Постанова № 16197505, 10.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 18/1054/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № б/н від 04.01.2011р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваоптторг", м. Полтава (вх. № 2174 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.11 у справі № 18/1054/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Нова", м. Чугуїв, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваоптторг", м. Полтава

про стягнення 41490,36 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіта Нова", м. Чугуїв, Харківська область звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваоптторг", м. Полтава про повернення 73 піддонів вартістю 2190,00 грн. та стягнення 39300,36 грн. за договором № 14/10-Д від 01.08.2010р., у тому числі 35481,99 грн. боргу, 1964,46 грн. пені за порушення строків оплати товару, 878,24 грн. інфляційних, 380,23 грн. 3% річних та 595, 44 грн. пені за порушення строків повернення тари, а також суми судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.05.2011р. по справі № 18/1054/11 (суддя Киричук О.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваоптторг”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіта Нова”30481 грн. 99 коп. основного боргу, 1964 грн. 46 коп. пені за порушення строків оплати товару, 595, 44 грн. пені за порушення строків повернення тари, 380,23 грн. 3% річних, 878, 24 грн. інфляційні, 414,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині розгляд справи припинено.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 13.05.2011р. по справі № 18/1054/11 резолютивну частину рішення по даній справі доповнено пунктом 4 наступного змісту: "Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваоптторг" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіта Нова", м. Чугуїв, Харківська область 73 піддони вартістю 2190,00 грн.".

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 04.05.2011р. по справі № 18/1054/11 не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення. Судові витрати по справі відповідач просить покласти на позивача.

08.06.2011р. відповідачем на адресу суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з тим, що уповноважений представник ТОВ «Полтаваоптторг»- Черняк К.М. перебуває у відпустці з 06.06.2011р. по 20.06.2011р. На підтвердження даного клопотання відповідач надав копію наказу про надання відпустки від 03.06.2011р.

Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання відповідача - заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання 09.06.2011р. не визнана обов'язковою; позицію ТОВ «Полтаваоптторг» викладено в апеляційній скарзі; а відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу. Крім того, відповідач в силу положень статті 28 ГПК України не був обмежений у праві вибору будь-якого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо документальних доказів, необхідних для вирішення спору, а суд апеляційної інстанції заздалегідь належним чином повідомив відповідача про дату, час і місце судового розгляду і це підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження уповноваженій особі відповідача ОСОБА_2 справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Полтавської області 01 серпня 2010р. між сторонами у справі укладено Договір №14/10-Д купівлі-продажу (Дистрибюторський договір), на виконання умов якого позивач передав відповідачу товар (безалкогольні напої) загальною вартістю 92388,41 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями видаткових накладних від 17.08.2010р. № АН-0001717 на суму 27111,42 грн., від 01.09.2010р. № АН-0001897 на суму 25009,78 грн., від 06.12.2010р. № АН-0002448 на суму 12723,00 грн., від 22.12.2010р. № АН-0002516 на суму 27544,21 грн. Вартість поставленої тари (піддонів) згідно цих накладних складає 2190,00 грн. (аркуші справи 30-33).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить стаття 265 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 2.6. Договору відповідач, як Покупець, взяв на себе зобовязання здійснити оплату за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 15 (пятнадцять) календарних днів від дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній. Покупець сплачує за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (позивача у справі).

За наявними у справі матеріалами господарським судом зясовано, що на момент предявлення позову відповідач вартість товару, отриманого від позивача, оплатив лише частково на суму 56906,42 грн. (аркуші справи 34-46) Заборгованість склала 35481,99 грн., вимога про стягнення якої заявлена в даному позові.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що товар поставляється відповідачу - Покупцю на піддонах, які є зворотною тарою, а повернення тари повинно здійснюватись протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору тару в кількості 73 піддони загальною вартістю 2190,00 грн. позивачеві не повернув.

На підтвердження вимог щодо повернення піддонів загальною вартістю 2190,00 грн. позивач надав до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків за товаром та зворотною тарою (піддонами) від 31.08.2010р. та 31.12.2010р. за спірним Договором №14/10-Д купівлі-продажу від 01.08.2010р., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, їх підписи засвідчені печатками (аркуші справи 52, 54).

В силу положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В матеріалах справи міститься вимога № 13 про сплату боргу за Договором №14/10-Д купівлі-продажу від 01.08.2010р., яка була направлена позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України на адресу відповідача 21.02.2011р. (аркуші справи 81-82).

Проте, відповідач у визначеному законом порядку відповіді на зазначену вимогу позивачеві не надіслав та борг у вказаній сумі не сплатив, що змусило позивача звернутись до господарського суду Полтавської області з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачеві ще 5000,00 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору №14/10-Д купівлі-продажу від 01.08.2010р., що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 73 від 19.04.2011р. (аркуш справи 83).

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30481,99 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони. В частині вимог про стягнення 5000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору. Рішення в цій частині відповідачем в апеляційній скарзі фактично не оспорюється.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 8.2. та 8.3. Договору сторони передбачили відповідальність відповідача при порушенні ним строків оплати вартості товару, а саме сплатити позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення по день фактичного виконання зобовязання. За порушення відповідачем строку повернення тари останній сплачує позивачеві неустойку в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за тару за кожний календарний день прострочення повернення тари по день фактичного виконання зобовязання.

Враховуючи порушення з боку відповідача щодо строків оплати вартості отриманого товару, а також строків повернення тари, позивач на підставі умов Договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 1964,46 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення тари в розмірі 595,44 грн. та заявив вимогу про стягнення цих сум.

Колегія суддів вважає, що господарський суд розглядаючи дані вимоги, повністю врахував та проаналізував з достатньою повно тою законодавство, яке регулює правовідносини сторін в цій частині, в звязку з чим правомірно визначився про їх задоволення. Рішення в цій частині мотивоване посиланням на положення п. 4 ст. 231, ст. 224 ГК України, ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів визначає, що господарський суд цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 380,23 грн. та інфляційних збитків в сумі 878,24 грн. за весь час прострочення, оскільки згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Рішення в цій частині відповідач також фактично не оспорює.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції у даній справі відповідач у своїй апеляційній скарзі в якості єдиної підстави для його скасування вказує на те, що господарським судом неправомірно задоволено вимогу позивача про стягнення неустойки за неповернення тари в розмірі 595.44 грн. На думку відповідача його неодноразові звернення до позивача з метою отримання згоди на повернення тари залишені позивачем (Продавцем по спірному Договору) без відповіді. Також відповідач додав, що на його адресу від позивача не надходило жодної вимоги стосовно повернення тари.

Однак вказані посилання відповідача є необґрунтованими, безпідставними, не підтвердженими жодними доказами відповідно до ст.ст. 33-36 ГПК України, в звязку з чим до уваги колегією суддів не приймаються, адже відповідач на протязі всього розгляду справи як у суді першої інстанції так і при розгляді його апеляційної скарги не був позбавлений права та можливості надати до матеріалів справи документи, які б підтверджували направлення та отримання позивачем пропозицій забрати тару. Натомість позивач надав до матеріалів справи достатньо документальних доказів на підтвердження позову, які, у тому числі, підтверджують направлення відповідачеві вимоги про сплату суми боргу за поставлений товар та повернення тари. Всі ці обставини у повному обсязі відображені в оскаржуваному рішення і їм надана належна правова оцінка.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2011р. по справі № 18/1054/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Разом з цим, з огляду на те, що при подачі апеляційної скарги відповідач сплатив державне мито не тому розмірі, який передбачений підпунктом г) пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93 (зі змінами), та враховуючи те, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідача було зобовязано здійснити доплату державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 6,52 грн., але вимоги цієї ухвали відповідачем не виконані, колегія суддів за результатами апеляційного провадження вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму державного мита в розмірі 6,52 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 46, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваоптторг", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2011р. у справі № 18/1054/11 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваоптторг" (36034, м. Полтава, пров. Космічний, 8, кв. 57, код 37185631, р/р 26002000060762 в АТ «Ерсте Банк», м. Київ, МФО 380009) на користь державного бюджету України (Одержувач платежу: УДК у м. Харкові, код: 24134490, назва банку одержувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, символ звітності банку 095, код бюджетної класифікації 22090200, номер рахунку 31110095700002) 6,52 грн. за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.