Ухвала суду № 16200550, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8404/10/5/0170

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, - не зявився,

представник відповідача, - ОСОБА_2, довіреність № 8540/10 від 15.12.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 29.11.10 у справі № 2а-8404/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" (провулок Заводський, 29 кв.14, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополь, 99042)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський хлібзавод" задоволені частково: скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інстанції у Балаклавському районі міста Севастополя № 0000871720/0 від 22.06.2010. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період 25.09.2008 по 31.12.2009, під час якої встановлено порушення позивачем зокрема, 1.15 статті 1 , підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого нарахований податок з доходів фізичних осіб в розмірі 7159,13 грн.

За результатами перевірки складений Акт № 298/23-130/36165787 від 10.06.2010, на підставі якого відповідачем прийняте податкового повідомлення-рішення № 0000871720/0 від 22.06.2010, яким позивачу донараховане податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7159,13грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14318,26 грн., всього 21477,39 грн.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недоречним визнаються судовою колегією доводи заявника апеляційної скарги про те, що податковим агентом за виплату коштів адвокату ОСОБА_3 є позивач, у зв'язку з наступним.

Пунктом 1.15. статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” закріплено поняття податкового агенту - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункта 3.1 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплат.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункта 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що з долученого Договору № 28 від 02.02.2008 щодо надання юридичних послуг, укладеного між фізичною особоюсубєктом підприємницької діяльності адвокатом ОСОБА_3 та позивачем, відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручає, а адвокат бере на себе обовязок надавати послуги по комплексному консалтинговому забезпеченню господарської діяльності позивача, а також послуги, повязані із наданням юридичної адреси позивачу, отримання поштової кореспонденції на його адресу на умовах, в термін, що передбачено даним Договором. Позивач зобовязується прийняти послугу та оплатити її вартість відповідно до умов Договору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідно до підпункту 9.12.1 пункта 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пунктом 20.3 статті 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Слід зазначити, що відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим як фізична особа-підприємець.

Враховуючи вищенаведене, та приймаючи до уваги, що позивач належним чином виконував свої зобовязання по вищезазначеному договору та щомісячно сплачував фізичної особі підприємцю ОСОБА_3 5000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи Актами прийому-передачі виконаних робіт та рахунками, обовязок на виплату податку у даному випадку покладений на отримувача доходу, тобто фізичної особі підприємця ОСОБА_3

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставне донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за не утримання податку по ставці 15%, що визначена пунктом 7.1 статті 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, у сумі 6750,00 грн.

Крім того, недоречними визнаються судовою колегією доводи заявника апеляційної скарги щодо зазначення в підпункті 3.5.5.4 Акту перевірки, що позивачем порушені вимоги підпункту 6.3.2 пункта 6.3 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме на підприємстві застосована податкова соціальна пільга до доходу отриманому у лютому-квітні і червні-серпні 2009 року громадянами, які прийняті на роботу і не подали працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно з підпункту 6.3.2 пункту 6.3. статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Відповідно до залучених заяв про застосування податкової соціальної пільги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 409,13 грн.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надані докази в обґрунтування своєї позиції, крім того апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Згідно вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству та податкове повідомлення-рішення № 0000871720/0 від 22.06.2010 не може бути визнане таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування чи зміни та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 у справі № 2а-8404/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 16 травня 2011року