Рішення № 16201823, 14.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р. Справа № 5010/836/2011-2/42

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О. М., при секретарі судового засідання Шунтов О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", вул. Колекторна, 1, м. Київ, 02660

адреса представника позивача ОСОБА_1: АДРЕСА_1

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, 78200

про стягнення 272031,77 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 04.04.2011р. )

від відповідача не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№1237 від 18.04.11 про стягнення з відповідача 272031,77 грн. заборгованості, в тому числі 21604,28 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1058,61 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 285,68 грн., пеню в розмірі 10 % річних в сумі 952,26 грн., штрафні санкції за вимоги щодо сплати у розмірі 1049,36 грн., 37137,06 грн. неустойки, 756,82 грн. збитків за виготовлення ключів, 17 300 грн. збитків у вигляді витрат на виконавчий напис нотаріуса, послуг спрямованих на забезпечення виконання умов Договору лізингу та суму лізингових платежів, що залишаються несплаченими у розмірі 191887,7 грн.

Ухвалами суду від 11.05.11 та 31.05.11 розгляд справи відкладався з метою виклику відповідача та витребування доказів.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору Про фінансовий лізинг №00000802 від 21.07.09, в зв"язку з чим він змушений був звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 20.04.11, від 11.05.11 та 31.05.11, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2,140,194).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

Між сторонами по справі 21.07.09 було укладено Договір Про фінансовий лізинг №00000802, відповідно до умов якого позивач зобовязується надати у розпорядження відповідача обєкті лізингу транспортний засіб типу VW T5 Kombi, 2008 року виробництва, номер кузова № НОМЕР_2, реєстраційний знак №НОМЕР_3, а відповідач зобовязався прийняти обєкт лізингу і сплатити суму відповідно до договору згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невідємну частину договору.

Відповідно до акту прийому-передачі (а.с.36), 30.07.2009р. позивач передав у розпорядження відповідача обєкт лізингу.

Відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень п. 6.1 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невідємну частину договору, зобовязався здійснити щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування. Згідно зі ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг” на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п.6.5. умов лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше 10-го календарного дня з дати направлення рахунку відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Однак, відповідач порушив умови вказаного договору та з 16.09.10 перестав сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України, передбачено, що господарські зобов»язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1. ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 ЦК України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 ЦК України.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець вправі відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно д п.12.6.1 Договору позивач має право в односторонньому порядку припинити дію договору, якщо відповідач не сплатив один наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов"язання зі сплати перевищує тридцять календарних днів.

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.

В матеріалах справи міститься повідомлення про відмову від договору від 03.12.10 (а.с.66-67) та доказ його направлення 07.12.10 (а.с.68-69), тому суд погоджується з доводами позивача, що договір Про фінансовий лізинг №00000802 від 21.07.09 вважається припиненим з 15.12.10. Також в матеріалах справи наявний виконавчий напис нотаріуса (а.с.70), який знаходиться на виконанні у виконавчій службі і з огляду на ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" є доказом відмови позивача від укладеного договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ч.3 ст.651 ЦК України).

Таким чином, заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 16.09.10 до дати припинення договору (15.12.10) становить 21604,28 грн., доказу сплати якої на час розгляду справи в суді відповідачем не подано, а тому з врахуванням вищенаведеного суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 1058,61 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 285,68 грн., пені в розмірі 10 % річних в сумі 952,26 грн. та частково обгрунтованою вимога щодо стягнення штрафних санкцій за вимоги щодо сплати з врахуванням наступного:

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .

Пунктом 8.2.1 договору, встановлено, що у випадку порушення строків оплати лізингових платежів Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі 10% річних від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, що мало місце в даному випадку.

Пунктом 8.2.2, крім нарахування пені у випадку прострочення оплати встановлено, що Відповідач зобовязаний сплатити штраф за направлені Позивачем вимоги про сплату.

Виходячи з умов договору для стягнення з Відповідача відповідних сум штрафних санкцій (1049,36 грн.) Позивач повинен довести факт направлення вимог на адресу Відповідача.

Враховуючи, що в матеріалах справи міститься доказ направлення першої та третьої вимог (перша вимога - а.с.56, доказ її направлення - а.с.52; третя вимога - а.с.65, доказ її направлення - а.с.68), тобто, двох вимог, обгрунтований розмір штрафних санкцій за направлені вимоги про сплату становитиме за першу вимогу 118,61 грн. (еквівалент 15 доларів) та за другу вимогу 158,8 грн. (еквівалент 20 доларів), так як це передбачено п.8.2.2 Договору, а всього 277,41 грн. В решті стягненні штрафних санкцій слід відмовити.

