Постанова № 16202700, 08.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2011 № 4/429-22/275

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Разіної Т.І.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 378 від 24.02.2011);

від відповідача: Майстрюк М.В. - голова правління згідно наказу № 12 від 16.07.2009 та протоколу № 7/2009 від 15.07.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» за вих. № 59 від 23.03.2011 та апеляційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за вих. № 504 від 18.03.2011 на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 4/429-22/275

за позовом спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана», м. Київ

про стягнення суми страхового відшкодування та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «ОСНОВА-СОЛСИФ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» 324000 грн. 54 коп. суми страхового відшкодування, 25969 грн. 54 коп. штрафу, 8886 грн. 58 коп. суми індексації грошового боргу та 2134 грн. 33 коп. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування та порушенням внаслідок цього п.п. 4.5.4, 4.5.5 договору добровільного страхування наземного транспорту № 21178 (далі по тексту - договір), а також невизнанням події, яка відбулась 24.12.2008 р. із застрахованим транспортним засобом - бетонозмішувачем DAF 85 CF. 380 ДН НОМЕР_1, що належить позивачу, - страховим випадком. У звязку з цим позивач вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку належного йому страхового відшкодування із нарахуванням штрафних санкцій.

Позивач обґрунтовує свої вимоги приписами ст. 20 Закону України «Про страхування», ст.ст. 625, 988, 990, 992 ЦК України; ст.ст. 1, 2, 54 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду від 20.05.2010 у справі № 4/429 касаційну скаргу ЗАТ «Страхова компанія «Оріана» задоволено.

Рішення від 08.12.2009 р. господарського суду міста Києва та постанову від 02.03.2010 р. Київського апеляційного господарського суду міста Києва скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході розгляду справи позивач відповідно до ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог за вих. № 247 від 10.02.2011 р., згідно з якими просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 282296 грн. 55 коп., 57201 грн. 54 коп. суми індексації грошового боргу за період з лютого 2009 року по січень 2011 року (включно), 17007 грн. 40 коп. 3 % річних за період з 07.02.2009 р. по 09.02.2011 р., 28229 грн. 66 коп. штраф, нарахований за період з 07.02.2009 р. по 06.08.2009 р.. 3847 грн. 35 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 4/429-22/275 позовні вимоги задоволені частково (суддя Р.І. Самсін).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 188874 грн. 54 коп. страхового відшкодування, 2038 грн. 32 коп. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивоване необґрунтованістю відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та недотриманням у звязку з цим відповідачем умов укладеного між сторонами договору страхування. Суд першої інстанції обґрунтовав свою позицію п.п. 2.1, 7.17.2, 2.1.8, 17.2 договору; ч. 2 ст. 8, ст. 9, ч. 1 ст. 16, ст. 26 Закону України «Про страхування»; ст. 33, 47, п. 5 ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 111-12, 115 ГПК України; ст. 988 ЦК України, п. 18 листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в які просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 4/429-22/275 (а.с. 70-73, т. 3)

Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2010 р. щодо положень ст. 990 ЦК України, також невірним застосуванням п.п. 4.3.6, 4.5.4, 7.1, 7.17.12, 7.15, 7.17.11, 7.17.12, договору № 21178 від 19.03.2008 р., п.п. 10.2, 11.1 Правил страхування № 06-1, неправильної юридичної оцінки судом першої інстанції листам № 141 від 17.02.2009 та № 538 від 15.07.2009, порушенням приписів ст. 32 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 4/429-22/275 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути зі спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 282296 грн. 55 коп. страхового відшкодування, 57201 грн. 54 коп. суми індексації грошового боргу за період з лютого 2009 року по січень 2011 року (включно), 17007 грн. 40 коп. трьох процентів річних за період з 07.02.2009 по 09.02.2011, 28229 грн. 66 коп. штраф, нарахований за період з 07.02.2009 по 06.08.2009 (а.с. 89-92, т. 3).

