Рішення № 16202314, 08.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2011 Справа № 5024/523/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лактон", м.Вишгород Київської області

до комунального підприємства радгосп-завод «Янтарний», м.Херсон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Херсонська обласна рада

про стягнення 8659014,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 03.03.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2. - представник, довіреність б/н від 23.05.2011р.;

від третьої особи Потоцький П.Б. представник

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лактон" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «Радгосп-завод «Янтарний»(відповідач) заборгованість у сумі 8659014,20 грн., з яких: 4421016,20 грн. основного боргу, 1458935,10 грн. інфляційних збитків, 365188,10 грн. 3% річних, 2413874,80 грн. штрафних санкцій.

01.06.2011 р. позивач у відповідності до ст..22 ГПК України надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 4370326,20 грн. основного боргу, 1456973,40 грн. інфляційних збитків, 364554,48 грн. 3% річних, 2390760,16 грн. штрафних санкцій-неустойки.

12 травня 2011 року відповідач надав суду клопотання про залучення до участі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Херсонську обласну раду.

19 травня 2011 року до матеріалів справи надано клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Херсонську обласну державну адміністрацію.

19 травня 2011 року до матеріалів справи надано клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Херсонську обласну раду.

Ухвалою суду від 19 травня 2011 року було залучено Херсонську обласну раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача.

19 травня 2011 року до суду відповідачем було надано клопотання про продовження розгляду справи поза межами строку, встановленого ст..69 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 12 травня 2011 року оголошувалась перерва до 9-00 до 19.05.2011 року; в судовому засіданні 1 червня 2011 року оголошувалась перерва до 08.06.2011 року до 10-00, після чого розгляд справи було продовжено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лактон»(позивач, кредитор) та Комунальним підприємством радгосп-завод «Янтарний»(відповідач, позичальник) укладено договір №12-25/06 про наданя безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 25 грудня 2006 року (далі Договір), за умовами якого кредитор зобов»язується надати позичальнику зворотну фінансову допомогу (далі допомога), а останній зобов»язується використати її за цільовим призначенням і повернути допомогу у визначений договором строк.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором позики, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 1046-1053 ЦК України (глава 71 параграф1).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. 26 березня 2008 року до договору про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги було внесено доповнення: пункт 4.1. викладено в наступній редакції: «Допомога надається у безготівковому порядку платіжними дорученнями шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника, а також передачі позичальнику емітованого ним векселя».

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов»язання за договором виконав в повному обсязі ним було надано відповідачу грошові кошти в сумі 4080000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.11-27):

-№29 від 26.12.2006 р. на суму 1070000,00 грн.;

-№44 від 20.02.2007 р. на суму 150000,00 грн.;

-№45 від 26.02.2007 р. на суму 130000,00 грн.;

-№50 від 16.03.2007 р. на суму 130000,00 грн.;

-№61 від 28.03.2007 р. на суму 50000,00 грн.;

-№62 від 05.04.2007 р. на суму 100000,00 грн.;

-№64 від 20.04.2007 р. на суму 250000,00 грн.;

-№79 від 24.05.2007 р. на суму 50000,00 грн.;

-№85 від 29.05.2007 р. на суму 250000,00 грн.;

-№98 від 26.06.2007 р. на суму 150000,00 грн.;

-№106 від 13.07.2007 р. на суму 100000,00 грн.;

-№123 від 02.08.2007 р. на суму 150000,00грн.;

-№136 від 16.08.2007 р. на суму 200000,00 грн.;

-№137 від 30.08.2007 р. на суму 300000,00 грн.;

-№138 від 04.09.2007 р. на суму 300000,00 грн.;

-№139 від 11.09.2007 р. на суму 500000,00 грн.;

-№168 від 12.11.2007 р. на суму 200000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач передав, а відповідач

прийняв в рахунок виконання умов договору простий вексель, емітований Комунальним підприємством радгосп-завод «Янтарний»№81352327127221 від 20 квітня 2006 року, виданий ПП «Статус-Агроінвест»з терміном оплати «за пред»явленням»на суму 341016,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.5.1. Договору строк надання допомоги позичальнику становить з 25 грудня 2006 року по 25 березня 2008 року.

Відповідно до п.6.1., 6.2. договору по закінченні строку, вказаного в п.5.1. договору, позичальник зобов»язується протягом 3 днів повернути суму допомоги. Допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'зання за договором не виконав, не повернув своєчасно допомогу позивачу.

Матеріали справи свідчать, що 30 липня 2010 року за видатковою накладною №181 відповідач передав позивачу на умовах взаємозаліку товар на суму 50690,00 грн. (а.с.56). З посиланням на цю обставину позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 4370326,20 грн. основного боргу.

З урахуванням викладеного, суд на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України припиняє провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50690,00 грн.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4370326,20 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1456973,40 грн. та 3 % річних в сумі 364554,48 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З посиланням на ст..258 Цивільного кодексу України та п.8.1. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 20.09.2010 року по 23.03.2011 року штрафні санкції в сумі 2413874,80 грн.

Пунктом 8.2. сторони узгодили, що за порушення строку повернення допомоги, вказаному в п.5.1. договору, позичальник сплачує кредитору штраф із розрахунку 0,3% в день від невиплаченої суми до повного погашення заборгованості перед кредитором по даному договору.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Договором встановлено розмір штрафу, а не пені, тому відсутні правові підстави для стягнення штрафних санкцій в сумі 2413874,80 грн.

Суд відхиляє клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача, - Херсонської обласної державної адміністрації, - у зв»язку з необґрунтованістю, в клопотанні не зазначено, яким чином рішення у справі може вплинути на права та обов»язки облдержадміністрації.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 1046 ЦК України, ст.ст.175, 193 ГК України та керуючись, ст. 49, п.1-1 ст.80, ст..ст.82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача 50690,00 грн. основного боргу.

2.Стягнути з Комунального підприємства радгосп-завод «Янтарний»(73000, м.Херсон, вул.Янтарна, 25, р/р 2600703972002 в АКІБ «Укрсіббанк», м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 00413481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лактон»(07300, м.Вишгород, вул…Б.Хмельницького, 9, кв.53, код ЄДРПОУ 31575709) 4370326,20 грн. основного боргу, 1456973,40 грн. інфляційних збитків, 364554,48 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В. В. Людоговська

Повне рішення складено 14.06.2011 р.