Рішення № 16201028, 06.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.11р.Справа № 5005/3619/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,

м. Дніпропетровськ

до приватного підприємства Український науково-дослідний центр проблем екології

та здоровя людини «Атом», м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 426,58 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.- представник, довіреність від 29.06.2010р. №2834-О;

від відповідача: ОСОБА_2. - власник ПП Український науково-дослідний центр проблем екології та здоровя людини «Атом»;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ (далі позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства Український науково-дослідний центр проблем екології та здоровя людини “Атом”, м. Дніпропетровськ (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором №505220/ОК про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок від 28.12.2004 р. у розмірі 2 426,58 грн., з яких заборгованість з простроченного кредиту - 446,45 грн., прострочена заборгованість із сплати відсотків 844,55 грн., заборгованість із пені 1135,58 грн.

З урахуванням заяви позивача по зменшення позовних вимог від 01.06.2011 р. (а.с 104) позивач просить стягнути з відповідача 2332,02 грн., з яких заборгованість з простроченного кредиту - 446,45 грн., прострочена заборгованість із сплати відсотків 1467,98 грн., заборгованість із пені 417,59 грн.

Позивач наполягає на невиконанні відповідачем грошових зобовязань за договором №505220/ОК про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок від 28.12.2004 р. та обґрунтовує свої вимоги посиланням на докази надані до матеріалів справи.

Відповідач, забезпечив явку повноважного представника до судових засідань, заперечував проти задоволення позову, надав суду відзив на позов та письмові пояснення, контррозрахунок, заявив про застосування строків позовної давності, позовні вимоги не визнав.

Позивач до позовної заяви додав клопотання від 14.03.2011 р. про забезпечення позову (а.с. 7). З огляду на приписи ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши мотиви викладені у клопотанні про забезпечення позову, суд не знайшов підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У справі було призначено судові засідання на 14.04.2011 р., 04.05.2011 р., 31.05.2011 р.

У судовому засіданні 04.05.2011 р. було оголошено перерву до 17.05.2011 р.

Ухвалою суду від 17.05.2011 р. було продовжено строк розгляду справи до 05.06.2011 р.

У судовому засіданні 31.05.2011 р. було оголошено перерву до 02.06.2011 р.

У судовому засіданні 02.06.2011 р. було оголошено перерву до 06.06.2011 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялись.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив:

28.12.2004 р. між Комерційним банком “Приватбанк” (банк, позивач) та приватним підприємством Український науково-дослідний центр проблем екології та здоровя людини “Атом” (клієнт, відповідач) було укладено договір №505220/ОК про надання овердрафтовного кредиту на картковий рахунок (далі договір), за умовами якого відповідачу було надано кредитний ліміт у розмірі 500,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно до п. 1.5 договору, овердрафтне кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно п. 1.3, п. 1.4 даного договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Термін дії договору встановлено п. 5.1 договору, до повного виконання зобовязань сторонами за даним договором.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з огляду на наступне.

Строк виконання зобовязань за договором з повернення коштів відповідно до позову встановлено 28.12.2005 р. Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено порядок застосування штрафних санкцій за 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Таким чином, нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено 28.06.2006 р., а сума пені нарахована за весь час прострочення нарахована безпідставно. Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, строк позовної давності щодо пені минув 28.06.2007 р. Враховуючи викладене, відповідач просить в задоволенні вимог щодо стягнення пені відмовити. Крім того, за загальним строком позовної давності встановленим ст. 257 Цивільного кодексу України, строк подання позовної заяви скінчився 28.12.2008 р. Згідно п. 4.7 договору, термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів минув 28.12.2010 р. Враховуючи викладене, відповідач просить в задоволення позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, відповідач надав до матеріалів справи довідку (а.с. 99), відповідно до якої повідомляє, що у звязку з тим, що бухгалтерська облікова документація за період 2004-2005 роки на підприємстві відсутня, підприємство не в змозі спростувати або підтвердити факт отримання від КБ «Приватбанк»спірних кредитних коштів у розмірі 446,45 грн. згідно договору №505220/ОК про надання овердрафтовного кредиту на картковий рахунок.

Позивач на підтвердження факту надання кредитних коштів у розмірі 446,45 грн. відповідачу надав суду виписку з рахунку №26053505220001 (а.с. 101). Належність та допустимість даного доказу позивач обґрунтував посиланням на п. 2.2. постанови правління НБУ від 27.12.2007р. №481 та лист Міністерства фінансів України від 09.12.2003р. №31-04200-30-5/7021 (а.с. 94, 95). З огляду на відсутність документальних заперечень про отримання кредиту з боку відповідача та надання відповідного доказу позивачем суд знаходить достатніми обґрунтування позивача на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів в період з 05.01.2005 р. по 04.02.2005 р. в сумі 446,45 гривень.

Згідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з простроченого кредиту - 446,45 грн., прострочену заборгованість із сплати відсотків 1467,98 грн. в період з 04.02.2005 р. по 31.05.2011 р., заборгованість із пені 417,59 грн. за період з 04.02.2005 р. по 03.02.2008 р., з них 235,68 грн. за несвоєчасне виконання зобовязань з повернення кредитних коштів, та 181,92 грн. з оплати відсотків.

Суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 446,45 гривень суми кредитних коштів з огляду на наступне.

Так, у відзиву на позов (а.с. 89) відповідач зазначив про сплив загального та спеціального строків позовної давності за заявленими позивачем позовними вимогами, та просив суд відмовити у позові повністю.

