Рішення № 16201583, 07.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.11 р. Справа № 36/39

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Алмет”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 31197615

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області, ідентифікаційний код 00210602

про: стягнення заборгованості в розмірі 36988,86грн., пені в розмірі 2633,61грн., інфляційної індексації в розмірі 6620,98грн., 3% річних в розмірі 2100,97грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №9 від 06.06.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №17/617-38 від 26.09.2008р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 08.04.2010р. на 21.04.2010р., з 21.04.2010р. оголошено перерву до 28.04.2010р., на підставі ст.79 ГПК України розгляд справи зупинено та поновлено 22.02.2011р. з призначенням до розгляду на 14.03.2011р., проте 28.02.2011р. провадження у справі було знов зупинено та поновлено лише 30.05.2011р. з призначенням до розгляду на 07.06.2011р.

У судовому засіданні 07.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Алмет”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 44164,67грн., пені в розмірі 2633,61грн., інфляції в розмірі 3476,92грн., 3% річних в розмірі 1065,28грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позову, свідоцтво, договір купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р., специфікації, видаткові накладні та довіреності на отримання цінностей (товару), виписки банку, претензію.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст. 193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 13-16, 509, 525, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.46-49, 81-93), а заявою про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.95, 96), остаточно визначив їх у наступному розмірі: заборгованість 36988,86грн., пеня - 2633,61грн., інфляційна індексація - 6620,98грн. та 3% річних -2100,97грн.

Відповідач надав відзив №17/846 від 06.06.2011р. (а.с.132), яким проти позову заперечив з підстав ненадання позивачем всупереч п.п.7.2., 7.3. договору №15/0904 від 13.01.2009р. визначених документів, що зумовлює ненастання факту поставки та прострочення кредитора.

Відповідачем також були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.39, 40).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.09.2010р. справу передано на розгляд судді Попкова Д.О.

Представники сторін у судовому засіданні 07.06.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження. При цьому, на запитання суду представник Відповідача підтвердив фактичне отримання товару, визначеного специфікаціями згідно наданих видаткових накладних, та відсутність будь-яких оформлених претензій покупця стосовно якості, кількості і асортименту поставленого товару.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2009р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №15/0904 (а.с.а.с.12, 13), згідно п. 1.1. якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені в специфікаціях до цього договору, а Покупець зобовязується прийняти такий товар та сплатити в порядку у відповідності до Договору. У п. 14.2 сторони визначили строк дії договору до 31.01.2010р.

Згідно умов п.2 договору сторони дійшли згоди, що ціна на продукцію (товар) вказуються в специфікаціях, орієнтована ціна договору визначена в сумі 6500000,00грн. без ПДВ, з ПДВ 7800000,00грн. За змістом п.п. 6.1., 103 специфікації також визначають строки, умови поставки і оплати товару.

Пунктом 7.1. договору визначено, що позивач є вантажовідправником, а п. 7.2. покладає на нього обовязок одночасно з товаром надати Покупцеві наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну (має містить обовязкове посилання на отримувача продукції) та податкову накладну. Пункт 7.3. договору визначає, що у разі відсутності на момент передані товару будь-якого з документів, вони мають бути надані протягом 2-ох календарних днів після передання продукції.

За умовами розділу 9 договору приймання продукції за кількістю здійснюється сторонами згідно кількості, визначеної в накладній та рахунку, а за якістю у відповідності до відомостей сертифіката якості і вимог нормативних документів на цю продукцію. При цьому сторони дійшли згоди про можливість застосування у їх правовідносин положень Інструкцій Держарбітражу П-6 і П-7.

В п. 11.5. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення.

В межах означеного договору сторонами були підписані низка специфікацій (а.с.а.с.14-16), згідно яких:

·№1 від 13.01.2009р., яка передбачала поставку в січні 2009р. на умовах FCA склад продавця алюмінію первинного А0 у кількості 3тн загальною вартістю 54000грн. з ПДВ зі сплатою протягом 10 календарних днів після поставки;

·№2 від 27.01.2009р., яка передбачала поставку у лютому 2009р. на умовах FCA склад продавця алюмінію первинного А0 у кількості 10тн загальною вартістю 180000грн. з ПДВ зі сплатою протягом 10 календарних днів після поставки;

·№3 від 02.02.2009р., яка передбачала поставку в лютому 2009р. на умовах FCA склад продавця алюмінію для розкислювання АВ87 у кількості 20тн загальною вартістю 196000,08грн. з ПДВ зі 100% попередньою оплатою.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та довіреностей на отримання цінностей (а.с.а.с.17-24) Позивачем у період з 16.01.2009р. по 20.02.2009р. Відповідачу був поставлений товар, визначений у згаданих специфікаціях, на загальну суму 238078,86грн.