Апеляційна скарга мотивована відмовою в позові в частині стягнення 57201 грн. 54 коп. суми індексації грошового боргу за період з лютого 2009 року по січень 2011 року (включно), 17007 грн. 40 грн. трьох процентів річних за період з 07.02.2009 р. по 09.02.2011 р., 28229 грн. 66 коп. штрафу, нарахованого за період з 07.02.2009 р. по 06.08.2009 р., внаслідок чого, місцевим господарським судом було порушено приписи ст.ст. 11, 509, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 202 ГК України; п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11 № 01-23/1/11 у звязку з виробничою необхідністю, а саме - обранням судді Іваненко Ю.Г. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ змінено склад колегії суду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Шипка В.В.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги з викладених в ній підстав, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/429-22/275 від 11.03.2011 р. в частині відмови в позові та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи своєї апеляційної скарги. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечила, просила рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/429-22/275 від 11.03.2011 р. скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 19 березня 2008 р. між ЗАТ «Страхова компанія «Оріана» та СП з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі ТОВ укладений договір № 21178 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким на страхування прийнято автомобіль DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1 (додаток № 1 до договору п. 4).

24.12.2008 р. о 10 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач), державний номер НОМЕР_1, рухався по Дніпровській Набережній, зі сторони мосту ім. Патона, в напрямку вул. Причальна зі швидкістю 40-50 км на годину, під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя не витримав безпечну дистанцію та зіткнувся з автомобілем КамАЗ державний № НОМЕР_2, котрий зупинився біля пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль DAF 85 CF. 380, державний номер НОМЕР_1, отримав значні пошкодження передньої частини і салону кабіни, що підтверджується протоколами огляду транспортного засобу від 24.12.2008 р. та від 31.01.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Подія, що сталася 24.12.2008 підпадає під визначення, передбачене п. 2.1 договору, згідно якого страховими випадками є події, що відбулися з застрахованим майном під час дії договору страхування та документально підтверджені згідно наведеного переліку, зокрема згідно п. п. 2.1.1 пошкодження, знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (з можливістю отримати регрес та без).

Відповідно до висновку експерта № 0246 від 12.11.2010 р., проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1, що отримав пошкодження при ДТП складає 284696 грн. 69 коп. (а.с. 2-9, т. 3).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Порядок і умови виплати страхового відшкодування визначені сторонами у розділі 7 договору, та, зокрема, згідно з ч. 4 зазначеного розділу: у випадку, якщо страхова сума, яка встановлена в договорі страхування, виявиться менше дійсної вартості обєкту страхового захисту на момент виникнення страхового випадку, сума збитку відшкодовується пропорційно співвідношенню страхової суми до дійсної вартості, але не вище страхової суми.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 9 Закону України «Про страхування», де у ч. 17 відзначено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно п.п. 11.16 Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) № 06-1 від 25.10.1999 р. передбачено: «У випадку, якщо страхова сума, яка встановлена в Договорі страхування, виявиться менше дійсної вартості застрахованого обєкта на дату страхового випадку, сума збитку відшкодовується пропорційно співвідношенню страхової суми і дійсної вартості, але не вище страхової суми».

Згідно висновку судової експертизи № 0246 від 12.11.2010 р. ринкова вартість транспортного засобу на дату пошкодження визначена сумою 626153 грн. 66 коп. (п. 1.3 дослідження), що є більшою страхової суми за договором, що становить 420000 грн. (розділ 2 договору, додаток № 1 до договору) та є підставою визначення суми страхового відшкодування з урахуванням пропорції.

Пунктом 2.1.8 договору передбачено, що відшкодування збитку здійснюється без урахування зносу частин та деталей, що підлягають заміні, а за умовами страхування, (п. 5 додатку до договору) франшиза складає 2100 грн..

Частиною 18 статті 9 Закону України «Про страхування» унормовано, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Враховуючи вищенаведене, колегія погоджується з розрахунком суду першої інстанції, згідно якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договором страхування внаслідок настання страхового випадку 24.12.2008 р. складає 188874 грн. 54 коп.

