майнові відносини із урахуванням особливостей спеціального регулювання земельних відносин.

Розглядаючи даний спір, судова колегія зазначає, що вирішення розміру орендної ставки у судовому порядку не є порушенням виключної, передбаченої Конституцією України, на положення якої посилається відповідач, компетенції органів місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, прийняття рішень з тих питань реалізації прав власності на землю від імені Українського народу, які мають здійснюватися відповідними органами місцевого самоврядування.

Водночас, частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у випадку, якщо обраний спосіб захисту прав позивача відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, то судовий розгляд таких спорів є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Таким чином, судова колегія зазначає, що оскільки в рамках даної справи розглядаються питання щодо визначення розміру орендних платежів до укладеного між сторонами по справі договору оренди земельної ділянки, даний спір має ознаки майнового спору в рамках існуючих між сторонами господарсько-правових відносин, то судова колегія відхиляє заперечення відповідача щодо того, що Сімеїзська селищна рада має законне право на підвищення ставок орендної плати за землю юридичним та фізичним особам на території Сімеїзської селищної ради, оскільки це є порушенням вищенаведених принципів щодо права на судовий захист прав та рівності сторін в орендних правовідносинах, а відтак й порушенням принципів договірної основи правочинів, до яких належить й договір оренди земельної ділянки комунальної власності.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" не передбачається спеціальних підстав для зміни договору оренди землі (крім зміни умови про орендну плату, щодо якої наголошується ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"), у звязку з чим, судова колегія вважає, що не встановлено засад для вирішення такого спору безпоседередніми правовими нормами, у звязку з чим, слід керуватися й положеннями щодо відносин із зміни договору оренди ст. 651 ЦК України, а саме щодо підстав для розірвання договору оренди, які повязуються із зміною істотних обставин, якими було обумовлено укладення договору на відповідних умовах.

Такими умовами, в даному випадку, ставка розміру орендних платежів на рівні 3% відповідно до встановлених на час укладення договору оренди земельної ділянки ставок орендної плати та відповідний розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які були передані в оренду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що рішення Сімеїзської селищної ради від 28.05.2009р. №37 "Про встановлення ставок орендної плати за землю юридичним та фізичним особам на території Сімеїзської селищної ради" не містить вказівок на обовязковість зміни розміру орендної плати за раніше укладеними договорами.

А відтак, цілком підставними є висновки суду першої інстанції щодо встановлення рівня орендних платежів за укладеним договором земельної ділянки на рівні ставки, що діяла на час укладення такого договору, але із застосуванням нової нормативної грошової оцінки землі, що була прийнята позивачем при розрахунку нового розміру орендних платежів, що підтверджується матеріалами справи, доданим позивачем проектом додаткової угоди та розрахунком орендної плати.

Взагалі не заснованими на положеннях діючого законодавства є вимоги відповідача, викладені в запропонованому ним тексті додаткової угоди від 01.02.2010р., наданої ним позивачеві разом з листом від 04.08.2010р., щодо змін розмірів орендних платежів та встановлення дії такої додаткової угоди з 01.04.2009р., тобто більш аніж за рік до його направлення позивачеві по даній справі.

Адже, зазначена додаткова угода не може змінювати обовязки орендаря, який виконував свої зобовязання належним чином за укладеним договором оренди в минулому та збільшувати розмір орендних платежів за минулий час.

З таким підстав неспроможніми є посилання відповідача на положення ст. 632 ЦК України, якою встановлюється порядок застосування у встановлених законом випадків цін (тарифів, ставок, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, оскільки зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах , встановлених договором або законом на підставі відповідного розпорядчого або регуляторного акту субєкту владних повноважень, та й відповідно до приписів ст. ст. 5, 6,11,14 Цивільного кодексу України, а відтак й порушенням субєктом владних повноважень приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо обсягу прав та повноважень органів місцевого самоврядування.

З аналогічних підстав не можуть бути прийнятими судовою колегією й пропозиції відповідача щодо застосування 7% ставки орендної плати із 01.04.2009р. із посиланням на рішення Сімеїзської селищної ради №37, яке було прийнято 28.05.2009р., та у звязку зі встановленою п. 11 ст. 59 обовязковістю Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", може застосовуватися лише з часу його доведення до відома населення, може застосовуватися з часу його оприлюднення, яке відбулося 19.06.2009р. (а.с. 149, том 1).

Наданий відповідачем проект додаткової угоди з таких підстав є таким, що суперечить чинному законодавству, а відтак, не можуть бути прийняти судовою колегією заперечення відповідача, які ґрунтуються на запропонованому ним проекті додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо справедливості та розумності запропонованих позивачем умов у розумінні положень Цивільного кодексу України, оскільки наданий проект відповідає в частині визначення розміру орендних платежів приписам ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 7 Закону України "Про плату за землю", в редакціях, які були чинними на час виникнення між сторонами спору.

У звязку з зазначеним, рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає діючому законодавству, у звязку з чим, судова колегія залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімеїзької селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2010 року у справі №5002-12/5107-2010 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 2010 року у справі №5002-12/5107-2010 залишити без змін. Головючий суддяН.В. Воронцова

СуддіО.І. Проценко

І.В. Євдокімов