Рішення № 16202269, 07.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р.Справа № 30/17-1154-2011 За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «АЛЮР»

До відповідача: Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 24.05.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2.- довіреність від 14.02.2011 р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «АЛЮР»(далі ТОВ НВП «АЛЮР»), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»(далі ДП ДАК«Хліб України»«Одеський портовий елеватор») про стягнення з відповідача 14144 грн. 54 коп, з яких: 7 149 грн. 68 коп. сума основного боргу; 493 грн. 33 коп. інфляційне збільшення суми основного боргу; 176 грн. 16 коп. 3% річних; 3574 грн. 84 коп. штраф; 950 грн. 53 коп. пеня; 1800 грн. реальні збитки.

27 травня 2011р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути за відповідача основний борг у сумі 7149 грн. 68 коп., інфляційні у сумі 493 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 176 грн. 16 коп., штраф у сумі 3574 грн. 84 коп., пеню у сумі 601 грн. 56 коп. та збитки у сумі 1800 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач визнає, відповідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги в частині наявності перед позивачем боргу у сумі 7149 грн. 68 коп. В іншій частині проти позову заперечує.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

29 квітня 2010р. між ТОВ НВП «АЛЮР»(Виконавець) та ДП ДАК«Хліб України»«Одеський портовий елеватор»(Замовник) був укладений Договір №118 на виконання робіт по дезінсекції, згідно якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання по проведенню дезінсекції на обєктах Замовника. До обєму робіт входить: спільне визначення обємів робіт, спільний склад графіку виробництва робіт, виїзд групи виконавця для проведення робіт.

Відповідно розділу 2. Договору вартість дезінсекції не завантажених складських приміщень загальним обємом 57830 куб.м.: ціна за 1 куб. м. 0, 24 грн. ( з ПДВ) . Вартість робіт 11566 грн., ПДВ 20% - 2313 грн. 20 коп. Загальна вартість робіт 13879 грн. 20 коп. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму, згідно акту виконаних робіт впродовж 10 банківських днів.

Згідно розділу 3.2. Договору ДАК«Хліб України»«Одеський портовий елеватор»зобовязалося здійснювати оплату робіт Виконавця в порядку та у розмірі, передбачених п. 2 Договору.

31 травня 2010 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 118 від 29.04.2010р., в якій визначили вартість робіт у сумі 15 089 грн. 89 коп. , у тому числі ПДВ 20% - 25 14 грн. 88 коп..

Згідно Актів здачі-приймання робіт по дезінсекції за період з 03.05.2010 р. по 10.05.2010 р. та з 01.06.2010 р. по 04.06.2010 р., підписаних представниками обох сторін, позивачем (Виконавцем) виконано та належним чином оформлено комплекс робіт на загальну суму 15 089 грн. 28 коп. Але оплату Замовником було здійснено частково, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 7149 грн. 68 коп.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати за виконані роботи позивач вважає порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 7149 грн. 68 коп.

З метою досудового врегулювання спору 03.11.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 03/11/10-3, яка була отримана ДП ДАК«Хліб України»«Одеський портовий елеватор»08.11.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням. Але дана претензія відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.526 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таки умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ж до ст.. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач посилається на ст.625 Цивільного кодексу України яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 493 грн. 33 коп. та 3% річних у сумі 176 грн. 16 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Позивач також зазначає, що відповідно до п.5.2. Договору Замовник за несвоєчасну оплату робіт за договором сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. А також додатково , після спливу 30 днів з моменту невиконання грошового зобовязання за договором, встановлюється штраф 50% від несплаченої суми. На підставі зазначеного пункту Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 601 грн. 56 коп. та штраф у розмірі 3574 грн. 84 коп.