Згідно виписки по банківському рахунку (а.с.25-27) Відповідачем у період з 04.02.2009р. по 09.02.2009р. платіжними дорученнями: №13943 від 28.01.2009р. на суму 54090,00грн., №14310 від 04.02.2009р. на суму 49000,00грн., №20 від 09.02.2009р. на суму 49000,00грн., №14384 від 09.02.2009р. на суму 49000,00грн. була здійснена оплата на загальну суму 201090,00грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №23/09-1 від 23.09.2009р. (а.с.а.с.28, 29), яка отримана відповідачем 28.09.2009р. (а.с.31).

Посилаючись на неповну сплату Відповідачем отриманого згідно вказаних видаткових накладених за договором купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р. товару, Позивач нарахувавши на суму заборгованості в розмірі 36988,86грн., пеню в розмірі 2633,61грн., інфляцію в розмірі 3476,92грн., 3% річних в розмірі 1065,28грн. звернувся до суду з розглядуваним позовом, збільшивши їх у подальшому в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою, наданою 07.02.2011р. до загальної суми 48344,42грн. за рахунок додаткового нарахування інфляційної індексації та 3% річних за період розгляду справи.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №17/846 від 06.06.2011р. (а.с.132).

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог з урахуванням їх збільшення згідно наданої 07.02.2011р. заяви, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором купівлі-продажу). Наразі, за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р., та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобовязаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу №15/0904 від 13.01.2009р. протягом 10 календарних днів з моменту поставки (за специфікаціями №№1 і 2), а відповідно до специфікації №3 - на умовах 100% попередньої оплати, а саме до 27.01.2009р., 17.02.2009р., 10.02.2009р., 20.02.2009р. відповідно зазначених у видаткових накладних окремих партій товару.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не були виконані у повному обсягу грошові зобовязання із сплати отриманого згідно наданих до матеріалів справи накладних товару будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобовязань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідного грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Заперечення Відповідача щодо ненадання Продавцем визначених у п. 7.2. договору документів та настання прострочення кредитора у грошовому зобовязанні з цього приводу судом відхиляються як юридично неспроможні, оскільки встановлені договором та специфікаціями умови оплати не покладають виконання грошових зобовязань у залежність від надання таких документів, тоді як факт поставки товару підтверджений належним чином видатковими накладними (які не містять жодних застережень про відсутність товаросупроводжувальних документів) та Відповідачем визнається. В свою чергу, жодних доказів висування вимог щодо відсутності будь-якого з визначених документів або претензій щодо якості і асортименту прийнятого товару з боку Покупця суду не представлено, а відсутність таких вимог і претензій підтверджена представником Відповідача у судовому засіданні 07.06.2011р. Наразі, твердження про ненастання моменту оплати не узгоджується із здійсненими Відповідачем частковими платежами в рахунок поставленого товару.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням нарахованих за період прострочення 3% річних та інфляційної індексації.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог (а.с.а.с.95-96), суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення: заборгованості в сумі 36988,86грн., 3% річних у розмірі 2100,97грн. та інфляційної індексації в сумі 6620,98грн., задовольняючи позов в цій частині у повному обсягу.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобовязань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати поставленої продукції сформульована безпосередньо у п. 11.5. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог (а.с.6) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку, що хоча він (розрахунок) і містить певні недоліки, зумовлені використанням спрощеного визначення відсотків пені за один день, проте кінцева визначена суму у розмірі 2633,61грн. не перевищує розміру пені, яка може бути нарахована за вказаний Позивачем період. З огляду на це позовні вимоги щодо пені також задовольняються судом у повному обсягу.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Алмет”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 31197615) до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області (ідентифікаційний код 00210602) про стягнення заборгованості в розмірі 36988,86грн., пені в розмірі 2633,61грн., інфляційної індексації в розмірі 6620,98грн., 3% річних в розмірі 2100,97грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області (ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Алмет”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 31197615) заборгованість в розмірі 36988,86грн., пеню в розмірі 2633,61грн., інфляційну індексацію в розмірі 6620,98грн. та 3% річних в розмірі 2100,97грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області (ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Алмет”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 31197615) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 4834,44грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2011р.

Суддя Попков Д.О.