Постанова № 16202708, 07.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011 № 61/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № 04/01-11_Р від 04.01.2011 р.;

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 08-03-28/105-11 від 21.02.2011р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Оранта”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від13.04.2011р.

у справі№ 61/122 (суддя: Івченко А.М.)

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДіСтрахування” (позивач)

доВідкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Оранта” (вiдповiдач)

простягнення 1 357,37 грн.

В судовому засіданні 07.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 13.04.2011 року у справi №61/122 позовнi вимоги задоволено повністю.

Стягнуто із Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Оранта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування” суму страхового відшкодування в розмірі 1 357 грн. 37 коп, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, вiдповiдач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 13.04.2011 року у справi №61/122 та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом було порушено ст.35 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, судом не враховано той факт, що відповідно до постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.10.2010 р., особою, винною у вчиненні ДТП, визнано ОСОБА_3

Апелянт вважає, що у позивача відсутнє право на звернення з позовом до відповідача, оскільки відсутній взаємозвязок між сторонами, атому невірно застосовані норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено на 07.06.2011р.

В судовому засіданні 07.06.2011 року представником позивача було надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2011 року у справi №61/122 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2010 у м. Одеса на перехресті вул. Новосельського та вул. Тераспольської сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки “Тоуоta Cоrоlla”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки “ВАЗ 21063”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “Тоуоta Cоrоlla”, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою відділу ДАІ м. Одеса та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 31.08.2010 (а. с. 23) та актом огляду транспортного засобу від 01.09.2010 року (а. с. 40 - 41).

Згідно постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.10.2010 у справі № 3-2486/10, винним у вчиненні даної ДТП визнаний ОСОБА_3 (а. с. 25).

Пошкоджений автомобіль “Тоуоta Cоrоlla”, державний номер НОМЕР_1, був застрахований ОСОБА_4 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АС003497 від 04.11.2009 р. (а. с. 9 - 16).

Відповідно до звіту № 09-019 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження транспортного засобу від 26.09.2010р. (а. с. 29), складеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Тоуоta Cоrоlla”, державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП, склала 2305 грн. 51 коп.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за договором добровільного страхування наземного транспорту № АС003497 від 04.11.2009 року, на підставі страхового акту №АС-003017 Регрес від 17.11.2010 р. (а. с. 54) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 1 357, 37 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1887 від 18.11.2010 року. (а. с. 55).

У відповідності до ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 1 357,37 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що між відповідачем ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” та ОСОБА_3 було укладено Поліс № ВЕ/1464066 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідачем була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 по забезпеченому транспортному засобу “ВАЗ 21063”, державний номер НОМЕР_2 (тип Договору 3).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 35000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 3-го типу, то за ним у відповідності до п. 15.3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України ”Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № АС003497 від 04.11.2009 року, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП ОСОБА_3 шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ “Страхова компанія “Крона” до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4526, 80 грн.

Відповідно до звіту № 09-019 від 26.09.2010р, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “Тоуоta Cоrоlla”, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 2 305,51 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу вих. № 15/04/8.04/010-11 від 11.01.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (а. с. 59-60), в якій останній просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 1 357,37 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати.

Зазначена регресна вимога відповідачем проігнорована.

З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” 1 357, 37 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Отже, судом першої інстанції під час прийняття рішення, що оскаржується, було правильно застосовані положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі.

Разом з тим, місцевим господарським судом безпідставно до даних правовідносин були застосовані положення ст. ст. 11, 509, 5011, 512, 514, 528, 636 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Оранта” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м .Києва від 13.04.2011 року у справi № 61/122, прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та повне задоволення позовних вимог, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на відповідача, а судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2011 року у справi №61/122 скасувати, прийняти нове рішення, яким:

“1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) страхове відшкодування у розмірі 1357 (одна тисяча триста пятдесят сім) 37 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3. Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВіДі-Страхування” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) 25 (двадцять пять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 61/122 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 14.06.2011 р.

Головуючий суддя

Судді

17.06.11 (відправлено)