Відповідач погодився із зазначеною сумою страхового відшкодування, надавши свій розрахунок (а.с. 47-50, т. 3).

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення відповідача нарахованим ним сум інфляційних збитків у розмірі 57201 грн. 54 коп., трьох відсотків річних 17007 грн. 40 коп., штрафу - 28229 грн. 66 коп. зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 599 ЦК України, статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є засобом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Оскільки сума страхового відшкодування становить 188874 грн. 54 коп. апеляційний господарський суд вважає за доцільне здійснити перерахунок штрафу, інфляційних витрат та 3 % річних.

Згідно заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог за вих. № 247 від 10.02.2011 р. в порядку ст. 22 ГПК України позивач просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 282296 грн. 55 коп., 57201 грн. 54 коп. суми індексації грошового боргу за період з лютого 2009 року по січень 2011 року (включно), 17007 грн. 40 коп. 3 % річних за період з 07.02.2009 р. по 09.02.2011 р., 28229 грн. 66 коп. штраф, нарахований за період з 07.02.2009 р. по 06.08.2009 р., 3847 грн. 35 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи рекомендації Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ розмір суми індексації грошового боргу за період з 07.02.2009 р. по 31.01.2011 р. складає 38271 грн. 51 коп.

Розмір трьох процентів річних за період з 07.02.2009р. по 09.02.2011р. складає 11363 грн. 52 коп.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання.

Пунктом 4.5.5 договору страхування при прийнятті рішення щодо виплати страхового відшкодування провести виплату страхувальнику протягом цих 15-ти робочих днів. В разі порушення цього терміну страховик має сплатити страхувальнику штраф в розмірі 0,1 % за кожний прострочений день від суми несплаченого страхового відшкодування, але не більше 10 % від суми.

Згідно п. 4.5.6 договору страхування рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк, що не перевищує 15 (пятнадцяти) робочих днів з дня отримання страховиком необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку і складання страхового акту, і повідомляється страхувальнику письмово з обґрунтуванням причин відмови протягом 5 (пяти) робочих днів з дня прийняття такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем лише 24.06.2009 року було направлено лист про відмову у виплаті страхового відшкодування № 513.

Сума штрафу в період з 07.02.2009 по 24.06.2009 становить:

188874 грн. 54 коп. * 0,1 % * 138 (з 07.02.2009 р. по 24.06.2009 р.) = 26064 грн. 69 коп.

10 %* 188874 грн. 54 коп. = 18887 грн. 45 коп.

Оскільки 26064 грн. 69 коп.. більше ніж 18887 грн. 45 коп., тобто перевищує 10 % суми страхового відшкодування, що обумовлено п. 4.5.6 договору страхування, то стягненню підлягає штраф у сумі 18887 грн. 45 коп.

Пунктом 4.1.1 договору страхування передбачено, що страхувальник має право на одержання страхового відшкодування в межах страхової суми з урахуванням конкретних умов цього договору.

Пунктом 7.15. договору страхування встановлено перелік документів, які страхувальник зобов'язаний надати страховику для підтвердження факту настання страхового випадку і визначення розміру нанесених збитків.

Як вбачається із даного пункту, перелік в останньому є вичерпним, а крім того в останньому відсутнє посилання на такий документ, як «медична довідка на стан алкогольного сп'яніння».

Згідн положень п. 9.1. договору страхування в усьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та Правилами страхування, на підставі яких укладено цей договір.

Відповідно до п. 4.5.4. договору № 21178 добровільного страхування наземного транспорту від 19 березня 2008 року страховик зобов'язаний «після надходження заяви до страхувальника на виплату страхового відшкодування протягом 15 робочих днів після втримання всіх необхідних для проведення виплати документів прийняти рішення про штату чи відмову у виплаті страхового відшкодування (якщо випадок було визнано страховим).»

