Ухвала суду № 16200805, 31.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9208/10/10/0170

31.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, - ОСОБА_2, довіреність № 27 від 25.02.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційні скарги Кредитної спілки "Кримське товариство взаємного кредиту" та Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 24.01.11 у справі № 2а-9208/10/10/0170

за позовом Кредитної спілки "Кримське товариство взаємного кредиту" (вул. К. Лібкнехта, 13, кв. 5, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 в задоволенні адміністративного позову Кредитної спилки «Кримське товариство взаємного кредиту»до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0011731701/2 від 12.05.2010 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 512,61грн. відмовлено.

На зазначене судове рішення від Кредитної спилки «Кримське товариство взаємного кредиту»та Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшли апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції.

Задоволення позову судом першої інстанції мотивовано тим, що контролюючим органом, відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, за наслідками якої складено акт від 07.12.2009 №553/22-1/25870854.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту «а»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки позивачем до сплати прийняти авансові звіти з наданими до них первинними документами, підтверджуючими сплату комунальних послуг фізичною особою ОСОБА_2, у звязку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.12.2009 №0011731701/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 170,87грн. застосовані штрафні санкції в сумі 341,74грн.

За наслідками апеляційного оскарження скарги платника податку залишено без задоволення, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 24.02.2010 №0011731701/1, від 12.05.2010 №0011731701/2, від 15.07.2010 №0011731701/3.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем до сплати прийняті авансові звіти працівника позивача ОСОБА_3, однак наданими до них первинними документами підтверджено сплату комунальних послуг фізичною особою ОСОБА_2 Відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 170,87грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості здійснених відповідачем донарахувань позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2008 за реєстром 4466 придбав у фізичній особі ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Дохід-сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість. Додаткові блага- кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою, чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (пункти1.1., 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що первинними документами підтверджено сплату комунальних послуг фізичною особою ОСОБА_2 Більш того, вказані квитанції за період з жовтня 2008 року по червень 2009року містять відомості про сплату комунальних послуг за газ, водопостачання, електроенергію по тарифам, що встановлені для населення, а не для юридичних осіб, що підтверджено, зокрема, постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010 №812, від 23.09.2008 №1097.

Позивачем не враховано, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента- юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач Кредитна спілка «Кримське товариство взаємного кредиту»- не мав права відносити плату за комунальні послуги та електроенергію в офісі, розміщеному в квартирі, до складу валових витрат, оскільки квартира, в якій розміщений офіс, не переведена у нежитловий фонд згідно з нормами житлового кодексу України та понесені витрати не можуть вважатися повязаними з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В матеріалах справи відсутні відомості про проведення належного оформлення реконструкції квартири під офіс до прийняття відповідного рішення 11.06.2010, тобто, на протязі перевіреного періоду позивачем не надані докази такого оформлення. Як вбачається з виписки із рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 №1554 зазначена квартира була переведена в нежиле приміщення лише 11.06.2010, тобто, за межами перевіреного періоду.

Отже, правомірним є донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 170,87грн., відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в сумі 341,74грн. також здійснено відповідачем правомірно, отже, відсутні підстави для задоволення позову про скасування податкового повідомлення рішення №0011731701/2 від 12.05.2010 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 512,61грн., у тому числі: основний платіж 170,87грн., штрафні санкції-170,87грн.

Вбачається і це підтверджується матеріалами справи, що зясувавши в достатньому та в повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі позивача.

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не містить правових обґрунтувань для скасування рішення суду першої інстанції, як зазначено в скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги Кредитної спилки «Кримське товариство взаємного кредиту»та Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Кредитної спилки «Кримське товариство взаємного кредиту»та Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 у справі №2а-9208/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 06 червня 2011року