Також обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення 37137,06 грн. неустойки, враховуючи наступне:

У відповідності до частини другої статті 785 ЦК України у випадку якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Позивач направив Відповідачу вимогу про повернення Об'єкту лізингу 03.12.10, яку Відповідач отримав до 15.12.10. Однак всупереч умовам договору відповідач не сплачував лізингові платежі та не повернув об"єкт лізингу. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі несплачених лізингових платежів за період користування річчю за час прострочення повернення Об'єкту лізингу, а саме за період з 15.12.10 по 31.03.11, що складає 37137,06 грн.

Щодо стягнення 756,82 грн. збитків за виготовлення ключів, 17 300 грн. збитків у вигляді витрат на виконавчий напис нотаріуса, послуг спрямованих на забезпечення виконання умов Договору лізингу та суму лізингових платежів, що залишаються несплаченими у розмірі 191887,7 грн., які позивач включив до збитків, суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

В підтвердження понесення збитків у вигляді витрат на виконавчий напис нотаріуса та послуг спрямованих на забезпечення виконання умов Договору Про фінансовий лізинг №00000802 від 21.07.09 в сумі 17300 грн. позивачем подано в судовому засіданні Договір Про надання послуг №1 від 18.03.10, укладений з ПП “Інформаційна агенція “Безпека та право” та платіжні доручення про перерахування йому грошових коштів.

Відповідно до п.1.1 даного договору Замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна") доручає, а Виконавець (ПП “Інформаційна агенція “Безпека та право”) приймає на себе зобов"язання по здійсненню діяльності, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договорів фінансового лізингу, укладених між Замовником та Клієнтом, поверненню простроченої заборгованості або повернення предметів лізингу, що належать Замовнику на праві власності. Згідно п.4.3. цього ж Договору, Виконавець щомісячно, до 5 числа кожного місяця, зобов"язаний подати Замовнику звіт про виконання доручення за попередній місяць за формою, передбаченою додатком №4 до цього Договору із додаванням відповідних документів та акт наданих послуг за формою передбаченою додатком №5 до цього Договору.

Однак, позивачем не подано звітів, актів виконаних робіт, які свідчили б про виконану ПП “Інформаційна агенція “Безпека та право” роботу на заявлену суму.

Позивачем не доведено суду, які саме послуги надавало ПП “Інформаційна агенція “Безпека та право”, причинно-наслідковий зв'язок між необхідністю цих послуг та простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

З виконавчого напису нотаріуса та матеріалів виконавчого провадження за ним вбачається, що всі дії здійснювались за заявою позивача.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 756,82 грн. збитків за виготовлення ключів, 17 300 грн. збитків у вигляді витрат на виконавчий напис нотаріуса, послуг спрямованих на забезпечення виконання умов Договору лізингу.

Щодо суми лізингових платежів, що залишаються несплаченими у розмірі 191887,7 грн., які позивач включив до збитків, слід зазначити наступне:

Відповідно до п. 12.9 Договору, у разі припинення Договору відповідно до п. 12, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контакту, Лізингоодержувач зобов 'язаний повернути Об 'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж - 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між: ринковою вартістю Об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Отже, для визначення суми збитку, враховуючи положення п. 12.9 Договору необхідно визначити наступні поняття: збиток, ринкова вартість, лізинговий платіж.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд не вбачає підстав для визнання реальної суми збитків у спосіб та в розмірі заявленому позивачем, оскільки ним не доведено, що заявлена сума являє собою суму реальних збитків, зокрема, втрат, яких особа зазнала у зв"язку з пошкодженням чи знищенням речі, витрат, які необхідні для відновлення свого порушеного права, доходів, які б особа могла отримати (упущена вигода) .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 21604,28 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1058,61 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 285,68 грн., пеня в розмірі 10 % річних в сумі 952,26 грн., штрафні санкції за вимоги щодо сплати у розмірі 277,41 грн. та 37137,06 грн. неустойки.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 613,15 грн. державного мита та 53,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.174, 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612,614, 625, 629, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 272031,77 грн. заборгованості - задовольнити частково .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, 78200 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", вул. Колекторна, 1, м. Київ, 02660 (код 35571472) 21604 (двадцять одну тисячу шістсот чотири) грн. 28 коп. основного боргу, 1058 (одну тисячу п"ятдесят вісім) грн. 61 коп. інфляційних, 285 (двісті вісімдесят п"ять) грн. 68 коп. - 3 % річних, 952 (дев"ятсот п"ятдесят дві) грн. 26 коп. пені в розмірі 10 % річних, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 41 коп. штрафних санкцій, 37137 (тридцять сім тисяч сто тридцять сім) грн. 06 коп. неустойки, 613 (шістсот тринадцять) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 53 (п"ятдесят три) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКруглова О.М.

повне рішення складено 17.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

__ Шунтов О. М. 17.06.11