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не надано повного пакету документів, передбаченого п. 10.1 Правил страхування наземного транспорту, а саме:

- медичну довідку за встановленою формою, або інший документ підтверджуючий відсутність в крові водія алкоголю (для водія, керуючого транспортним засобом в момент скоєння ДТП).

Відповідно до п. 7.15. договору № 21178 добровільного страхування наземного транспорту від 19 березня 2008 року позивачем не надано:

- заяву на виплату страхового відшкодування;

- документи, що підтверджують витрати страхувальника на спасіння та евакуацію транспортного засобу.

Стосовно надання документів, що підтверджують витрати страхувальника на спасіння та евакуацію транспортного засобу.

Позивач пояснив, що дані витрати СП ТОВ «Основа-Солсиф» понесені не були, у зв'язку з чим і не були надані відповідачеві.

Пунктом 7.15.1. договору страхування встановлено, що доцільність надання документів перелічених в пункті 7.15. вирішується страховиком.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Оскільки, в матеріалах відсутні докази звернення страховика саме до страхувальника із вимогою про надання медичної довідки на стан алкогольного сп'яніння, а також документів, що підтверджують витрати страхувальника на спасіння та евакуацію транспортного засобу, надання вказаної документів не було обов'язковим для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування та не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування із посиланням на пункт 7.17.12 договору страхування, який закріплює серед підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування - ненадання страховику протягом 6 місяців з моменту настання страхового випадку необхідного пакету документів.

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування мотивована, зокрема, тим, що позивачем не надано заяви про сплату страхового відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 4.3.4 договору страхування № 21178 від 19.03.2008 р. до обовязків страхувальника (позивача) при настанні страхового випадку віднесено: «Не пізніше 48-ми годин, з того моменту, коли йому стало відомо про настання страхового випадку, сповістити про це страховика (не враховуючи вихідні та святкові дні)».

Належне виконання позивачем зобовязань в частині повідомлення страховика про настання страхового випадку відповідачем не заперечується, підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданою до справи заявою про пошкодження транспортного засобу за вих. № 785 від 24.12.2008 р., відповідно до пункту 11 якої, просив за умови визнання події страховою - здійснити страхову виплату згідно з Договором страхування. (а.с. 18-19, т.1).

Крім того, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на п. 7.17.12 договору № 21178 добровільного страхування наземного транспорту від 19 березня 2008 року, згідно якого при настанні страхового випадку виплата страхового відшкодування не здійснюється, якщо «страхувальник не надав страховику протягом 6 місяців з моменту настання страхового випадку необхідний пакет документів за виключенням ризику 2.1.5».

Умовами договору не передбачено форму викладення заяви про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, заява від 24.12.2008 р. за своєю суттю є одночасно і повідомленням про настання страхового випадку, і заявою на виплату страхового відшкодування, що не заперечується умовами договору страхування.

Пунктом 7.15. договору страхування встановлено, що для підтвердження факту настання страхового випадку і визначення розміру нанесених збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику, зокрема, заяву на виплату страхового відшкодування. При цьому, пунктом 7.1. договору страхування встановлено, що виплата страхового відшкодування виконується, зокрема, на підставі заяви страхувальника і страхового акту (аварійного сертифікату).

Згідно письмових пояснень відповідача від 26.07.2010р. за вих. № 205 останнім страховий акт, обов'язок складання якого визначений статтею 990 ЦК України, взагалі не складався.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлявся лист-вимога № 740 від 25.03.2009 (тобто протягом 6-ти місяців, до надсилання відповідачем позивачу листа про відмову у виплаті страхового відшкодування за вих. № 513 від 24.06.2011 р.), в якому позивачем зазначено наступне: «На підставі викладеного, прошу здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 324000 грн. 54 коп.» (а.с. 28, т. 1), що є заявою про виплату страхового відшкодування та позбавляє страховика права відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 7.17.12 договору.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, неподання позивачем при зверненні із заявою про сплату страхового відшкодування медичної довідки про те, що водій пошкодженого автомобіля під час ДТП не перебував у стані алкогольного або наркотичного спяніння не є обставиною, що підтверджує порушення позивачем умов договору в частині надання повного пакету документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на пункти 7.15, 9.1 договору страхування, а також враховуючи те, що в пункті 7.15. договору страхування перелік документів є виключним, «медична довідка на стан алкогольного сп'яніння» може бути надана страховику виключно на його вимогу, а надання останньої в силу положень договору страхування є не обов'язковою.

