Постанова № 16197746, 06.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 р. справа № 2а/0570/4687/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровська В.О.

від позивача Пигіди Є.С.

від відповідача Козіної Ю.Є., Житнік Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Україна», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011 року №0000312342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 49803,00грн., у тому числі основний платіж 39842,00грн. та штрафна санкція у сумі 9961,00грн. та № 0000322342 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176334,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок про те, що ТОВ «Форте Україна»при здачі декларації за вересень, жовтень та листопад 2010 року необґрунтовано включені до податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені до митного органу при імпорті товару, оскільки митна вартість товару завищена в порівняні із ціною, визначеною договором. Ототожнення звичайної ціни та митної вартості товару є неправомірною, оскільки таке, по-перше, не передбачено жодною нормою законодавства, а по-друге, у відповідності до п.п.1.20.2 та 1.20.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайна ціна визначається виходячи з рівня цін на внутрішньому ринку України. Таким чином, продаж підприємством товарів за цінами, нижче митних, що призводить до виникнення відємного значення ПДВ, не може вважатися порушенням законодавства при умові, що продаж здійснювався за справедливими ринковими цінами.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.70), у яких зазначили, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період, який перевірявся виникла внаслідок придбання позивачем імпортованих товарів у знаних обсягах у повязаної особи, який є засновником ТОВ «Форте Україна»з часткою у статутному капіталі підприємства 100%. За результатами перевірки придбаних імпортованих ТМЦ у вантажних митних деклараціях митна вартість товарів визначена із застосуванням ст.273 Митного кодексу України, постанові КМУ від 20.12.2006 року №1766; постанові КМУ від 09.04.2008 року - «резервний метод». Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, позивачем у подальшій реалізації імпортованого товару не враховані вимоги ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими, якщо витрати, понесені в звязку з отриманням товарів, при подальшому продажу товару до складу його вартості не включаються, то, відповідно, і не можна вважати це коригування вартості такими, що приймають участь в оподатковуваних операціях, а тому суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) в складі вартості таких ТМЦ, до складу податкового кредиту включатися не повинні.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»є юридичною особою, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області від 05.07.2001 року №12541200000000646 та довідкою управління статистики у м. Артемівську з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №375436 від 07.02.2011 року (т.1 а.с.51,53). Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»узято на облік у Артемівську ОДПІ, що підтверджує довідка від 07.02.2011 року №52/10/29-014-1 (т.1 а.с.50).

Артемівською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціях: за жовтень, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.10.2010 року по 30.10.2010року. За наслідками перевірки було складено акт від 03.03.2011 року №249/23/31279561 т.1 (а.с.5).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму податкового кредиту по деклараціях за вересень 2010 року у розмірі 98561,00грн., за жовтень 2010 року у розмірі 117615,00грн., за листопад 2010 року у розмірі 253443,00грн., внаслідок чого завищено відємне різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту по деклараціях за вересень у розмірі 98561,00грн., за жовтень у розмірі 117615,00грн., за листопад у розмірі 253443,00грн., завищено залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податків, що підлягає сплати до бюджету (рядок 24) по декларації за жовтень 2010 року у розмірі 58719,00грн., по декларації за листопад 2010 року у розмірі 117615,00грн., у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010 року у розмірі 58719,00грн., по декларації за листопад 2010 року у розмірі 117615,00грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за вересень 2010 року у розмірі 39842,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 16.03.2011 року №0000312342, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 49803,00грн., з якої основний платіж 39842,00грн. та штрафна санкція 9961,00грн. та №0000322342, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176334,00грн., а по періодам за жовтень 2010 року 58719,00грн., за листопад 2010 року 117615,00грн. (т.1 а.с.39,40).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Спір виник через висновки податкового органу про, те що різниця між фактичною вартістю ТМЦ та митною вартістю в подальшому не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Акціонерним товариством «Фабрики мебелі »(Постачальник) укладено контракт про поставку товару №ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008року та підписані додаткові угоди №1 від 01.10.2008 року, №2 від23.03.2009 року, №3 від 30.12.2009 року, №4 від 14.04.2010 року, №5 від 05.10.2010 року (т.2 а.с.76-80).

Предметом контракту є виготовлення, систематична поставка і передавання у власність Покупцю відповідний товар, а саме меблі в асортименті та комплектуючі, «товар», а Покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах контракту. Асортимент, кількість, ціна товару встановлюється в специфікаціях, узгоджених між сторонами.

Відповідно до п.3.1 товар поставляється партіями згідно рахунків-фактур. П.5.1 договору передбачено, що товар поставляється Постачальником на умовах DDU м. Артемівськ, Україна INCOTERMS 2000. Поставка здійснюється автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 8.1 розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Валюта платежу Евро (EUR). (т.2 а.с.71).

