ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.11 Справа№ 5015/2211/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модель Пак”, м.Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Меблевий комбінат “Стрий”, м.Стрий
про: стягнення 69185грн. 21коп.
Суддя: Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Старостенко О.В.
Представники:
від позивача: Чорненький В.І.
від відповідача: Ковалишин А.З.
Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Модель Пак” до Відкритого акціонерного товариства “Меблевий комбінат “Стрий” про стягнення 65349грн. 39коп. основного боргу, 1357грн. 91коп. інфляційних втрат, 387грн. 23коп. 3 % річних та 2000грн. 68коп. пені.
Ухвалою суду від 22.04.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2011р. За клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 25.05.2011р. розгляд справи відкладено на 09.06.2011р.
В судовому засіданні 09.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просить в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також представник відповідача повідомив суд про сплату 13.04.2011р. 5000грн. 00коп. за платіжним дорученням №856.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
04.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Модель Пак” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Меблевий комбінат “Стрий” (покупець) укладено договір поставки №3/03 відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язувався на підставі замовлень відповідача поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід”ємною частиною даного договору, а покупець зобов”язується прийняти товари і оплати їх на умовах цього договору.
На виконання умов укладеного договору позивачем по видаткових накладних №№128 від 23.11.2010р. на суму 79515грн. 79коп., 129 від 03.12.2010р. на суму 19140грн. 00коп., 134 від 30.12.2010р. (копії долучено до матеріалів справи) поставлено відповідачу товар продукцію на загальну суму 130633грн. 89коп..
Згідно п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом: 20% від вартості замовлення –після отримання рахунку протягом 5 календарних днів, решта –протягом 21 календарного дня після отримання товару.
Однак, відповідач своїх зобов”язань по оплаті товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково в розмірі 65194грн. 50коп. (04.02.2011р., 21.02.2011р., 18.03.2011р., 21.03.2011р., 24.03.2011р., 30.03.2011р.). Однак, як вбачається із пояснень відповідача та долученого платіжного доручення №856, відповідачем 13.04.2011р. сплачено позивачу ще 5000грн. 00коп. Таким чином заборгованість відповідача становить 60439грн.39коп.
Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до п.7.2. договору та ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 15.12.2009р. по 17.03.2011р. становить 2000грн.68коп.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 387грн.23коп. 3 % річних та 1357грн. 91коп. інфляційних втрат за період з 15.12.2009р. по 17.03.2011р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення 60349грн. 39коп. основного боргу, 1357грн. 91коп. інфляційних втрат, 387грн. 23коп. 3 % річних та 2000грн. 68коп. пені. В частині стягнення 5000грн. 00коп. основного боргу –провадження у справі підлягає припиненню.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193,229-231,343, ГК України, ст.ст.33,34,44,49, п.1.1. ст. 80, ст.ст. 82,84 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Меблевий комбінат “Стрий”, м.Стрий, вул.Грабовецька, 3 (ідентифікаційний код 00274878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Модель Пак”, м.Львів, вул. Городоцька, 367, оф. 215 (ідентифікаційний код 36739024) 60349грн. 39коп. основного боргу, 1357грн. 91коп. інфляційних втрат, 387грн. 23коп. 3 % річних, 2000грн. 68коп. пені, 641грн. 85коп. витрат по сплаті державного мита та 218грн. 94коп. витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. В частині стягнення 5000грн. 00коп. основного боргу –провадження у справі припинити.
Суддя Гоменюк З.П.
Судове рішення № 16201867, Господарський суд Львівської області було прийнято 09.06.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5015/2211/11. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: