Рішення № 16201158, 15.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.11р.Справа № 21/5005/5687/2011 За позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Солді і Ко" - "Солді - Дніпро", м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 37 035,76 грн. за поставлений товар

Суддя: Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання: Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., дов. № 70 від 30.05.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 35 154,74 грн., інфляційних збитків - 1 476,50 грн., 3 % річних - 404,52 грн. за поставлений товар.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 14.06.11р. надав клопотання від 07.06.11р. № 349/1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з черговою відпусткою в період з 09.06.11р. по 16.06.11р. представника відповідача - Меркулової О.О.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з черговою відпусткою його представника не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу пятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Крім того, відповідач надав через канцелярію суду 14.04.11р.відзив на позов від 07.06.11р. № 347, в якому повідомив про сплату ним 5 000, грн.. боргу, доказів сплати суду не надав, позов визнає частково в сумі 1 390, 84 грн., щодо іншої частини позову просить застосувати строк позовної давності.

Позивач в судовому засіданні надав заяву від 14.06.11р. в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 000, грн. у зв'язку зі сплатою 12.05.2011р. цієї суми відповідачем. В іншій частини позовні вимоги підтримує.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством "СОЛДІ І КО" (далі - Позивач) іТовариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (далі - Відповідач) відповідно до ст. 184 ГК України у спрощеній формі був укладений договір на поставку товару (далі - Договір).

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п.1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно приписів ч1. ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Договору Відповідачу зі складу Позивача було відвантажено товар на загальну суму 36483, 22грн. згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 20-100).

Факт отримання товару від Позивача підтверджується підписами представника Відповідача на вищевказаних накладних, довіреностями на отримання товару та підтверджується Відповідачем у відзиві на позов.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 1773, 95 грн. та на дату звернення Позивача з позовом борг Відповідача складав 35154, 74 грн.

Пунктами 1, 4 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В порядку досудового врегулювання спору 17.11.201ор. Позивач направив на адресу Відповідача вимогу від 12.11.2010р. № 214 про оплату останнім суми основного боргу в розмірі 35154, 74 грн. (а. с. 101).

Відповідач вимоги Позивача про оплату заборгованості не виконав, доказів погашення зазначеної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надав.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 35154, 74 грн. є обґрунтованими підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню.

Позивач в ході розгляду справи надав заяву від 14.06.11р. в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5000, грн.. у зв'язку зі сплатою 12.05.2011р. цієї суми відповідачем.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача 5000, грн. підлягає припиненню.

Клопотання Відповідача про застосування до спірних відносин строку позовної давності до поставок, які були здійснені між сторонами у 2007р. судом відхиляється з огляду на наступне.

Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер.

Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Як унормовано статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перебіг позовної давності, відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч.2 п.5 ст. 261 ЦК України).

Слід зазначити, що правило абзацу другого ч.5 ст.261 ЦК України застосовується з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобовязання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобовязання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг позовної давності.

Враховуючи викладене судом відхилено посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності виходячи з того, що сторонами договору не було визначено строк його виконання, а тому перебіг позовної давності в силу приписів частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України починається з моменту предявлення вимоги до боржника, яку було направлено 17.11.2010р., а отже позов подано до суду до закінчення строку позовної давності.

Даний висновок узгоджується з практикою Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 18/77 від 22.10.09р., 18/78 від 22.10.09р., 42/140-09 від 19.05.10р.

На підставі викладеного до стягнення підлягає 30154, 74 грн. основного боргу.

Крім основного боргу Позивачем заявлено до стягнення 404, 52 грн. 3% річних за період з 30.11.10р. по 18.04.11р. та 1476, 50 грн. інфляційних збитків за цей же період.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Зважаючи на викладене, позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням.

Крім того, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат нараховані невірно і становлять 1939, 32 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог і до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в розмірі 1476, 50 грн.

З% річних позивачем розраховано вірно та є та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 206, 207, 256, 257, 260, 261, 265, 267,509, 525, 526, 530, 638, 639, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" основного боргу у сумі 5000, 00 грн.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, буд. 45; код ЄДРПОУ 32448517) на користь Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, буд. 28/2; код ЄДРПОУ 23162981). 30 154,74 грн. (тридцять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 74 коп.) основного боргу, 404,52 грн. (чотириста чотири грн. 52 коп.) 3% річних, 1476,50 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят шість грн. 50 коп.) інфляційних збитків, 370,36 грн. (триста сімдесят грн. 36 коп.) державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 16.06.2011р.