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні специфікації №81879764 від 14.10.2010 року на суму 17444,00 EUR, №81879440 від 07.10.2010 року на суму 17771,23 EUR, №81863896 від 19.08.2010 року на суму 29449,39 EUR, №81846945 від 08.09.2010 року на суму 16137,31 EUR, №81846946 від 09.09.2010 року на суму18404,07 EUR, №81901798 від 16.11.2010 року на суму 19080,00 EUR, №81901801 від 23.11.2010 року на суму 22727,98 EUR, №81895965 від 02.11.2010 року на суму 17938,82 EUR, №81895967 від 04.11.2010 року на суму 15710,01 EUR, №81901782 від 09.11.2010 року на суму 18176,01 EUR, №81895966 від 02.11.2010 року на суму 17611,00 EUR;

приходні ордери на товари №124 від 20.10.2010 року, №120 від 13.10.2010 року, №111 від 30.09.2010 року, №99 від 22.09.2010 року, №100 від 16.09.2010 року, №125 від 29.10.2010 року, №141 від 16.11.2010 року, №137 від 08.11.2010 року, №139 від 08.11.2010 року, №142 від 16.11.2010 року, №138 від 09.11.2010 року;

митні декларації №700030000/2010/005672 від 21.10.2010 року, №700030000/2010/005488 від 13.10.2010 року, №700030000/2010/005208 від 30.09.2010 року, №700030000/2010/005030 від 22.09.2010 року, №700030000/2010/004906 від 16.09.2010 року, №700030000/2010/005881 від 29.10.2010 року, №700030000/2010/006209 від 16.11.2010 року, №700030000/2010/006407 від 25.11.2010 року, №700030000/2010/006552 від 30.11.2010 року, №700030000/2010/006056 від 08.11.2010 року, №700030000/2010/006060 від 08.11.2010 року, №700030000/2010/006186 від 16.11.2010 року, №700030000/2010/006076 від 09.11.2010 року.

Цими документами підтверджується, що в вересні - листопаді 2010 року основним постачальником імпортером є АТ «Фабрики мебелі »згідно контракту ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року з додатковими угодами, які є невідємною частиною .

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок АТ «Фабрики мебелі ». Сплата за товар також підтверджується відміткою митниці на ВМД, копії яких надані до матеріалів справи

Статтею 42 цього Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У спірному періоді підприємством ТОВ «Форте Україна»ТМЦ придбані у повязаної між собою особою. В перевіряємому податковим органом періоді акціонерне товариство «Фабрики мебелі », продавець за договором був засновником підприємства ТОВ «Форте Україна»та частка у статутному капіталі позивача складає 100%.

Відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Згідно до п.9 Постанови КМ України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:

бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця;

довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів;

бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;

довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Позивачем оприбутковані ТМЦ, які були придбані у АТ «Фабрики мебелі »за цінами, які обумовлені в договорі поставки товару №ФУ-П/2008/05 від 01.10.2008 року, тобто за цінами, визначеними в рядку 22 ВМД «валютна та загальна сума за рахунком».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів )обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що купівля товару та їх подальша реалізація за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб шляхом відшкодування ПДВ з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету.

При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобовязання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

За наведених обставин наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено обєктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Суд має підстави прийти до висновку, що головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

Суд не бере до уваги посилання позивача на п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»тому що, ця норма вказує який саме документ посвідчує право на податковий кредит, а не розмір.

У звязку з цим, що позивачем у подальшій реалізації імпортного товару не враховані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», якщо витрати, понесені в звязку з отриманням товарів, при подальшому продажу товару до складу його вартості не включаються, то, відповідно і не можна вважати це коригування вартості таким, що приймають участь в оподатковуваних операціях, а тому суми ПДВ, нараховані (сплачені) в складі вартості таких ТМЦ, до складу податкового кредиту включатися не повинні.

Виходячи з аналізу вищевказаних вимог законодавства, суд прийшов до висновку, що позивачем при реалізації придбаних імпортованих ТМЦ на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму податкового кредиту з придбання імпортованих товарів, отриманих від нерезидента на митній території України з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20% у вересні 2010 року у розмірі 98561,00грн., у результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у розмірі 39842грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у розмірі 58719,00грн., завищено суму податку на додану вартість у розмірі 58719,00грн. відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 39842,00грн.; за жовтень 2010 року у розмірі 117615,00грн., а також завищено суму податкового кредиту за вересень 2010 року у розмірі 98561,00грн., у результаті чого по декларації за жовтень 2010 року завищено залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24) на суму 58719,00грн. та завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2010 року у розмірі 58719,00грн.; за листопад 2010 року завищено суму податкового кредиту у розмірі 253443,00грн., у результаті чого по декларації за листопад 2010 року завищено залишок відємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24) на суму 117615,00грн. та завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 117615,00грн

Таким чином, встановлені обставини дають підстави визнання одержання податкової вигоди необґрунтованим та для відмови у позові.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011 року №0000312342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 49803,00грн., у тому числі основний платіж 39842,00грн. та штрафна санкція у сумі 9961,00грн. та №0000322342 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176334,00грн, є правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011 року №0000312342 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 49803,00грн., у тому числі основний платіж 39842,00грн. та штрафна санкція у сумі 9961,00грн. та № 0000322342 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176334,00грн., відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 06 червня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 10 червня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.