Рішення № 16201870, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа№ 5015/2301/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

При секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер», м. Калуш, Івано-Франківська область,

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ - 27», м. Новий Розділ, Львівська область,

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію та стягнення судових витрат (ціна позову 29664 грн. 75 коп.).

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не зявився.

Представнику позивача розяснено права та обовязки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав відповідне клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер», м. Калуш, Івано-Франківська область, до Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ - 27», м. Новий Розділ, Львівська область, про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 27410 грн. 00 коп., трьох відсотків річних в розмірі 473 грн. 10 коп., втрат від інфляції в розмірі 1781 грн. 65 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: Позивач 06.05.2011 року рекомендованою поштою № 77306 0012519 6, Відповідач 04.05.2011 р. рекомендованою поштою № 81652 0010127 6, (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 12.05.2011 року відкладене на 30.05.2011 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду

30.05.2011 року судове засідання відкладено на 14.06.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 14.06.2011 року представник позивача зявився, подав документи, які вимагалися судом.

Відповідач в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, хоча 06.06.2011 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 81652 0010891 0 та № 81652 0010887 4, долученими до матеріалів справи.

Враховуючи неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33704000, знаходиться за адресою: 77306, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 045431, Довідкою Головного управління статистики у м. Калуші з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 367349 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 606677 (докази в матеріалах справи).

Відповідач Закрите акціонерне товариство «Проммонтаж СУ - 27», є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01415683, знаходиться за адресою: 81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Галицька, буд. 10, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЕ № 606733 (докази в матеріалах справи).

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер», (продавець за договором) та відповідачем Закритим акціонерним товариством «Проммонтаж СУ - 27»(покупець - за договором) 15 лютого 2008 року укладено письмовий договір поставки № КА 1502/05 з доповненнями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 (надалі - договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п. 1.1. договору позивач (продавець) зобовязується продати, а покупець прийняти і оплатити кисень технічний в балонах згідно ГОСТ 5583-78 (балони тара для зберігання і транспортування)в кількості 1920 балонів та аргон згідно ТУ 24.1-3126759-008.2005 (балони тара для зберігання та транспортування) в кількості 800 балонів (надалі - товар), в 2008 році.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Якість товару визначена розділом 2 договору.

Розділом 3 договору визначено ціну та загальну суму договору.

Так, відповідно до п. 3.4. договору загальна сума договору складає 118464 грн. 00 коп.

Умови і порядок відвантаження визначено розділом 4 договору, умови здавання і пр. виймання товару розділом 6.

Згідно пункту 4.1. договору товар за договором поставляється на умовах поставки FCA м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що датою відвантаження товару вважається дата в розхідній накладній.

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по якості згідно сертифікату якості, по кількості згідно перерахунку, вказаній в розхідній накладній.

Розділом 5 договору встановлено умови оплати поставки.

Так, згідно пункту 5.1. договору оплата за товар, що поставляється в рахунок даного договору, проводиться прямим банківським переказом в розмірі 100 відсотків попередньої оплати за партію товару, що поставляється, на рахунок продавця.

На виконання умов цього договору, в період з 01.03.2008 року по 27.08.2010 року включно позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 156 675 грн. 40 коп., що підтверджується Видатковими накладними та Довіреностями на отримання матеріальних цінностей, належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобовязання за договором виконав частково, здійснивши оплату поставленого товару в сумі 129 265 грн. 40 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставки товару в розмірі 27 410 грн. 00 коп. (докази в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору позивач 19.08.2010 року надіслав відповідачу Претензію № 19-08/10 на суму 100189 грн. 53 коп.

Вказана Претензія відповідачем залишена без реагування.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 27 410 грн. 00 коп. і станом на час розгляду справи у суді доказів її погашення сторонами суду не подано.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з договору від 15.02.2008 року № КА 1502/05, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім стягнення суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь три відсотки річних в розмірі 473 грн. 10 коп. та втрати від інфляції в розмірі 1781 грн. 65 коп., які нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити повністю.

2.Стягнути з боржника: Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ - 27»(81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Галицька, буд. 10; код ЄДРПОУ 01415683) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер»(77306, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; код ЄДРПОУ 33704000) 27 410 грн. 00 коп. основного боргу, 473 грн. 10 коп. трьох відсотків річних, 1781 грн. 65 коп., 296 грн. 65 коп. державного мита та 236 грн.00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Козак І.Б.

14.06.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, і підписана 16.06.2011 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.