Ухвала суду № 16198897, 06.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року справа №2а/0570/4055/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенка М.М.

при секретарі Марциновському А.К.

за участю

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представника відповідачаОСОБА_4 (за довіреністю)

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/4055/2011 (головуючий І інстанції Зекунов Е.В.) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Словянський завод «Тореласт» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000082342/0 від 09.03.2011р.,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000082342/0 від 09.03.2011р..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 20 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/4055/2011позовні вимоги було задоволено.

Визнане недійсним та скасоване податкове повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції №000082342/0 від 09.03.2011 р.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував про доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Словянський завод «Тореласт» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00300363, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів. Згідно довідки Словянської обєднаної державної податкової інспекції № 150/29-014-17 від 03.04.2009 року позивач перебуває на обліку як платник податків в Словянській ОДПІ з 29.02.21996р. за № 1127. Згідно свідоцтва №06565517 від 18.07.1997р. позивач є платником податку на додану вартість.

20.01.2011р. позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ з розрахунком суми бюджетного відшкодування за грудень 2010р., в якій визначено, що бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підлягає 1077257 грн. В звязку з цим, відповідачем у лютому 2010р. проведено позапланову виїзну документальну перевірки ВАТ «Словянський завод «Тореласт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р.

Крім того, Словянською ОДПІ у лютому 2011 року також проведена позапланова виїзна документальні перевірки ВАТ «Словянський завод «Тореласт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010р. по 30.10.2010р.

Результати перевірок оформлені актами від 07.02.2011р. №372/23-412-00300363 та від 28.02.2011р. №698/23-4-00300363.

В ході перевірок відповідачем встановлено, що на формування показників в рядках 10-17 декларації позивача з ПДВ за грудень 2010р. вплинуло здійснення операцій з ТОВ «Домен» та ТОВ «ТД «Промінвестгруп», а саме:

- до податкового кредиту за грудень 2010р. віднесено суму 284 грн. від операції з контрагентом ТОВ «Домен», декларацію з ПДВ якого не визнано податковою звітністю за грудень 2010р.;

- до податкового кредиту за листопад 2010р. віднесено суму 37373 грн. від операцій з ТОВ «Домен» на суму ПДВ 11648грн. та ТОВ «ТД «Промінвестгруп» на суму ПДВ 25725грн., декларації з ПДВ яких не визнано податковою звітністю за листопад 2010р.

За результатами перевірок відповідач зробив висновок, що у порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач неправомірно включив ПДВ у сумі 37657 грн. до складу податкового кредиту у грудні 2010р. чим порушив п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняв податкове повідомлення-рішення №000082342/0 від 09.03.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37657 грн.

За змістом п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (із врахуванням змін та доповнень) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пп.. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом пп.. 7.2.6 п. 7.2 вказаного закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з Акту перевірки від 28.02.2011р.. у позивача встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2010р. на суму 37657 грн. внаслідок відпрацювання ланцюгів постачальників ВАТ «Словянський завод «Тореласт». За матеріалами перевірки виявлено факти взаємовідносин із з ТОВ «Домен» та ТОВ «ТД «Промінвестгруп» за листопад-грудень 2010р мають статус «до відома».

На підставі матеріалів зустрічних перевірок відповідач зробив висновок, що визначити податкові зобовязання з ПДВ ТОВ «Домен» та ТОВ «ТД «Промінвестгруп» та підтвердити факт сплати цими підприємствами податку в бюджет України не можливо, і як слідство, неможливо підтвердити факт отримання позивачем права на податковий кредит.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”, лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Встановлено, що між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Домен» укладено договір №01/03-2010/30 від 09.03.2010 року. Відповідно до пункту цього договору TOB «Домен» зобов'язано поставити товар модифікатор (В-521, РА - 101). Позивач мав фінансово-господарські відносини с TOB «Домен» на протязі 2010 року, зокрема у листопаді грудні 2010 року..

Згідно податкових накладних №298 від 17.11.2010 року, №277 від 03.11.2010р., видаткової накладної, рахунку фактури від 02.11.2010р. Позивач, на виконання зазначеного договору у листопаді 2010р отримав від ТОВ «Домен» товар модифікатор (В-521, РА - 101) на загальну суму 69865 грн., у тому числі ПДВ 11648грн. У грудні 2010р. позивач отримав від цього товариства модифікатор на загальну суму 1700 грн., у тому числі ПДВ 283,50 грн.

У подальшому отриманий товар був використаний позивачем для виробництва пластикату кабельного, декоративного покриття, плівки ПВХ..

Згідно податкової накладної №29111004 від 29.11.2010 року, видаткової накладної, рахунку фактури від 24.11.2010р. Позивач, у листопаді 2010р отримав від ТОВ «ТД «Промінвестгруп» товар флоторагент оксаль на загальну суму 154350 грн., у тому числі ПДВ 25725грн. У подальшому отриманий товар був оприбуткований на склад та використаний позивачем для виробництва.

Включення сум зазначених господарських операцій до складу податкового кредиту, наявність підтверджуючих первинних документів та податкових накладних відповідачем не спростовується.

Також фактів щодо неперерахування позивачем податку на додану вартість, сплаченого в ціні продукції та виконаних робіт, що придбавалась за спірні періоди відповідачем не надано. Обставини щодо сплати позивачем податку на додану вартість, податковим органом не спростовані.

Позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень щодо перерахування спірних сум податку на додану вартість в ціні продукції в оплату укладеного договору з Товариствами «ТД «Промінвестгруп» та «Домен».

Таким чином, питання щодо виникнення права платника на податковий кредит та, відповідно, повернення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, поставлено в залежність від встановлених фактів взаємовідносин із підприємством що має при наданні декларацій з ПДВ статус «до відома».

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених даним Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з вказаним підпунктом, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з вказаним підпунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутностізараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, відповідно до викладених норм, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується на основі показників сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобовязання з вказаного податку та у випадку відємного значення податку на додану вартість відшкодуванню підлягає частина, що фактично була сплачена платником податку постачальникам товару.

Законодавець встановлює прямий взаємозвязок між фактично перерахованою до бюджету сумою податку та розміром бюджетного відшкодування. При цьому, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від факту перерахування постачальником сум податку до бюджету, сплачених покупцем у ціні товару чи наданих послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що обставини на які посилається відповідач не можуть бути правовою підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшення суми податкового кредиту.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем доведений факт придбання у Товариств «ТД «Промінвестгруп» та «Домен» та подальшого використання в господарській діяльності товарів згідно вищезазначених договорів, тому висновки щодо нікчемності зазначених правочинів є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/4055/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/4055/2011 залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 10 червня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В.Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко