Рішення № 16202137, 06.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р.Справа № 27/17-1308-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАР-КОМ";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 60 679,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАР-КОМ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 60679,69 грн. з яких 57470,20 грн. основна заборгованість, 3209,49 грн. пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки продукції №327 від 01.10.2010р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 06.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.04.2011р.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи «не проживає», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАР-КОМ" (надалі постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - покупець) укладено договір поставки продукції №327 (надалі - договір), згідно якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем з урахуванням умов цього договору і того факту, що поставка є внутрішньодержавною.

Відповідно до положень п. 1.3 договору, пункт доставки товару АДРЕСА_1.

У п. 1.4 договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно умов п. 3.2 договору, загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Положеннями п. 3.3 договору визначено, що покупець зобовязаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (21) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Відповідно до умов п. 5.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 8.5 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до „31” грудня 2010р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобовязань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один рік.

На виконання умов зазначеного договору, 21.10.2010р. та 22.10.2010р. року ТОВ "БАР-КОМ" поставило, а повноважним представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 отримано товар на загальну суму 59470,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №ОМУ-001035 від 21.10.2010р. на суму 16162,20 грн. та №ОМУ-001041 від 22.10.2010р. на суму 43308,00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін.

З урахуванням здійсненої 02.12.2010р. відповідачем проплати у розмірі 2000,00 грн. та наявного у матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010 року, враховуючи загальну суму поставок, за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість перед ТОВ "БАР-КОМ" у розмірі 57420,20грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором поставки продукції №327 від 01.10.2010р. та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із вищезазначених обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки продукції №327 від 01.10.2010р., а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "БАР-КОМ" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 57470,20 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за період з 13.11.2010р. по 25.03.2011р. у розмірі 837,04 грн. встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичні помилки, а саме невірно визначив кількість днів прострочення (130 днів коли вірно 133 дня), крім того не врахував здійснену 02.12.2010р. відповідачем проплату у сумі 2000,00 грн. В звязку з чим суд зробив власний розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені (з 13.11.2010р. по 25.03.2011р.) та встановив, що загальна сума пені становить 816,01 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

16162,2013.11.2010 - 01.12.2010197,7500 %0.042 %130,40

14162,2002.12.2010 - 25.03.20111147,7500 %0.042 %685,61

Всього:----816,01 Суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за період з 14.11.2010р. по 25.03.2011р. у розмірі 2372,45 грн. встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив арифметичні помилки, а саме невірно визначив кількість днів прострочення (129 днів коли вірно 132 дня), в звязку з чим суд зробив власний розрахунок пені та встановив, що загальна сума пені за цей період становить 2427,62 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

43308,0014.11.2010 - 25.03.20111327,7500 %0.042 %2427,62

Всього:----2427,62

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму пені у розмірі 2372,45 грн. нараховану за період з 14.11.2010р. по 25.03.2011р.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 3188,46 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "БАР-КОМ" та стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки продукції №327 від 01.10.2010р. у розмірі 57 470,20 грн. та пені у розмірі 3188,46 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (67834, АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАР-КОМ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 36604173, р/р 26003203144 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) 57470/пятдесят сім тисяч чотириста сімдесят/грн. 20 коп. основного боргу, 3188/три тисячі сто вісімдесят вісім/грн. 46 коп. пені, 606/шістсот шість/грн. 59 коп. державного мита та 235/двісті тридцять пять/грн. 92 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 10.06.2011р.