Крім того, відповідно до п.1.1 Інструкції «Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24.02.1995р. № 114/38/15-36-18 встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та (або) працівниками медичних закладів. Абзац четвертий даного пункту Інструкції визначає, що проведення огляду на стан сп'яніння водіїв є обов'язковим в разі наявності ознак сп'яніння, а так само незалежно від наявності ознак сп'яніння, - учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни.

Отже, проведення огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_2 не було обов'язковим.

Довідкою виданою УДАІ ГУ МВС України у м. Києві на запит ЗАТ «СК «Оріана» підтверджено що обидва водії перебували у тверезому стані.

В матеріалах справи наявні листи ЗАТ «Страхова компанія «Оріана» за вих. № 141 від 17.02.2009 р., вих. № 583 від 15.07.2009 р. якими підтверджено, що відповідач визнав подію, яка трапилася 24.12.2008 р., страховим випадком, визнав свої зобовязання перед позивачем та запевнив позивача, щодо безсумнівності виконання перед ним своїх зобовязань.

У листі за вих. № 583 від 15.07.2009 р., зокрема було відзначено про досягнення домовленості між сторонами про сплату страхового відшкодування в розмірі 239771 грн. 62 коп. рівними частинами на протязі шести місяців, у звязку з чим просив позивача подати клопотання до суду про закриття провадження у справі № 4/429 в результаті досягнення між сторонами мирової угоди.

З висновку № 0246 судової автотоварознавчої експертизи від 12.07.2010 року вбачається, що транспортний засіб О АР 85 СР.380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1 частково відновлений.

Відповідач стверджує, що позивачем не виконані обовязки за договором страхування № 21178 від 19.03.2008 в частині неповідомлення страховика про проведенні ремонтних робіт, неотримання письмової згоди на проведення ремонтних робіт. Відповідач зазначив, що не надавав письмового дозволу на проведення ремонтних робіт, як передбачено п. 4.3.6 вказаного договору.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивач надав пояснення, що транспортний засіб був відновлений після набрання рішення у справі № 4/429 законної сили, а також після надсилання відповідачем відмови у виплаті страхового відшкодування 24.06.2009. Тому підстав для погодження з відповідачем ремонтних робіт у позивача не було, та у звязку з цим, умови договору останнім не порушені.

Наведене, зокрема, підтверджує безпідставність заявлених відповідачем заперечень, зокрема в частині неповно наданих позивачем документів, які необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, не перевіривши усі обставини, вирішив спір з порушенням матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України наявні підстави для часткового скасування рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 32-34, 35, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі задовольнити частково.

2.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі залишити без задоволення.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 4/429-22/275 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» (04070, м. Київ, вул. Почайнинська 70, оф. 2, ідент. код 30552209) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака 17, ідент. код 20057315) 188874 грн. 54 коп. (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 54 копійки) страхового відшкодування, 38271 грн. 51 коп. (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят одна гривня пятдесят одна копійка) суми індексації грошового боргу, 11 363 грн. 52 коп. (одинадцять тисяч триста шістдесят три гривні пятдесят дві копійки) 3 % річних, 18887 грн. 45 коп. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень сорок пять копійок) штрафу, 2574 грн. (дві тисячи пятсот сімдесят три гривні) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.»

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» (04070, м. Київ, вул. Почайнинська 70, оф. 2, ідент. код 30552209) 342 грн. 61 коп. (триста сорок дві гривні шістдесят одну копійку) витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя

Судді

15.06.11 (відправлено)