Рішення № 16202242, 10.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2011 р.Справа № 9/17-1244-2011 За позовом: Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі, якою є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа; в особі якою є Одеське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи; До відповідача: Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС";

про стягнення 1200000грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Процик О.В. (за посвідченням);

Від позивача(Державна інноваційна фінансово-кредитна установа): ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від позивача(Одеське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи): не з'явився;

Від відповідача : Левченко В.І. (директор);

СУТЬ СПОРУ: 30.03.2011р. за вх. №1658/2011 Прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі, якою є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа; в особі якою є Одеське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" в сумі 1200 000 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні від 10.06.2011 року проти позову заперечував, посилаючись на усні пояснення. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

27.10.1997 р. між Малим приватним підприємством "АВІНТЕКС" та Одеським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду було укладено інноваційний договір №141 на виконання проекту: Організація серійного виробництва лікувальних препаратів з використанням зміїної отрути, яка виробляється на базі місцевого серпентарію.

Згідно вказаного договору Одеське регіональне відділення Державного інноваційного фонду надавало позику Малому приватному підприємству "АВІНТЕКС" у сумі 1 950 000 грн.

Одеське регіональне відділення Державного інноваційного фонду перерахувало на рахунок відповідача 28 жовтня 1997 р. 500 000 грн. та 25 листопада 1997 р. додатково 800 000 грн. Гарантією за договором виступала застава майна 900 г зміїної отрути вартістю 1 080 000 доларів США згідно довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, яке було передано на зберігання до Чорноморського відділення Промінвестбанку м. Одесі.

29.12.1998 р. була укладена Додаткова угода про збільшення фінансування на 650 000 грн. На виконання вказаної додаткової угоди, Одеське відділення Державного інноваційного фонду перерахувало на рахунок Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" вказані кошти.

Відповідно до Постанови №654 КМУ від 13.04.2000 р. Державний інноваційний фонд (ДІФ) ліквідовано, а на його базі утворено Українську державну інноваційну компанію (УДІК). Українська державна інноваційна компанія була правонаступником майнових прав у тому числі по договорах про надання інноваційних позик Державного інноваційного фонду України. Заборгованість Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" підтверджена Додатковою угодою № Д13 від 31.08.2000 р. до інноваційного договору №141.

Згідно Акту звірки заборгованості по інноваційній позиці від 01 липня 2000р., наданому згідно з договором № 141 від 27.10.1997 р. та додатковими угодами №1 від 17.02.1998 р., №2 від 07.05.1998 р., №3 від 15.06.1998 р. та б/н від 29.12.1998р. заборгованість по сумі основного боргу інноваційної позики перед регіональним відділенням, станом на 01.07.2000р., становила 1 950 000 грн. 01.08.2000 р. вищевказана заборгованість на загальну суму 1 950 000 грн. рахується перед Українською державною інноваційною компанією, як правонаступником.

Заборгованість за інноваційним договором, Малим приватним підприємством "АВІНТЕКС" погашена була.

26.04.2001 р. Одеським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії подано заяву до Господарського суду Одеської області про стягнення боргу в розмірі 750 000 грн. та пені 68 346,00 грн.

12.06.2001 р. Господарським судом Одеської області по справі №17-1-15/01-3158 прийнято рішення стягнути з Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" основного боргу 750 000 грн., у стягненні пені відмовлено.

Станом на 14.02.2011 р. відкрито виконавче провадження з виконання Наказу Господарського суду Одеської області №17-1-15/01-3158 від 30.08.2001 р. про стягнення грошової суми 751 769 грн.

Відповідно до Постанови КМУ від 08.08.2007 р. № 1007 Українську державну інноваційну компанію перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

СУ УМВС в Одеській області у листопаді 2001 р. порушило карну справу відносно посадових осіб Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС".

Левченко В.І., директор Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС", звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на постанову про порушення кримінальної справи.

Постановою Київського районного суду від 12.06.2009 р. постанова про порушення кримінальної справи скасована. Апеляційний суд Одеської області своєю ухвалою від 24.06.2009 р. постанову Київського районного суду від 12.06.2009р. залишив без змін.

Станом на 14.02.2011 р. розмір заборгованості відповідача складає 1 200 000 грн., яку не стягнуто, оскільки у 2001 р. було порушено кримінальну справу.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Керуючись законами України "Про основи державної політики у сфері науково-технічної діяльності", "Про інвестиційну діяльність" та "Про лізинг", а також іншими нормативними актами чинного законодавства України, укладаються інноваційні договори.

Предметом такого Договору є здійснення вищезазначеного Проекту з впровадження нових технологій та створення на їх основі виробництва конкурентоспроможної продукції або надання послуг, внаслідок чого Підприємством створюється і одержується прибуток, досягається позитивний науково-технічний, економічний та соціальний ефект.

Інвестор - надає Лізингодавцю на умовах зворотної безвідсоткової позики кошти для проведення ним матеріально-технічного забезпечення реалізації Проекту.

Лізингодавець - за рахунок одержаних від Інвестора коштів має придбати необхідне для реалізації Проекту майно та передає його на умовах фінансового лізингу в користування Підприємству.

Підприємство - виконує передбачені календарним планом виконання Проекту роботи, досягає обсягів виробництва, обумовлених в описі та характеристиках інноваційної продукції Проекту, економічного та соціального ефекту, створює необхідні для проведення Лізингодавцем матеріально-технічного забезпечення реалізації Проекту умови та повертає кошти згідно з умовами даного Договору.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі був укладений інноваційний договір, згідно з якими позивач (Інвестор), надавало позику Малому приватному підприємству "АВІНТЕКС" у сумі 1 950 000 грн. для реалізації зазначеного в договорі Проекту по впровадженню нових технологій та створенню виробництва конкурентноспроможної продукції, в результаті чого відповідачем (Підприємством) створюється прибуток та досягається соціальний ефект.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом визначено, що позивач належним чином виконав умови договору, надавши позику Відповідачу у сумі 1 950 000 грн., перерахувавши на рахунок Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" 28 жовтня 1997 р. 500 000 грн. та 25 листопада 1997 р. додатково 800 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 182 та № 209; 181800 грн. за платіжним дорученням № 004; 200000 грн. за платіжним дорученням № 002, 210000 грн. за платіжним дорученням № 001, 58200 грн. за платіжним дорученням № 246.

12.06.2001 р. Господарським судом Одеської області по справі №17-1-15/01-3158 прийнято рішення стягнути з Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" основного боргу 750 000 грн.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за договором, становить 1200 000 грн. При цьому жодних письмових заперечень щодо наявності боргу за договором, а тим більш доказів, які його спростовують відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12, код ЄДРПОУ 22511059) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі якою є Одеське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25831699) 1200 000 грн. - заборгованість за договором.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12, код ЄДРПОУ 22511059) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 25 500 грн. державного мита.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства "АВІНТЕКС" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12, код ЄДРПОУ 22511059) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 14 червня 2011 року.