Позивач також зазначає, що з підстав невиконання грошових зобовязань відповідач порушив майнові права позивача на вчасне і повне одержання плати за виконану роботу, у звязку з чим ТОВ НВП «АЛЮР»був змушений звернутися за правовою допомогою для відновлення порушених прав. 21 березня 2011 р. між ТОВ НВП «АЛЮР»(Клієнт) та ТОВ «Юридична компанія «ВЕКТОР ПРАВА»(юридична компанія) був укладений Договір про надання правової допомоги, відповідно якого Юридична компанія надає Клієнту правову допомогу щодо відновлення прав та законних інтересів останнього, порушених внаслідок невиконання (неналежного виконання) ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»(Боржник) зобовязань за договором на виконання робіт по дезінсекції від 29.04.2010 р. № 118, укладені між Клієнтом та Боржником. У звязку з чим Юридична компанія приймає від Клієнта доручення на здійснення представництва його інтересів в господарському суді Одеської області у справі про стягнення з Боржника на користь Клієнта заборгованості, пені, 3% річних, інфляційного збільшення, збитків за договором на виконання робіт по дезінсекції від 29.04.2010 р. № 118.

За умовами п. 3.1 Договору про надання правової допомоги розмір винагороди Юридичної компанії за Договором складає 1800 грн. без ПДВ, які були сплачені платіжним дорученням №124 від 24.03.2011р.

Позивач посилається на ч.ч.1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України, яка передбачає те, що, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що реальні збитки, понесені позивачем знаходяться в прямому причинно-наслідковому звязку з протиправними діями (бездіяльністю) відповідача та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідач визнає позов в частині наявності перед позивачем боргу у сумі 7149 грн. 68 коп. з дати виконаних за договором на виконання робіт по дезінсекції від 29.04.2010 р. № 118 та зазначає, що вимоги щодо оплати боргу за договором визнані комісією з ліквідації відповідача та будуть включені до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення індексу інфляції, 3% річних та пені, то цю частину позову відповідач не визнає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця ж норма міститься у ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст..626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2010р. між ТОВ НВП «АЛЮР»(Виконавець) та ДП ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»(Замовник) був укладений Договір №118 на виконання робіт по дезінсекції, згідно якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання по проведенню дезінсекції на обєктах Замовника. До обєму робіт входить: спільне визначення обємів робіт, спільний склад графіку виробництва робіт, виїзд групи виконавця для проведення робіт.

Відповідно розділу 2. Договору вартість дезінсекції незавантажених складських приміщень загальним обємом 57830 куб.м.: ціна за 1 куб. м. 0, 24 грн. ( з ПДВ). Вартість робіт 11566 грн., ПДВ 20% - 2313 грн. 20 коп. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму згідно акту виконаних робіт впродовж 10 банківських днів.

Згідно розділу 3.2. Договору ДАК «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»зобовязалося здійснювати оплату робіт Виконавця в порядку та у розмірі, передбачених п. 2 Договору.

31 травня 2010 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 118 від 29.04.2010р., в якій визначили вартість робіт 12 574 грн. 40 коп. ПДВ 20% - 2 514 грн. 88 коп.., всього на суму 15 089 грн. 89 коп.

Позивачем було виконано роботи на суму 15 089 грн. 89 коп., які прийнято відповідачем без зауважень, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт. За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7149 грн. 68 коп.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеного позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у розмірі у сумі 493 грн. 33 коп. та 3% річних у сумі 176 грн. 16 коп.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені у сумі 601 грн. 56 коп. та штрафу у розмірі 3574 грн. 84 коп., то ця вимога також підлягає задоволенню, виходячи з п. 5.2. Договору .

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ,а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається

Відповідно до ст.. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. За таких обставин, правомірною є вимога ТОВ НВП «АЛЮР»щодо стягнення реальних збитків у сумі 1 800 грн.

За таких обставин, позовна заява ТОВ НВП „АЛЮР” є обґрунтованою , підтверджена матеріалами справи, у звязку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-виробниче підприємство «АЛЮР» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Одеський портовий елеватор»(м. Одеса, Хлібна гавань,4, код 00955176, р/р 26001314344 в АБ «Південний», МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-виробниче підприємство «АЛЮР»(м. Одеса, вул.. Багрицького, 12А, код 30948577, р/р 26003330611001 в ЮГРУ КБ «Приватбанк», МФО 328704) заборгованість у сумі 7 149 грн. 68 коп., інфляційні у сумі 493 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 176 грн. 16 коп., штраф у сумі 3 574 грн. 84 коп., пеню у сумі 601 грн. 56 коп.; збитки у сумі 1800 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 141 грн. 45 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 14 червня 2011р.

Суддя Рога Н. В.