Постанова № 16197476, 07.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011 № 58/84

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Іваненко Я.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. б/н від 10.01.2011 р.;

від відповідача:не зявилися;

від третьої особи:не зявилися;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від25.03.2011р.

у справі№ 58/84 (суддя: Блажівська О.Є.)

за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (позивач)

доВідкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (вiдповiдач)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю “Синтез технологій”

провідшкодування шкоди в порядку регресу 5 882,97 грн.

В судовому засіданні 07.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 25.03.2011 року у справi №58/84 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, позивач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 25.03.2011 року у справi №58/84 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ “Страхова компанія “Рідна” в повному обсязі та стягнути з ВАТ “НАСК “Оранта” на користь ПАТ “Страхова компанія “Рідна” 5 882,97 грн. і судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме статей 27 ЗУ “Про страхування”, 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. ст. 993, 1191 ЦК України.

Апелянт вважає, що у ПАТ “Страхова компанія “Рідна” зявилося право вимоги (регресу) до ВАТ “НАСК “Оранта” після виплати позивачем страхового відшкодування, оскільки відповідач є особою, відповідальною за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до розгляду та призначено на 19.05.2011р.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі № 58/84 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Синтез технологій” до участі у справі № 58/84 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 07.06.2011 р.

В судовому засіданні 07.06.2011 р. представником позивача було подане клопотання про збільшення судових витрат, в якому останній просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість отриманої довідки від ДКСУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві у розмірі 25,56 грн.

В судовому засіданні 07.06.2011 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 25.03.2011 року у справi №58/84, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ “Страхова компанія “Рідна” в повному обсязі та стягнути з ВАТ “НАСК “Оранта” на користь ПАТ “Страхова компанія “Рідна” 5 882,97 грн. страхового відшкодування, судові витрати та вартість отриманої довідки від ДКСУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві у розмірі 25,56 грн.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 07.06.2011 року не зявились, будучи повідомлені належним чином про день та місце розгляду апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами та без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

04.02.2010 р. на вул. Богатирській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “ТОУОТА CAMRY”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням Правосудовича Олександра Вікторовича та автомобіля “ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “ТОУОТА CAMRY”, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві (а. с. 14).

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва у справі №3-2024/10 від 11.03.2011 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні даної ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.(а. с. 22).

Пошкоджений автомобіль “ТОУОТА CAMRY”, державний номер НОМЕР_1, був застрахований ОСОБА_3 у позивача на підставі договору добровільного страхування автотранспортних засобів № AТР 50/10 від 03.02.2010 р. (а. с. 10).

Відповідно до звіту № 234 від 03.06.2010 р. (а. с. 23-39), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “ТОУОТА CAMRY”, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 5 449,97 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за договором добровільного страхування наземного транспорту № AТР 50/10 від 03.02.2010 року, на підставі страхового акту №363 від 06.07.2010 р. (а. с. 48) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5 449,97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковим касовим ордером № 224 від 06.07.2010р. (а. с. 50).

У відповідності до ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 449,97 грн., 350,00 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження та 83,00 грн. витрат, повязаних з отриманням довідки ВДАІ, 25,56 грн. за отримання довідки від ДКСУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві та сплачені судові витрати.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль “ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, було застраховано третьою особою ТОВ “Синтез технологій” у Відкритому акціонерному товаристві “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс НОМЕР_3 (а. с. 73).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п. 15.3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобілем “ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, керував ОСОБА_2., який працює водієм-експедитором ТОВ “Синтез технологій”, що встановлено судом у постанові №3-2024/10 від 11.03.2011 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Отже, ОСОБА_2 керував автомобілем “ГАЗ”, державний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Доказів протилежного ні відповідач, ні третя особа суду не надали.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 35000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України ”Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № AТР 50/10 від 03.02.2010 р. року, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП, шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ “Страхова компанія “Крона” до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4526, 80 грн.

Відповідно до звіту № 234 від 03.06.2010 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля “ТОУОТА CAMRY”, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 5 449,97 грн.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 449,97 грн., 350,00 грн. витрат за проведення авто товарознавчого дослідження та 83,00 грн. витрат, повязаних з отриманням довідки ВДАІ. Крім того, в судовому засіданні 07.06.2011 р. представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача вартість отриманої довідки від ДКСУ Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві у розмірі 25,56 грн.

Як вже було зазначено вище, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 224 від 06.07.2010р. страхове відшкодування позивачем було виплачено у розмірі 5 449,97 грн.

Отже, апеляційний суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” 5 449,97 грн. виплаченого страхового відшкодування.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м .Києва від 25.03.2011 року у справi № 58/84 підлягає скасуванню, з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2011 року у справi №58/84 скасувати, прийняти нове рішення, яким:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, код ЄДРПОУ 34809641) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 449 (пять тисяч чотириста сорок девять) грн. 97 коп., 94 (девяносто чотири) грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.”

3. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, код ЄДРПОУ 34809641) 47 (сорок сім) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 58/84 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 09.06.2011 р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Іваненко Я.Л.

14.06.11 (відправлено)