Відповідно вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно вимог ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, так позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 4.7. Договору сторони домовилися, що термін давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за договором встановлюються сторонами тривалістю пять років.

З огляду на вказане, до спірних правовідносин застосовується строк позовної давності в пять років.

Пунктом 1.5 Договору зазначено, що овердрафтне кредитування Клієнта здійснюється банком у межах Ліміту і терміну, встановлених згідно п.п. 1.3 та 1.4. Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Таким чином, термін повернення кредитних коштів встановлено умовами договору в 30 днів.

Позивач у розрахунку заборгованості за договором початок розрахунку відсотків за користування кредитом та розрахував неустойку з 04.02.2005 р.

Оскільки Позивач визначив момент отримання спірної суми датою 04.02.2005 р., то 30-ти денний термін користування грошовими коштами спливає 06.03.2005 р. Таким чином, право звернення до суду за захистом виникло у Позивача - 07.03.2005 р., та відповідно строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача суми кредитних коштів сплив - 07.03.2010 р.

Відповідно до вимог ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимог ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і для додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку про сплив строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення суми кредиту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 235,68 гривень за період з 04.02.2005 р. по 03.02.2008 р. нараховану за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Щодо позовних вимог з приводу стягнення відсотків за користування кредитними коштами та стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з оплати відсотків, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Порядок нарахування та оплати відсотків за користування кредитними коштами передбачено пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору та п. 1.1 Додатку № 2 до Договору (а.с. 35).

Як зазначив Відповідач п. 2.5 Додатку №2 до Договору передбачено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-ого дня встановлюється подвійна процентна ставка, визначена в п. 4.2 Договору про надання овердрафтного кредиту. Оцінюючи зміст п 4.2. Договору відповідач зазначає, що необхідно застосовувати ставку у розмірі 4 відсотки.

Надаючи оцінку умовам Договору з урахуванням Додатку № 2 суд дійшов висновку, що п. 2.5 додатку № 2 за своїм змістом не змінює умов пункту 3.1 та пункту 3.2 Договору якими позивач правомірно обґрунтовує позовні вимоги. Тому суд не знаходить твердження відповідача обгрунтованими.

З огляду на вказане Позивач вірно застосовує умови п.п. 3.1, 3.2 Договору та п. 1.1. Додатку №2 до Договору при визначені розміру відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 52 % (26 % х 2 = 52 %).

Стаття 266 Цивільного кодексу України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечується таке стягнення.

Вимога про оплату відсотків (процентів) за користування кредитними коштами, з огляду на зміст статей 1054 Цивільного кодексу України, ст. 345 Господарського кодексу України, не є додатковою вимогою (додатковим зобовязанням) оскільки виникає із факту користування кредитними коштами, а не із факту невиконання основного зобовязання як неустойка, а тому має свій порядок застосування строків позовної давності і не повязана статтею 266 Цивільного кодексу України із спливом позовної давності іншого зобовязання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4 договору зазначено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої п. 5.1 5.2 5.3 здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобовязання повинне було бути виконане Клієнтом. При цьому слід зазначити, що пункти 5.2 та 5.3 в наданому Позивачем суду екземплярі договору відсутні, а наявний в розділі 5 лише пункт 5.1, який зазначає про дію договору у часі. Таким чином, Договір №505220/ОК від 28.12.2004 р. не містить подовження строку обумовленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. З огляду на вказане, суд вважає безпідставним нарахування пені поза межами строку встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, нарахування пені за невиконання зобовязань з оплати відсотків за договором повинно закінчитися зі спливом 6-ти місячного строку, але за кожний випадок несплати відсотків окремо за кожний факт прострочення сплати процентів.

З урахуванням вимог п. 5.1 Договору, цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, що означає необхідність сплати відсотків за весь час користування грошовими кредитними коштами.

Таким чином, з урахуванням пятирічного строку позовної давності стягненню підлягає відсотки за пять останніх років користування кредитними коштами, а саме за період з 18.03.2007 р. по 31.05.2011 р. в сумі 976,69 гривень.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог та наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором (а.с. 104, 106-121), позивач наполягає на стягненні пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 417,59 грн. за період з 04.02.2005 р. по 03.02.2008 р., з них 235,68 грн. за несвоєчасне виконання зобовязань з повернення кредитних коштів, та 181,92 грн. з оплати відсотків.

Але, згідно арифметичного розрахунку пеня за несвоєчасне виконання зобовязань з оплати відсотків за користування грошовими коштами за період з 18.03.2007 р. по 03.02.2008 р., в межах заявлених сум складає 70,45 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами у період з 18.03.2007 р. по 31.05.2011 р. в сумі 976,69 гривень, пені за несвоєчасне виконання зобовязань з оплати відсотків за період з 18.03.2007 р. по 03.02.2008 р. у розмірі 70,45 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню, решту позовних вимог слід відхилити як такі, що заявлені поза межами строку позовної давності.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Український науково-дослідний центр проблем екології та здоровя людини “Атом” (49094, м Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 47; код ЄДРПОУ 24988743) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість із сплати відсотків 976,69 грн. (дев'ятсот сімдесят шість грн. 69 коп.), пеню - 70,45 грн. (сімдесят грн. 45 коп.), державне мито 102,00 грн.(сто дві грн. 00 коп.), витрати по сплаті за інформаційно- технічні послуги 101,85 грн. (сто одна грн. 85 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

15.06.2011 р.